Ксенія Оринчак: "Національна асоціація добувної промисловості України – одна з найефективніших в державі" фото

Національну асоціацію добувної промисловості України створено 9 грудня 2019 році з метою представлення та захисту інтересів надрокористувачів, популяризації сфери надрокористування, осучаснення та вдосконалення законодавства у цій галузі. За рік своєї діяльності НАДПУ виступила з низкою ініціатив щодо удосконалення нормативно-правової бази, веде активну інформаційну, просвітницьку та експертну діяльність, а також презентувала дорожню карту розвитку галузі, яка дозволить вивести Україну в світові лідери та забезпечити до 2030 року зростання ВВП на рівні $34 млрд. Про інвестиційну привабливість України, новий Кодекс про надра та унікальні родовища в державі розповіла виконавча директорка Національної асоціації добувної промисловості України, єдина жінка-керівник серед асоціацій добувної галузі, Ксенія Оринчак.


Національній асоціації добувної промисловості України трохи більше року. Ксенія, розкажіть детальніше про поточні проєкти, над якими працює команда, та які головні завдання передбачалися при створенні Асоціації?


Перш за все, Асоціація створювалась для представництва та захисту прав і законних інтересів членів Асоціації у відносинах з органами державної та місцевої влади, для спільної координації діяльності членів Асоціації, аби компанії, що представляють добувну галузь, могли об’єднатись та ефективніше працювати в першу чергу на українському ринку та за його межами. Таке об'єднання учасників галузі дуже важливе як для самого бізнесу, так і для держави.


Для Асоціації дуже важливо (і ми також ставили перед собою цю мету) просувати нормативно-правові, соціальні та екологічні ініціативи членів Асоціації; вдосконалювати нормативно-правову базу у сфері вивчення, видобування та використання корисних копалин, а також комунікувати з громадянським суспільством щодо актуальних питань надрокористування. І, звичайно, налагодження міцних економічних та наукових зв’язків з іноземним бізнесом, дієве представництво інтересів українських надрокористувачів на міжнародній арені, оскільки це капіталізація не окремої компанії, а всього бізнесу, який працює в цій галузі.  

Коли наші засновники зрозуміли, що об'єднання з іншими компаніями та співпраця з Урядом та парламентом у потрібних для галузі законодавчих ініціативах працюють краще та відповідальніше, оскільки це довгострокові, публічні, загальні обговорення, з’явилася Національна асоціація добувної промисловості України.


Хороша мета. Але ж ви не єдина бізнес-асоціація, яка працює у сфері видобутку. Наскільки ви ефективні у своїй діяльності?


На сьогодні в Україні існує 17 зареєстрованих асоціацій і лише дві з них – Асоціація газовидобувних компаній України і наша Національна асоціація добувної промисловості України (НАДПУ), – найбільш ефективні.


За перший рік нам вдалося реалізувати, або розпочати глобальну та масштабну роботу, за декількома проєктами. Наприкінці 2020 року НАДПУ презентувала дорожню карту розвитку галузі, яка дозволить вивести Україну у світові лідери та забезпечити до 2030 року зростання ВВП на рівні $34 млрд.


Ми дослідили ресурсний потенціал України та розробили законодавчі зміни з індивідуальним підходом до кожного сектору добувної галузі. Згідно з нашим дослідженням, за умови створення сприятливих податкових умов, спрощення процедури отримання дозволів на проведення геологічних розвідок та розробку родовищ і завершення корпоративної реформи Укрнафти, Україна може наростити обсяги видобутку нафти та конденсату з поточних 2,1 до 2,5 млн тонн. При спрощенні умов ведення бізнесу та активній стимулюючій державній політиці фізичні обсяги видобутку залізної руди можна буде наростити до 79 млн тонн, а внесок у ВВП дорівнюватиме $2,6 млрд. При реалізації стратегії розвитку титанової галузі очікується позитивний прогноз – $7 млрд у ВВП, а експорт збільшиться на $2,8 млрд.

