­­­­­­­­­­­­­

Снимок экрана 2016-06-22 в 09.50.27.pngЗолотарьова Марія,
Керівник практики податкового та митного права АО «Вдовичен та партнери»,
Адвокат, к.ю.н.

Питання транспортного податку «розбурхує» уми платників податків. Прямо скажемо, необхідність сплати в бюджет 25 тисяч гривень за легковий автомобіль, для деяких стало дійсно неприємною несподіванкою. Проте, з огляду на існуючу судову практику, у фізичних та юридичних осіб залишаються, шанси правомірно не сплачувати даний платіж за 2015 рік.

Перш за все, звертаємо увагу на суть транспортного податку. Згідно норм Податкового кодексу України, за 2015 рік транспортний податок повинен бути сплачений власником за кожен легковий автомобіль, який в користуванні менше 5 років і має об'єм двигуна, більш ніж 3000 куб.см. Специфікою транспортного податку, є той факт, що даний платіж є місцевим податком, який повинен бути встановлений рішенням органу місцевого самоврядування. І саме в останньому реченні криється запорука можливого успіху, щоб позбутися від «домагань» фіскальних органів з приводу сплати транспортного податку за 2015 рік.

Пояснимо більш детально. Рішення про встановлення місцевих податків і зборів має бути офіційно оприлюднене відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня того року, який передує бюджетному періоду, в якому планується застосування встановлених місцевих податків і зборів або змін (плановий період). Даному положенню відповідає принцип стабільності податкового законодавства, передбачений пп.4.1.9 п.4.1. ст.4 ПКУ, згідно з яким зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Також цією нормою передбачено, що податки і збори, не можуть змінюватися протягом бюджетного періоду.

Як наслідок якщо транспортний податок введений рішенням органу місцевого самоврядування, прийнятим до 15 липня 2015 року, то цей податок діє на відповідній території, починаючи з 01.01.2016 року, отже, транспортний податок за 2015 рік не сплачується. Але при цьому, фіскальні органи, посилаючись на те, що норми Податкового кодексу України про транспортний податок введені саме з 01.01.2015 року, дотримуються іншої думки.

І як бачимо спірне питання. На жаль, в нашій країні платники податків вже давно звикли до того, що Податковий кодекс України далеко не досконалий, прочитати його - не означає зрозуміти його зміст, а вираз «не так страшний закон, як його тлумачення» може стати справедливою преамбулою до змісту даного нормативно-правового акту.

А тому, відповіді на багато спірних питань оподатковування, в тому числі, щодо сплати транспортного податку, залишаються «на совісті» судової влади.

Що говорить Феміда?

Аналіз останніх судових рішень, предметом яких є оскарження рішень про донарахування транспортного податку за 2015 рік, абсолютно не однозначний.

Розглянемо конкретні приклади рішень судів першої інстанції. Так, 26.04.2016 р Дніпропетровський окружний адміністративний суд у справі № 804/1805/16, погодившись з доводами фіскалів про донарахування транспортного податку за 2015 рік, вказав, що оскільки транспортний податок є новим, то застосування нового податку з 01.01.2015 року прямо відповідає зазначеному принципу, закріпленому пп. 4.1.9. п.4.1. ст.4 ПКУ. З іншого боку, Окружний адміністративний суд м.Києва в судовому рішенні по справі № 826/19982/15 від 04.05.2016 року про неправомірність донарахування транспортного податку за 2015 рік, робить, що заслуговує на увагу, особливо законодавців, висновок про спірність, непослідовності і неузгодженості норм, що регулюють питання сплати транспортного податку. Отже, суд застосував норму п.4.1.4 п.4.1. ст.4 Податкового кодексу України щодо презумпції правомірності рішень платника податків у разі, якщо норми закону передбачають неоднозначне трактування прав та обов'язків платників податків.

Не радують одностайністю і суди апеляційної інстанції. Наприклад, 28.04.2016 року в постанові по справі № 826/24438/15 Київський апеляційний адміністративний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, винесене на користь платника, встановив, що оскільки транспортний податок є новим податком, то застосування норм п.п.4.1 .9 п.4.1. ст.4, пп. 12.3.4. п.12.3. Податкового кодексу України, є передчасним і не обґрунтованим. У свою чергу, той же суд апеляційної інстанції 27.04.2016 року в справі № 826/25687/15 ухвалив судове рішення на користь платника податків. У даному рішенні суд вказав, що, з огляду на, закріплений в Податковому кодексі України принцип стабільності податкового законодавства, межі повноважень міських рад щодо податків та зборів, оскільки нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі (ст.58 Конституції України), то визначення позивачу податкового зобов'язання з транспортного податку за 2015 рік є неправомірним. Суд врахував, при цьому, що рішення місцевої ради про введення даного податку оприлюднено тільки в березні 2015 року. Даної правової позиції фактично дотримується і Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у постанові у справі № 804/16458/15 від 19.04.2016 року.

Практика Вищого адміністративного суду України, дозволяє говорити про те, що питання правомірності сплати транспортного податку за 2015 рік залишається на сьогоднішній день «висіти в повітрі». Так, 19.04.2016 р суд касаційної інстанції у справі № К / 800/2667/16, при розгляді скарг на рішення нижчестоящих судових інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог про скасування донарахувань по транспортному податку за 2015 рік, встановив, що безпосереднє встановлення місцевих податків, а звідси і транспортного податку, віднесено Податковим кодексом до компетенції відповідних сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень. При цьому, суд вказав на те, що судами попередніх інстанцій не було з'ясовано: якими документами підтверджується право власності позивача на легковий автомобіль, з якого часу, рік випуску і т.д.; приймалося рішення органом місцевого самоврядування про встановлення транспортного податку. Так само, на що необхідно звернути особливу увагу, Вищий адміністративний суд України вказав, що розрахунок використання автомобіля протягом 5 років здійснюється з дати випуску, а не з дати володіння даним автомобілем. Як наслідок, судова справа відправлена ​​на новий розгляд до суду першої інстанції, так що говорити про перемогу платника податків ще рано.

Як бачимо, суди по-різному трактують одні й ті ж норми податкового законодавства, і як наслідок, судова практика діаметрально протилежна. Проте, позитивний результат вирішення подібних податкових спорів не так вже примарний і залежить, фактично, від зваженої позиції суду касаційної інстанції і Верховного суду України. Сподіваємося, що платники податків в черговий раз не стануть «заручниками» недосконалості норм Податкового кодексу України та непрацюючого, по суті, принципу правомірності рішень платника податків (пп.4.1.9. П.4.1. Ст.4 ПКУ), а судові інстанції відійдуть від «доктрини превалювання необхідності поповнення бюджету над нормою закону».

При цьому додатково відзначимо, що «передноворічний» внесення змін до Податкового кодексу України щодо податків, з порушенням принципу стабільності податкового законодавства, стало вже традицією. Це не оминуло і транспортний податок. Нагадаємо, що згідно із Законом України від 24.12.2015 року № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та окремі законодавчі акти України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень в 2016 році» в 2016 році транспортний податок повинен сплачуватися за легковий автомобіль, з року випуску якого пройшло не більше п'яти років (включно) і середня ринкова вартість якого складає більше ніж 750 розмірів мінімальної зарплати (станом на 01.01.2016 р).


Оставьте первый комментарий