Про законотворчу діяльність, власний політичний шлях та якості сучасного політика розповів Валерій Карпунцов, народний депутат України, заслужений юрист України, кандидат юридичних наук, державний радник юстиції 3 класу, Член Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.
.
Валерію Віталійовичу, якими, на Вашу думку, досягненнями може похвалитися парламент саме у правоохоронній діяльності? Чи є що відмітити взагалі?
Так,звичайно,є! Парламент прийняв понад 700 нормативних актів в системі координат створення нових органів в боротьбі з корупцією. Також, швидкими темпами формується Державне бюро розслідувань. Є позитивні зрушення саме в органах прокуратури. Парламентом було підтримано гарну ініціативу для збереження кадрового фахового потенціалу прокуратури.
Верховною Радою України було прийнято та передано на підпис Президенту Закон України «Про внесення змін до Закону України «Пропрокуратуру» щодо оптимізації чисельності працівників органів прокуратури». Останнім внесені зміни до ч.1 ст.14 Закону України «Про прокуратуру» та відмінені положення про зменшення кількості посад в органах прокуратури, що дозволить у межах законодавчо затвердженої загальної чисельності працівників коригувати необхідну кількість прокурорів, слідчих, державних службовців та інших працівників органів прокуратури в залежності від обсягу навантаження за напрямами діяльності. Тобто вищезазначений закон сприяє створенню належних умов для діяльності органу прокуратури, недопущення невиправданого навантаження на прокурорів та належного виконання ними завдань кримінального провадження.
А що стосується власне вашої особистої законотворчої діяльності, над якими законопроектами ви працюєте?
Усі мої законодавчі ініціативи продумані, цікаві, актуальні та затребувані суспільством. З крайніх, до прикладу, Законопроект №8093 про військово‑консалтингову діяльність. Над цим Проектом Закону працювали експерти у військовій галузі, командири добровольчих батальйонів, а також безпосередні учасники АТО.
В чому його актуальність?
Актуальність цього документа не викликає жодних сумнівів, оскільки ми нарешті зможемо вирішити величезний масив проблем, що виникли внаслідок воєнних дій на території нашої країни. Це не створення приватних військових компаній, це не створення олігархічних армій - це саме впровадження військово-консалтингової діяльності із залученням фахівців, які мають навики, вміння, досвід їх застосувати за межами України. Легально, відповідно до нашого законодавства і законодавства територіальної юрисдикції, де вони застосовуватимуть свої вміння.
Також, наприклад, у ВРУ вже майже 2 роки очікує розгляду Законопроект про державну підтримку Проекту «Створення клініки відновного лікування «Міжнародний реабілітаційний центр В.І. Козявкіна», згідно з яким, держава бере на себе зобов’язання підтримати добудову InterMedikalEcoCity.
Поки, на жаль, Законопроект№4845 не включається в порядок денний та не виноситься на голосування, хоча пройшов погодження в усіх комітетах Верховної Ради. А ще, за моєї ініціативи парламент підтримав заснування 30 іменних стипендій для інтернів Програми стажування в Апараті Верховної Ради України (Проект постанови № 6596 Про деякі питання реалізації статті 48 Закону України "Про державну службу" в Апараті Верховної Ради України.) Ця Програма — чудовий професійний ліфт для молодих людей. Завдяки прозорому та чесному конкурсному відбору вони потрапляють у середовище, яке може гідно їх оцінити і допомогти відчути себе фахівцями та надалі розвиватися в обраному напрямку на благо нашої держави.
Порівнюючи дві каденції, в яких ви працюєте, як змінився парламент? Чи змінились ваші пріоритети в роботі парламентаря?
Змінився, насамперед, я особисто. За той час, що не був у парламенті, став атестованим прокурорським співробітником і відряджався з Генеральної прокуратури в парламент, обрав фаховий комітет - це законодавче забезпечення правоохоронної діяльності. Моя кандидатська робота була присвячена прокуратурі та її функціоналу. Зараз я працюю над докторською роботою, її тематика пов’язана із процесуальною компетенцією прокуратури.
Звичайно, змінилися пріоритети в бажанні чи в натхненні на написання законопроектів, тому що сьогоднішній регламент не є адекватним ні часу, ні складу Верховної Ради взагалі. Він не продукує акти, які потрібні суспільству. Через відсутність політичної підтримки законопроекти не мають шансів бути прийнятими і стають частиною законодавчого спаму.
Сам підхід до нормотворення, до прийняття рішення, треба змінювати, оскільки це гальмує розвиток парламенту, над цим точиться багато дискусій, але, на жаль, немає на сьогодні політичної волі, щоб це втілити в життя. Незмінними лишилися тільки мої пріоритети в бажанні багато працювати і допомагати людям.
У непленарні дні маю дуже багато зустрічей та дуже насичений графік особистого прийому громадян. Намагаюсь допомогти кожному, не відмовляю, практично, нікому в особистому зверненні.
Про політику і політиків. Чи є розчарування від української політики?
Мені, і думаю, що багатьом українцям, соромно за більшість наших обранців, але, як то кажуть, [бачили очі, що купували]… Парламент обирається прямо, тобто громадяни самі обирають своїх представників. Чим керується більшість виборців, коли ставить ту саму галочку в бюлетені, часто залишається таємницею.
На сьогодні маємо низький рівень парламентаризму, але це обумовлено ще тим, що немає бажання народного обранця займатись законотворчою роботою. Скажу чесно, в цьому скликанні я мало займаюсь законопроектною роботою.
Чому?
Тому що політична воля та політична доцільність формує порядокденний. Немає змісту фахово працювати. Навіщо працювати над Законопроектами, якщо вони потім припадають пилом у якійсь дуже далекій і глибокій шухляді.
Зважаючи на всі ці недоліки політичної верхівки країни, яким, на вашу думку, має бути сучасний законотворець?
Основний критерій, за яким потрібно оцінювати народного депутата - це його робота. Якщо ми мріємо про гарну країну, то маємо розраховувати на професіоналів. Народному депутату бажано мати юридичну освіту, щоб розбиратися у процесі державного будівництва та нормотворчості.
Сьогодні маємо низький рівень професійної підготовки народних обранців, адже є попит на малоосвічених депутатів, які зручні, гнучкі, легкокеровані, і лише багато, емоційно і красиво говорять. Плюс, бачимо, що проблеми попередніх скликань частково перейшли в теперішній, а це: низький рівень відвідування, кнопкодавство, кулуарщина, популізм і політиканство. Власні інтереси ставлять вище за державні.
Більше того, після Революції гідності до влади зайшло забагато псевдореформаторів, псевдопатріотів та псевдогероїв. Важливо бути не просто новою людиною в політиці, але людиною з новим мисленням.