З гордістю можу сказати, що наша Асоціація увійшла до невеликого числа експертів, які долучилися до розробки нового Кодексу про надра. Нам дуже приємно, що багато наших пропозицій та напрацювань відображені в цьому документі, щодо якого, до речі, вже розпочато законодавчий розгляд. На сьогодні, щодо проєкту формуються висновки від профільних органів, крім того, документ пройшов стадію громадського обговорення, наступним етапом ми очікуємо винесення Кодексу на розгляд Урядового комітету.


Ми бачимо як провідні країни світу задля збереження здобутого потенціалу та подолання наслідків COVID-19 вдосконалюють регуляторні рішення та законодавчі акти у добувній галузі. А ми досі користуємося Кодексом про надра, який був ухвалений ще у 1994 році. Більшість його норм вже давно застарілі і фактично не можуть якісно регулювати сферу, яка є одним із найбільших наповнювачів державного бюджету. Системно розвивати стратегічні промисловості неможливо без орієнтирів.


Новий Кодекс про надра закладає нові пріоритети для розвитку сфери. Це – дерегуляція, держпідтримка, розвиток R&D, діджиталізація, ставка на інвестиції, але в першу чергу довгострокові, тобто акцент на будівництві видобувних та переробних заводів, які будуть працювати у повному циклі. Це далеко не всі пропозиції Кодексу. Ми віримо, що цей документ може стати інструментом для формування однієї з точок зростання національної економіки, зокрема, в умовах подолання наслідків коронавірусної кризи.

Протягом року ми злагоджено працювали з державними органами влади, аби прийти до загального розуміння, якими мають бути правила гри для галузі та інвесторів, як вивести галузь зі стану стагнації, маючи унікальні родовища та неймовірно досвідчених професіоналів. Це була дуже кропітка робота, яка постійно триває. І я дуже рада, що наша команда змогла переконати і профільні асоціації, і депутатів профільного комітету Верховної Ради України, і Уряд у тому, щоб запропоновані нами норми були прийняті.

Завдяки активній роботі над Кодексом нас стали рекомендувати як профільних експертів для участі в розробці Національної економічної стратегії-2030 – це амбітна візія України і дорожня карта держави, яка має привести Україну до клубу успішних та розвинених країн світу. До створення стратегії долучилися представники більш як 55 аналітичних центрів та бізнес-асоціацій, виконавчі органи влади, народні депутати. Усього понад 400 фахівців були залучені до роботи над Стратегією, і нам приємно, що ми також мали можливість представити свої розрахунки та бачення розвитку галузі.


Також пишаємося нашим важливим напрацюванням спільно з Інститутом Майбутнього та Ukraine Economic Outlook – Стратегія титанової галузі України 2030. Ця стратегія – аналіз поточного стану титанової промисловості України та світу, визначення трендів. Для цього були використані дані МВФ, Світового Банку, Державної служби статистики України, Геологічної служби США та Геологічної служби Великої Британії. Досліджувався період з 2010 по 2019 роки із прогнозованим періодом 2020-2030 років.

Зважаючи на технологічні складнощі й велику капіталомісткість, металевий титан виробляється лише в 7 країнах світу: Росії, Україні, Казахстані, США, Японії, Китаї, Індії.


Ми знаємо, що основні сфери застосування металевого титану – це авіабудування, ракетобудування, суднобудування, медицина. І з кожним роком ми бачимо, як сфера застосовування цього металу розширюється. Наприклад, нещодавно компанія Apple заявила про використання титану при створенні корпусів до макбуків, айпадів та айфонів. І це не поодинокі заяви компаній, просто Apple є найвідомішою для читача. Чому виникає такий інтерес до титану? Все дуже просто, цей метал має низку переваг перед подібними металами – алюмінієм і нержавіючою сталлю: висока міцність, щільність і стійкість до корозії, легкість, гіпоалергенність, високий рівень біосумісності (важливо для медичних імплантів), витримує екстремальні температури та агресивні середовища, і головне – дружній до людського тіла.

