Віталій Скоцик - доктор економічних наук

 

XXІ століття. Звичними стали атомні електростанції, синхрофазотрони, надзвукові літаки, кольорове телебачення, зоряні кораблі, що борознять космічний простір, ми захоплюємось Ілоном Маском, електромобілями, але приймаючи сьогодні як належне всі ці звершення людського генія і нічому не дивуючись, ми не перестаємо захоплюватися творіннями живої природи.


Чого тільки немає в її «патентному бюро»! Гідравлічний привід? Будь ласка, у павука. Пневматичний відбійний молоток? Ось він, у земляної оси. Ультразвуковий локатор? У кажана. Реактивний двигун? У кальмара. Точний барометр? У жаби, в'юна, п'явки. Запахоаналізатор, здатний роз­різняти 500 тис. запахів? Здивуєтесь?, але у звичайної дворняжки. Справді, «на вигадки природа щедра». Жива природа – геніальний конструктор, інженер, технолог, великий зодчий і будівельник. І там де немає людини сама природа створить все аби наситити пустуючий простір. Мільйони років вона відпрацьо­вувала і вдосконалювала свої творіння. 


Природний відбір безжально відкидав усе, що не могло пристосуватися до умов існування.  З часом, за історичний період, коли людина навчилась писати, переказувати і глибоко мислити, ми чітко розуміли, що відбувається жорстокий природний відбір. Звичайно, що сьогодні можемо говорити про багато звичайних речей, які винайшло людство, але краще зануритись в творіння і винаходи природи.


Прикладом можуть бути «навігаційні системи» деяких тварин. Так, гігантські морські черепахи для відкладання яєць здійснюють тривалі подорожі безкрайніми просторами Тихого й Атлантичного океанів – на відстань до 6 тис. км. 


А от вугор, риба, що мешкає в місцевих водоймах Волині, відкладає ікру за тисячі кілометрів від дому – у Саргасовому морі. Теоретично цю відстань вона долає за два-три роки. Розсекретили вугрів учені лише сто років тому. Диво з див: вугор розмножуватися пливе з Полісся до берегів Америки. Із стовідсотковою точністю, на заздрість професійному штурману, вугор знаходить дорогу додому.


Жива природа з давніх-давен була для людини джерелом натхнення в її прагненні до наукового й технічного прогресу. Про­тягом усієї своєї історії людина вчилася в природи, копіювала її «винаходи», була найретельнішим її учнем. Ще давньогрець­кий філософ Демокріт зазначав: «Від тварин ми шляхом наслі­дування навчилися найважливіших справ, а саме: ми учні павука в ткацькому і кравецькому ремеслах, ми учні ластівок – у будівництві жител і співучих птахів – у співах. Природа сама навчає нас сільського господарства...»


Прикладом укладу суспільного життя є бджолина сім’я, яка є і яскравим прикладом ефективної взаємодії сім’ї як соціальної одиниці. Недаремно бджоли визнані високоорганізованими соціальними істотами. У вулику панує злагоджена робота й чіткий розподіл обов’язків. Молодші бджоли вигодовують та виховують потомство. Старші – відбудовують стільники, охороняють гніздо, піклуються про королеву. Найдосвідченіші – вирушають на пошук пилку й нектару. Навіть трутні, яким ще донедавна відводили єдину роль – запліднювача матки, виявляєються мають важливе завдання: тріпотінням своїх крилець вони обігрівають розплід. Командна робота, чіткий розподіл обов’язків, взаємоповага до потреб та інтересів одне одного – запорука добробуту і процвітання бджолиної сім’ї. Чим не приклад для людини?

Читайте також: Закон і справедливість — дві речі, які Бог з’єднав, а людина роз’єднала!


Відомий американський математик Норберт Вінер звернув увагу вчених усього світу на загальні закони керування й зв'яз­ку в найскладніших машинах і в живому організмі. У 1948 р. він опублікував книжку під назвою «Кібернетика, або Керування і зв'язок в живих організмах і машинах». Вона викликала великий інтерес учених, хоч закони, які Вінер поклав в основу кібернетики, було відкрито й досліджено задовго до ви­пуску його книжки. 


У розвитку кібернетики велику роль відіграли й біологічні науки, які вивчають процеси керування в живій природі. Але вирішальним у створенні кібернетики був розвиток електроніки й автоматики і особливо поява швидкодіючих обчислювальних машин. Творці найскладніших приладів запозичили ідеї конст­руювання в живих «приладів», створених природою і налаго­джених упродовж століть жорстокою боротьбою за життя. Народилася ще одна наука – біоніка. Датою її виникнення офіційно вважають 1З вересня 1960 р. день відкриття в Дай­тоні (США) американського національного симпозіуму на тему: «Живі прототипи – ключ до нової техніки». Слово «біон» по-грецькому означає «осередок життя».

