Ігор Мельник: "В Україні взагалі відсутня програма розвитку села" фото

Скільки грошей необхідно для аграрного стартапу та яку зарплатню отримують професійні агрономи, чого не вистачає українському селу для розвитку, розпитали єдиного юриста-аграрія в Україні, управляючого партнера адвокатського об’єднання IMG Partners, Ігоря Мельника.

Ігоре, як почався Ваш аграрний бізнес?

Випадково. В 2011 році, разом із партнерами, ми займались пошуком земельного банку для  нашого клієнта. Знайшли підходящі землі, прийняли на роботу фахівців, закупили сільгосптехніку, але замовник відмовився і все залишилось нам. У вересні буде вже 5 років як ми обробляємо 650 гектарів пайової і трішки своєї землі. І вже почали розумітися на  агрономії (посміхається). Намагаємось прислухатись до потреб та проблем аграріїв, щоб бути на крок попереду конкурентів та надавати якомога якісніші послуги нашим клієнтам. Як юристи і як аграрії ми постійно розвиваємося.

Чим Ви займалися до аграрного бізнесу?

Я вже давно в бізнесі, значно довше, ніж в адвокатурі. Спочатку займався будівництвом дерев’яних помешкань, потім були спроби розвинути м’ясне скотарство, але врешті решт ми прийшли до рослинництва.

Скільки потрібно вкласти грошей, щоб розпочати аграрний бізнес?

В аграрному бізнесі, як і в будь-якому іншому, немає фінансових обмежень. Спочатку мені здавалось, що для аграрного стартапа достатньо 200 тисяч доларів, але технічний прогрес довів протилежне. Технології ведення аграрного господарства постійно вдосконалюються і треба рухатись вперед, впроваджуючи методики точного землеробства, адже ти ризикуєш втратити свій бізнес через низьку рентабельність.

Український ринок відкритий для іноземних технологій, які ми, нажаль, переважно імпортуємо, отже стара схема «Взяв трактор Т150, причепив одеський плуг, зорав, засіяв і якось виросте» вже не діє. У наш час фермеру необхідно не лише мати стартовий капітал, він має дійсно розбиратися в агрономії, в насінні, в техніці, в засобах захисту рослин. Раджу використовувати нову імпортну техніку, яка коштує дорожче, але і окупність у неї краща, тому що вона більш економна, точна, практична та довговічна.

Ігоре, на Вашу думку, чи є перспективи для дрібних і середніх фермерів в Україні? Чи поглинуть їх агрохолдинги найближчим часом?

Нещодавно через структурні зміни збанкротувала величезна французька компанія, яка мала 200 мільйонів євро прямих боргів Це доводить, що агрохолдинги, як великі  організаційні структури, повільніше реагують на зміни, а ринок дуже динамічний і набуватиме прискорення у подальшій перспективі. Один із ключових конкурентних факторів – управління земельним банком. Господарювати на 600-700 тисячах гектарів землі не просто. Одна справа мати землю у власності, інша – утримати орендарів, це хитка інвестиційна площина.

Як відроджувати село і які зарплати в господарствах? Маю інформацію, що агроном отримує $10 000, це правда?

У великих агрохолдингах агрономи отримують високу заробітну платню, взагалі це високооплачувані фахівці! Локальні та районні спеціалісти отримують в середньому від 5 000 грн. до 10 000 грн. заробітної плати і вище. Досвідчені керівники агропідприємств розуміють, що професійного агронома треба любити і оберігати, тому що насправді існує тотальний дефіцит кадрів, не лише агрономів, але й трактористів, комбайнерів та інших фахівців.

maxresdefault.jpg

Чого не вистачає на законодавчому рівні для розвитку села?

Це дуже глобальне питання. Не можна стверджувати, що не вистачає лише програми побудови доріг чи розвитку шкіл. На законодавчому рівні немає чіткої програми розвитку  сільської місцевості. Це явище можна пояснювати і пострадянським спадком: люди продовжують виїжджати із сіл. В нашій ситуації потенційний 19 річний водій каже: «Поїду до Хмельницького працюватиму офіціантом, там отримуватиму чайові, та є хоч якась перспектива». І я не можу нічого із цим вдіяти.