Титан не набув широкого використання у виробництві товарів через його високу вартість, якщо порівнювати з алюмінієм і нержавіючою сталлю. Однак зовсім скоро цей підхід може змінитися, і не без участі українських титанових виробників.


Сьогодні різні компанії й країни, включно з Україною, здійснюють роботи з пошуку та розробки нових технологій отримання металевого титану. Хто перший доб’ється результату, той отримає конкурентну перевагу і «забере» нові ринки. Україна має всі передумови, щоб отримати першість у цій сфері.


Заінтригували… А скільки у відсотковому співвідношенні запасів титану знаходиться в Україні?


В Україні знаходиться 20 відсотків світових запасів титану, і лише одна компанія має свій дослідницький центр, це компанія-засновник Національної асоціації добувної промисловості України – «Велта». Тому для нас тема розвитку титанової галузі особливо важлива.

«Велта» – перша і єдина компанія, яка отримала два патенти від Українського інституту інтелектуальної власності (Укрпатент) на інноваційний метод отримання металічного титану та його сплавів, який знижує їхню вартість у 4 рази та зводить виробничі відходи до нуля. Цей метод розроблено науково-дослідницьким центром Velta RD Titan та значно знижує вартість титану за рахунок низької енергоємності процесу. Таким чином український винахід отримання доступного титану може запустити процес глобальних змін на ринку металів. Крім того, технологія компанії «Велта» має концепцію нульових викидів.


У лютому керівництво компанії відвідувало ОАЕ. Під час ділових перемовин в Абу-Дабі генеральний директор Андрій Бродський мав змогу поспілкуватися з потужними інвестиційними фондами, які зацікавлені в розробці саме титанових свердловин. ОАЕ готові інвестувати в українські компанії, але наразі мова йде про «Велту». Єдине, чого вони прагнуть – будувати заводи виключно на своїй території. Їм показали майданчик, на якому хоч завтра вже можна будувати завод та постачати сировину, яку виготовляє «Велта».

Влада в ОАЕ настільки зацікавлена в нових виробництвах, що для компаній створюються максимально комфортні умови: в першу чергу, це стосується нульових податків під час будівництва. А коли представники наших компаній приходять до чиновників в Україні, на жаль, до них дуже складно донести інформацію, наскільки це хороший проєкт. Дуже важко зацікавити наших політиків, урядовців, це дуже довготривалий процес. Іноземні урядовці мислять зовсім інакше. Вони думають з позиції: як влада може допомогти створити умови для розвитку галузі та покращити інвестиційну привабливість для інвесторів.

Стратегії, новий Кодекс про надра, активна участь в робочих групах при Уряді та профільних комітетах парламенту. Можливо, є ще щось? Хоча за рік ви вже зробили більше, ніж будь-які інші асоціації та державні органи за 30 років незалежності держави.


Ви знаєте, багато людей взагалі не розуміють, навіщо нам це все, чому така цікавість до врегулювання правил роботи галузі, активні комунікації з владою та колегами. Наша відповідь дуже проста і публічна: разом із компанією-засновником Асоціації ми думаємо на покоління вперед. Це не порожні слова. Як мама, я думаю про країну, в якій будуть жити мої діти та онуки. Для мене і нашої команди важливо створити умови для екологічно чистого, правового, захищеного, високого рівня життя в Україні. І титанова проблематика – важлива ланка у цій історії.

Проте, ми також займаємося й іншими напрямками розвитку галузі, окрім законодавчих. Наприклад, мій авторський проєкт – документальні фільми про надра України, які виходять українською мовою та дублюються англійською. Цикл складається з 12 серій, аби розповісти про те, що в Україні можна працювати, що інвестиції все ж заходять в країну попри різні умови, часто незалежні від громадян, бізнес ведеться та капіталізується. Ці фільми спрямовані на розвіювання певних міфів, які заважають відкривати Україну для інших держав та фондів, які б з радістю прийшли та інвестували в локальні та міжнародні проєкти.