Тому, коли ми аналізуємо світову політичну систему, звідки походять політичні партії, як вони структурувалися, чому в їхній основі лежить, або пролетарський рух, або приватна власність,  ми маємо розуміти, що більшість речей у нашому житті не потребують винаходу, вони потребують аналізу і розуміння тих процесів, які вже були закладені колись і не нами.


У політиці України свою історію мав і аграризм.Український селянин-господар завжди був загрозою для тоталітарних режимів. Вчора, позавчора і сьогодні! Вільна і незалежна людина,  в основі якої лежить приватна власність і бажання її захищати ніколи не була вигідна тим, хто хотів мати просто кероване стадо. Адже керувати і маніпулювати простіше голодними і залежними людьми. 


Селяни завжди були інакшими, їм була відома самодостатність, здобута власною працею, і особиста гідність. Тому саме в сільській місцевості найдовше чинили опір комуністичному режиму. Останнє велике антирадянське повстання відбулося 1929 року, а знищити незалежних селян більшовики змогли лише під час Голодомору 1933 року. Нищення класу ефективних господарів, яких назвали «куркулями», є одним із найбільших комуністичних злочинів. Однією з перших масових партій в Україні стала Українська демократично-хліборобська партія, створена 1917 року. Одним із ідеологів партії був В’ячеслав Липинський, що формалізував політичні основи українського аграризму. Він обґрунтував, чому саме селянин-господар повинен бути основою української держави. Це була перша соціальна верства, яка стала економічно вільною і, відповідно, прагнула політичних свобод.


Сьогодні в незалежній Україні саме власники землі є тією основою, яка могла б сформувати середній клас тієї партії, яка б ґрунтувалася на людях, які цінують свою працю, приватну власність, і які звикли заробляти своєю працею.


Уже тоді, на початку ХХ століття, аграрії були рушієм економіки. Після громадянської війни 1919–1920 років на території України, передусім Півдня, почало інтенсивно розвиватися приватне сільське господарство. Однак і тоді аграрії не змогли об’єднатися в єдину потужну політичну силу і захистити не лише свої інтереси, а й інтереси усієї держави. В результаті Україна відстала від своїх західних сусідів фактично на 100 років. Зараз важливо не повторити невтішних уроків історії і об’єднати націю.


Це те, що ми заклали в основу нашої роботи з Аграрною партією і згодом партією «КРАЇНА». Сучасний аграризм – це поєднання глибоких традицій і наукових можливостей, економічного прогресу та відповідальної демократії, це баланс і взаємодоповнення між потребами міста й села. Люди, які працюють на землі, жителі невеликих містечок, сіл та селищ є носіями головних позитивних цінностей і якостей суспільства, є осердям стабільності держави й зберігачами національної ідентичності. Тому в центрі ідеології аграризму стоїть проста людина, з її правами й потребами.


Не дивно, що українець досягнувши віку 45-50 років, навіть якщо він до цього впевнено говорив,  що ніякого відношення немає до землі, води, природи, тягнеться до природного історичного коріння. 


Читайте також: Виконавча влада в Україні: хто «крайній?»


В Україні аграрний рух проснувся у 2014-му році та  інтенсивно розвивався до жовтня 2018-го року,  в цей період часу аграрії як стали на захист країни так і ефективно включилися в політичну роботу.  А завдяки консолідації суспільства навколо середнього класу, який виник в аграрному середовищі ще на початку XX століття, утвердились і основні цінності – повага до приватної власності та право вести власну справу в умовах вільної конкуренції. 


Я був завжди і зараз переконаний, що ідеологічна партія з аграрною, еволюційно трансформованою консервативною ідеологією є всенародною платформою, яка реально може стати стабільною основою політичної системи України і зробити для держави те, що зробили європейські політичні рухи аграріїв – забезпечити сталий і впевнений розвиток. Епоха, коли Україною керують ті, кому вона не потрібна, має залишитись у минулому.
 

Ми прекрасно пам’ятаємо слова великого митрополита Андрея Шептицького: «Не потоком шумних і галасливих фраз, а тихою, невтомною працею любіть Україну». І ми це довели своєю працею за п’ять років нашої роботи з розбудови Аграрної партії. Так, і якби не штучно створені перешкоди сьогодні, ця партія була б вже в українському парламенті і виконувала б достойно та професійно свою місію. Але кому вигідний громадянин України економічно незалежний, думаючий, грамотний, який може реально формувати місцеву і загальнонаціональну владу?! 

 


Подпишитесь на наш канал в TELEGRAM


Загрузка...

Самые читаемые

Оставьте первый комментарий