Снимок экрана 2017-01-18 в 15.32.54.pngІрина Суслова,
народний депутат України, голова підкомітету з питань гендерної рівності і недискримінації Комітету з прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин

В останні роки Україна на власному досвіді переконалась, що в сучасному світі інформація є з одного боку великою цінністю, а з іншого - небезпечною зброєю. Прямий цьому доказ – інформаційна війна як частина гібридної стратегії нашого північного сусіда. Щодня ми мусимо прориватися крізь купу фейків та напівправд, щоб дістатися до правдивої, важливої й потрібної інформації. 

Не так давно українці мали значні проблеми з доступом до інформації через недосконале законодавство. Проте, в останні роки в цій царині відбулась справжня революція. В жовтні минулого року в Міжнародному рейтингу забезпечення права на інформацію Україна посіла 22-гу позицію з 111 країн світу. Це непоганий показник й він свідчить, що ми привели своє законодавство до кращих європейських зразків. 

Тепер суть проблеми в правильному застосуванні законів та ретельному контролі за їх виконанням. Одне із ключових зауважень міжнародних експертів – відсутність в Україні незалежної установи, яка б захищала право людини на інформацію. Сьогодні ці функції виконує омбудсмен як найбільш незалежна від усіх гілок влади інституція. Але світова практика показує, що ефективніше цю роботу буде здійснювати окремий спеціалізований захисник. 

Навіщо він потрібен? На жаль, часто чудові правові норми та їх реалізація на практиці знаходяться ніби у паралельних всесвітах. Брократичний апарат звик працювати в режимі напівсекретності і майже рефлекторно приховує інформацію. Аби це змінити, потрібно, щоб захист інтересів споживачів інформації очолила авторитетна незалежна інституція. 

В таких країнах як Великобританія, Португалія, Угорщина, Туреччина, Словенія успішно діють комісари або комісії з питань інформації. Головне їх завдання – розгляд скарг та реагування на ці скарги. Причому, в більшості країн рішення інформаційного комісара є обов’язковими для виконання. 

Для того, щоб утворити таку поважну інституцію в Україні, слід змінити Конституцію. Жоден закон крім Основного не гарантуватиме достатніх повноважень для інформаційного комісара. Внесення змін до Конституції – складна процедура, яка потребує консолідації депутатів. В минулому році парламент продемонстрував, що здатен ухвалювати ключові для країни рішення і я впевнена, що ми в черговий раз доведемо свою ефективність. 

Сьогодні стартує перший етап процесу. Я та мої однодумці розпочинаємо збір підписів серед народних депутатів. Наша мета – зібрати підписи щонайменше 1/3 народних обранців, що дозволить зареєструвати відповідний законопроект. Наступним кроком стане обговорення документу в комітетах та звернення до Конституційного суду на предмет відповідності змін діючій Конституції. Після цього Верховна Рада зможе попередньо ухвалити правки до Основного закону. 

Зміни до Конституції окреслять загальні межі діяльності інформаційного комісара. Детально процедуру його призначення та конкретні функції пропишуть в окремому законі. Важливо, щоб після ухвалення конституційних змін парламент з цим не забарився. 

Нова посадова особа, яка матиме найвищий статус, буде відповідати наступним критеріям: фаховості, неупередженості, рівновіддаленості від усіх гілок влади й від усіх політичних сил, які діють в країні. Інформаційний комісар зможе налагодити суворий контроль за дотриманням законодавства про доступ до інформації. З одного боку він стимулюватиме усі державні установи до відкритості та прозорості, з іншого - захищатиме право людей на приватність й захист персональних даних. 

Закликаю колег доєднатися до нашої ініціативи та виступити співавторами конституційних змін. Адже кожен з нас щоденно є споживачем інформації й зацікавлений в її максимальній повноті та неупередженості. 

Самые читаемые

Оставьте первый комментарий