Для більшості людей у світі Україна пов’язана з війною на Донбасі, з анексією Криму – вони бояться вкладати кошти в державу, яка знаходиться у стані воєнних дій. Тому наша команда активно розвиває напрямок іміджевого розвитку держави через видобувну галузь, аби дати сигнал інвесторам, що ми готові працювати.

Зокрема, ми на регулярній основі записуємо інтерв’ю з представниками влади, аби отримати відповіді на більш хвилюючі питання галузі та інвесторів особисто від людей, що приймають рішення. Ці матеріали також дублюються англійською мовою.

Ще один наш проєкт – щотижневі новини видобувної галузі, які також згодом будуть з титрами англійською мовою. Наразі ми збираємо аналітику щодо переглядів: наскільки інформативно, хто саме дивиться, які країни зацікавлені в такій інформації.


Про що кажуть ці дані?


Про те, що ми цікаві! Географія переглядів новин та фільмів показала нам інтерес глядачів з Великої Британії, США, Туреччини, Казахстану, Азербайджану, Бразилії. Дивляться власники бізнесу, директори. Люди, які приймають рішення. А це головна місія цього проєкту.


Окрім новин та фільмів, аби якомога більше інформувати інвесторів про поточну ситуацію в державі, ми будемо робити онлайн-щоденник інвестора. Що це значить?


Наша команда відвідає кожну область разом із головами ОДА, головами ОТГ, представниками місцевої влади, яка наразі є дуже важливою у прийнятті рішень, аби зібрати повну інформацію щодо родовищ в регіонах. Це дозволить показати, наскільки привабливими є наші регіони, і відкриє можливості для залучення інвестицій в ОТГ. А ще – побудувати прозору комунікацію громад з інвесторами, оскільки часто місцеве населення виступає проти нових об’єктів лише через брак інформації, а інвестор через це втрачає час і головне – немаленькі кошти.

 


Ця робота взагалі має проводитися на державному рівні.


Звичайно, але хтось повинен розпочати та стати локомотивом цього напрямку. Наша Асоціація може і буде це робити. Наразі я запропонувала долучитися до цього процесу Державній службі геології та надр України, профільному міністерству. Я впевнена, що ця ідея буде підтримана, якщо не на державному рівні на початку, то бізнес-асоціаціями та іноземними організаціями точно, як зацікавлених осіб.

Це дуже кропітка робота на декілька років, оскільки об’їздити всі регіони, зібрати всіх зацікавлених людей та представників влади не так просто і швидко. Але це потрібно зробити, тому що інвестиції та розвиток регіонів дасть ріст загальній економіці країни, з’являться нові робочі місця та попит на нових спеціалістів, що також вкрай важливо для галузі.


Який наразі запит на геологів?


Величезний! Але на сьогодні ситуація зі студентами, які свідомо йдуть вчитися цій спеціальності, критична: державне замовлення скоротилося до 60 місць на рік, на всю країну. Маючи 117 тисяч родовищ корисних копалин, ми не маємо спеціалістів, які б досліджували об’єкти та взагалі працювали у видобутку.

До речі, новий Кодекс про надра напряму стосується працівників усіх добувних підприємств країни – це безпосередньо сотні тисяч людей плюс представники суміжних галузей.




Я маю в планах зустрітися з міністром освіти і науки України та запропонувати йому корисний освітній проєкт: додати у шкільну програму QR-коди на освітні фільми, які ми знімаємо. Щоб учні з 9 по 11 класи могли за допомогою пізнавальних фільмів більше дізнатися про наші природні ресурси, познайомитися з професією та зрозуміти весь процес від добування сировини до кінцевої продукції з неї. Сьогоднішнім підліткам з так званого покоління міленіалів притаманне кліпове мислення. Вони вже звикли сприймати інформацію з хорошою візуалізацією. Тому фільми можуть бути дуже корисним інструментом для навчання. Та й загалом – чому не використовувати те, що вже зроблено і знято? Можливо, ми зможемо зацікавити підростаюче покоління, і хтось із них стане першим винахідником, хтось стане відомим на увесь світ геологом, науковцем у цій сфері. Адже запаси постійно зменшуються, їх стає все важче видобувати, а це означає, що якісна геологічна експертиза завжди буде економічно привабливою, а попит на професію – лише зростатиме!

