Снимок экрана 2016-07-27 в 11.04.53.pngВладимиров Володимир, 
помічник адвоката АО "Вдовичен та партнери".

Згідно аналітичних даних Європейської бізнес асоціації (ЄБА), індекс інвестиційної привабливості України, не зважаючи на незначне покращення, залишається в негативній зоні. За весь період дослідження такий індекс не досягав навіть нейтральної площини.

Закономірною реакцією законодавця на таку ситуацію є запровадження реформ задля покращення рівня конкурентоспроможності країни на міжнародному ринку та покращення інвестиційного клімату. Так 7 квітня 2015 року був прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів» (далі – Закон), який набрав чинності з 1 травня 2016 року.

Основною новелою Закону є запровадження інституту похідних позовів. Його суть полягає в тому, що спір вирішується саме між господарським товариством та його посадовою особою, діями якої товариству заподіяні збитки.  Такі спори згідно Закону розглядаються виключно господарськими судами за місцезнаходженням товариства.

Досить важливим нюансом спорів за похідними позовами є те, що представником товариства виступає сам власник контрольного пакету акцій чи інших корпоративних прав (далі – акції), або а акціонери або учасники (далі - учасник), яким у сукупності належить більше 10 % акцій. Тобто запроваджена норма покликана захищати не тільки товариство перед його посадовими особами, а й інтереси міноритарних учасників даного товариства.

Як це відбувається на практиці?

Законом чітко визначені підстави та межі відповідальності посадової особи товариства перед самим товариством. Так посадова особа несе відповідальність за завдані товариству збитки, якщо такі збитки були заподіяні бездіяльністю чи діями:

-        вчиненими з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями;

-        вчиненими без попереднього погодження, яке закріплено в установчих документах;

-        вчиненими з наданням недостовірної інформації під час погодження в укладенні правочинів;

-        іншими винними діями посадової особи.

Яскравим прикладом такого перевищення повноважень є підписання керівником договору на суму, яка є більшою за ту, що дозволена йому статутом, внаслідок чого товариство понесло збитки.

Аналізуючи положення Закону виникають закономірні питання – хто може подавати похідні позови і чи розповсюджується дія закону на правовідносини, які виникли до набрання ним чинності?

Так, Закон передбачає можливість подання позову лише відносно посадових осіб господарських товариств. В буквальному розумінні до них відносяться лише повні та командитні товариства, акціонерні товариства, товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю. Саме тому, на нашу думку,  похідні позови не можуть подаватися до посадових осіб приватних, дочірніх, державних чи комунальних підприємств, ОСББ та інших осіб, які не відносяться до господарських товариств.

Також важливим є питання можливості подання міноритарними  учасниками колективного похідного позову. Питання є двояким: з одного боку в Законі похідний позов подає учасник (акціонер), якому сукупно належить більше 10 % статутного капіталу. Тобто, поняття учасник вживається в однині. З іншого боку, посилання на сукупне володіння ним більше 10% статутного капіталу дає підстави вважати, що позов може подаватися колективно декількома міноритарними учасникам (кожен з яких володіє менше 10%, але в сукупності перевищують цей поріг). При цьому, такі учасники можуть за довіреністю уповноважити одну особу представляти інтереси товариства у справі. 

Крім того, гострим є питання, чи можна подати похідний позов до посадової особи за дії, які були нею вчинені до 01.05.2016р. Серед правників це питання є найбільш спірним, та до цього часу ще відсутні роз'яснення господарських судів з приводу його вирішення.  Так, за загальним правилом закон не має зворотної сили. Але,  по суті Закон закріпив не нові види правовідносин (зокрема, обо'вязок посадової особи відшкодувати завдані нею збитки товариству існував до прийняття Закону), а тільки запровадив новий механізм (процедуру) відшкодування збитків. Тому, на нашу думку, навіть у випадку, якщо збитки товариству були заподіяні до 01.05.2016р., але у межах загального строку позовної давності (три роки), то в учасника господарського товариства є право на подання похідного позову.

Задля забезпечення дієвості та ефективності похідних позовів Законом встановлені особливості щодо їх розгляду. Так, у разі подання позову міноритарним учасником, ні інші учасники (в тому числі мажоритарні), ні навіть загальні збори не мають повноважень відмовитись від такого позову чи зменшити позовні вимоги. Такі дії можуть здійснюватися тільки за письмовою згодою всіх учасників – представників товариства, що виступають позивачами.

Позитивними змінами також є запровадження відкритості і вільного доступу до судових рішень. Закон визначає додаткові вимоги до відображення результатів розгляду таких справ. Так, на офіційному сайті Вищого господарського суду України створений спеціальний розділ, який оперативно відображає стан та результати розгляду похідних позовів.

Проте досить рано говорити лише про  позитивні наслідки прийняття Закону. Існує ряд нововведень, які можуть значно затрудняти діяльність суб’єктів господарювання.

Найпершим очевидним недоліком Закону є можливість зловживання учасниками його нормами. Так, міноритарний учасник, який не має значного впливу на організацію діяльності товариства може подати досить надуманий та необґрунтований позов проти керівника такого товариства. При цьому, під час подачі такого позову йому не заборонено користуватись засобами забезпечення позову, наприклад, накладенням арешту на майно чи забороною вчиняти певні дії. Приводів для подачі такого «псевдопозову» може бути багато: починаючи зі створення штучного тиску на інших учасників, шляхом створення перешкод у нормальному функціонуванні самого товариства та, як наслідок, недоотримання ними прибутків, закінчуючи отриманням неправомірної вигоди від фірм-конкурентів за створення перешкод у здійсненні господарської діяльності.

Необхідно наголосити на тому, що Україна вже має досить негативний досвід запровадження інституту похідних позовів. Так, до 2008 року такий інститут був досить розповсюджений. Проте, як правило, такий спосіб захисту використовувався здебільшого з ціллю ускладнення роботи товариства або ж в інтересах третіх осіб, які не мають відношення до нього та які зацікавлені в зриві роботи товариства. Тому задля уникнення зловживань, Верховний Суд України своєю Постановою №13 від 24.10.2008 року «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» фактично заборонив судам розглядати похідні позови.

Також досить багато декларативності Закону приносить неврегульованість питання про порядок відшкодування збитків. Так, не рідко буває на практиці, що посадові особи не мають достатньої кількості коштів та майна для того, щоб відшкодувати завдані збитки. Фактично буде мати місце позов, сума якого буде вимірюватись декількома нулями, до фізичної особи, в якої такої суми задля відшкодування може не бути. Тому навіть при задоволенні судом похідного позову про відшкодування збитків фактично інтереси товариства в результаті не будуть задоволені.

В багатьох країнах такі питання вирішені шляхом страхування діяльності топ-менеджменту від вчинення ними дій, які можуть завдати збитків товариству. Так зване D&O страхування (поліс D&O – directors and officers liability insurance) при додаткових, незначних витратах забезпечило б інтереси і товариства, і його посадових осіб.

Аналізуючи дане питання досить дивним видається той факт, що від початку дії Закону інститут похідних позовів ще не набув належного розповсюдження. Але, на нашу думку, цей інститут лише починає розвиватись і вже скоро ми будемо свідками формування судової практики з даної категорії справ.

Залишається сподіватись, що всі нововведення згідно Закону будуть застосовані задля покращення якості корпоративного управління та захисту прав учасників, в тому числі  міноритарних, як самими учасниками, так і органами правосуддя.


Оставьте первый комментарий