Певні структурні зміни у частині децентралізації влади вже відбуваються. Ми бачимо це на прикладі свого району у надходженнях до місцевого бюджету: виділені певні кошти на будівництво доріг, проте скорочується кількість шкіл. А це дуже поганий чинник, тому що батьки будуть змушені переїжджати у райцентр, де їх діти матимуть змогу навчатись, відвідувати гуртки, отримувати медичні послуги. Таким чином держава не сприяє розвитку села, а навпаки його гальмує.

З якими депутатами-аграріями Ви співпрацюєте? По яким саме законопроектам?

Так, ми маємо такий досвід. Наприклад, Закон України: «Про реєстрацію прав на нерухоме майно» - Верховна Рада його прийняла, але забула включити до законопроекту такий  вид  майна як «Розпайоване нерухоме майно», що було отримане внаслідок розпаювання колишніх радянських сільськогосподарських підприємств. В законі не передбачено ні саме поняття, ні документи, на підставі яких таке майно можна було б зареєструвати. А це прогалина в законодавстві. Закон є, а зареєструвати за ним майно не можна.

В Україні є певні проблеми із захистом інвестицій у сільське господарство. Наприклад, інвестор купляє майновий фонд колишнього радгоспу з метою ведення господарства, починає землеобробіток, а реалізувати право власності на викуплене майно він не може. Така ситуація не надає привабливості галузі. Наразі ми готуємо  законопроект і будемо співпрацювати із Народним детупутатом VIII  скликання Вадимом Євгеновичем Івченком, заступником Голови Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин, по усуненню цих прогалин в законодавстві.

Скільки закордонних інвестицій заходить в український агробізнес?

Інвестиції в агросекторі поступово зростають. На сьогоднішній день - це один із найпривабливіших секторів економіки. Україна отримала понад 25 мільярдів доларів аграрних інвестицій, але, як правило, через офшори. Прямі інвестиції надходять переважно із Франції та Німеччини. Є сподівання чи побоювання про наплив інвестицій зі сторони Китаю. За даними 2015 року Україна стала найбільшим імпортером аграрної продукції до Китаю. Зокрема, імпорт кукурудзи у 2015 році склав понад 1,3 мільярди доларів. У Китаї існує загальнопартійна програма розвитку харчового блоку  у зв’язку зі зростанням кількості населення. Ця програма передбачає не тільки закупівлю, а й інвестиції, зокрема в Український агросектор.

Для того, щоб Україна стала інвестиційно привабливою країною,  необхідно створити прозорі умови, рівні для всіх гравців ринку незалежно від обсягів діяльності та розміру інвестицій, а також на первинному етапі необхідні інфраструктурні зміни та дотації зі сторони держави.  На самому ентузіазмі аграріїв галузь зможе розвиватись, на перший план виходить держава, а до співпраці із нею повинна долучатись  громадськість у вигляді професійних об’єднань – асоціацій та профспілок, які у розвинених країнах успішно представляють інтереси бізнесу та суспільства перед державою та виступають каталізатором розвитку галузі. В Україні ці процеси лише зароджуються, але маємо сподівання на краще майбутнє.

Ігорю, які Ваші аграрні плани на майбутнє?

Планів багато. Насамперед, як кажуть в Україні: «Дати раду тому, що маємо»! А саме – розбудовувати інфраструктуру, відремонтувати дороги. Я вболіваю за своє село, намагаюсь зробити все, щоб люди жили заможніше, щасливіше, щоб не покидали своїх домівок у пошуках кращої долі. Мрію побудувати міні елеватор, ємкості для зберігання, придбати нову техніку та навчитися сам збирати врожай (усміхається)!

Текст: Наталія Павлова
Фото: Катерина Сметана

Оставьте первый комментарий