Геологічна наука завжди була в авангарді цифрових технологій: безліч сучасних побутових технологій, без яких складно уявити життя, проходили «обкатку» саме на полях розвідки корисних копалин. У 2018 році профільну спільноту вразила новина – вперше родовище корисних копалин було знайдено штучним інтелектом, без допомоги людини. І розробником цієї унікальної технології є українець Роман Теслюк, засновник стартапу Earth AI. Його технологія дозволила віднайти родовище свинцю та ванадію на території Австралії. Собівартість такого геологічного вивчення, за словами розробників, склала $11 тис. – замість декількох мільйонів за традиційними методами вивчення.


На жаль, цей кейс, як і багато інших, не є закономірністю, не є результатом сталого функціонування системи підготовки фахівців. Цей кейс – результат наполегливої праці однієї людини, для якої соціальні реалії України були скоріше стримуючим фактором, ніж точкою росту. Однією з цілей НАДПУ я вбачаю зміну такого стану речей – таланти мають право на всебічну підтримку суспільства.


Які у нас є проблеми в галузі, що відштовхують інвестиції?


Найпроблематичніше питання в Україні – отримання землі. Це не новина для міжнародних інвесторів. Яскравий приклад – канадська компанія та міжнародний інвестор Black Iron, яка з 2010 року вклала в Україну понад 70 мільйонів доларів. Незважаючи на те, що потенційні інвестори отримали всі дозвільні документи, повну підтримку на місцевому рівні від кожного місцевого жителя селища Рудничне, українська сторона все одно змогла затягнути процес, через що канадська компанія подала позов до суду.


Наріжним каменем стало затягування реалізації вже прийнятого на той час рішення про передачу в оренду частини земель танкового полігону Міністерства оборони.


Це найпоказовіший випадок, але по ньому також оцінюють ризики інвестицій. В новому Кодексі про надра ми врахували ці ситуації і наразі працюємо над тим, щоб цієї величезної перепони з отриманням землі та спецдозволів не існувало.


Це досить складний процес. В Кодексі про надра у нас прописана норма, згідно з якою Держгеонадра України повинні були б пропонувати на аукціоні готовий продукт, тобто не лише, умовно кажучи, координати ділянки на папері, а комплексну пропозицію – права на користування надрами та права на користування земельною ділянкою і корисними копалинами.


Ми зацікавлені в тому, щоб інвестор не витрачав 3-4 роки на отримання ліцензій, а потім дізнавався, що ця земельна ділянка перебуває у власності Міністерства оборони чи будь-якого іншого, і з цим майже неможливо щось зробити. Саме в Кодексі про надра прописані всі норми та механізми, які виправлять ситуацію та покращать взаємодію з інвесторами. Ці зміни для нас дуже важливі, оскільки маючи мільярдні залежі копалин, ми досі залежимо від країни-агресора. Про це говорять на всіх рівнях влади, на всіх заходах в Україні та за її межами, але вже четвертий рік я спостерігаю, що як тільки приходиш говорити по конкретній проблематиці та вирішувати її – в країні змінюється Уряд, і все знову йде по колу.


Те, що нас читатимуть представники влади країн-партнерів України, також важливо в даному контексті, тому що варто звернути увагу і на підтримку реформ в нашій державі цими країнами, оскільки все це дуже впливає на видобувну галузь та економіку держави.


Так, Ксеніє, наше інтерв’ю читатимуть в різних країнах та парламентах, зокрема, ЄС, США, Великої Британії. Читатимуть інвестори. Які у нас є унікальні копалини в Україні, які ми не добуваємо, але вони також важливі?


Наша країна дуже багата на природні ресурси, і найсумніше те, що більшість корисних копалин просто лежать в надрах землі і не видобуваються. Наприклад, мідь та каолін. Мало уваги приділяється бішофіту, який застосовується в медицині. У природі мінерал знаходиться в складі відкладів морської солі пермського періоду, вік яких в середньому складає 250 млн років. За складом – це хлормагнієвий комплекс, який вміщує мікроелементи: калію, кальцію, натрію, міді, заліза, кремнію, титану, молібдену, літію, бору, брому, йоду та ін.

Бішофіт відрізняється дуже високим вмістом магнію (до 99 г/дм3). Саме це обумовлює сферу його застосування. А вона настільки широка, що охоплює майже всю господарську діяльність людини: як сировина для отримання металевого магнію, застосування в металургії, де використовується для виробництва вогнетривів, в технологічних процесах отримання титану, ванадію, хрому, а також в енергетичній, електротехнічній, нафтовій, харчовій, поліграфічній та легкій промисловості, у медицині й сільському господарстві.


На сьогодні у світі відомо лише три родовища бішофіту, що розробляються. І найбільше та найглибше з них знаходиться саме в Україні! Це Затуринське родовище в Полтавському районі Полтавської області, на північний схід від с. Затурине.


Україна – одна з провідних країн світу, яка запроваджує тотальну цифровізацію усіх процесів в державі. Чи важлива діджиталізація в добувній галузі? Оскільки щоденик інвестора, про який ви сказали, також є певним оцифруванням даних за регіонами.


Цифровізація видобувної галузі (точніше, геологічної інформації, яка включає в себе близько 50 тисяч томів у паперовому вигляді) надзвичайно важлива.

Україна почала оцифрування даних у 2016 році, але досі оброблено лише 30% від загального обсягу. Інші 70% знаходяться в паперовому стані. Більше того, далеко не все збереглося. Були зафіксовані факти фізичного викрадення томів, а це означає, що якась частина важливої (можливо, навіть стратегічної) для галузі інформації просто втрачена.

«Геоінформ України» – державне підприємство, на яке покладено цю роботу, має спецфонд у розмірі 180 млн грн, який може покрити витрати, пов’язані з оцифруванням інформації. Але Мінфін, який контролює витрати цих коштів, чомусь не дає дозволу на використання повної суми. Кошти, які дозволяє використати міністерство, в 20 разів менше суми, яка б мала йти на оцифрування. Це дуже дивна позиція, адже Міністерство фінансів має достатньо коштів на оцифрування, і це гроші, які надходять з продажів спецдозволів до фонду.


Звичайно, це також шкодить залученню інвесторів, оскільки наразі неможливо здійснити прості дії, які можна зробити в один клік з будь-якої країни світу та отримати інформацію, не витрачаючи багато коштів та часу на поїздку до країни, аби вивчити ситуацію на місці. Є також інші фактори припинення оцифрування – через війну та обмеження доступу до інформації на цих територіях, але мені здається, що це питання вирішити нескладно за умови політичної волі.

 


До завдань Асоціації, до речі, входить ще один проєкт – перевести всю геологічну інформацію на міжнародну геологічну мову, щоб усі геологи (українці та закордонні фахівці) могли її читати, тому що в Україні існує своя система класифікації запасів корисних копалин, яка відрізняється від міжнародної. Геологам й інвесторам з інших країн складно читати дані. Вони розуміють, що є класна сировина, які саме запаси цієї сировини, але якісь інші показники, типу глибини залягання, представлені в іншій класифікації. Звичайно, цю норму ми також прописали в новому Кодексі про надра.


Схоже, що у вас ще багато планів та роботи попереду.

Роботи багато. Але я сподіваюся, що спільними зусиллями з представниками влади в Україні, нашими вітчизняними добувними компаніями та іноземними партнерами ми разом досягнемо високої мети – прийняття нового Кодексу про надра, діджиталізація геологічної інформації, а також створення прозорих та якісних умов для розвитку видобувної галузі України.

 

* Журнал "Грушевського,5" з 2021 року виходить англійською мовою та розповсюджується в парламентах країн ЄС, США та Великобританії.

 


Подпишитесь на наш канал в TELEGRAM


Загрузка...

Самые читаемые

Оставьте первый комментарий