Як працює електронна демократія (аналітика) фото

Сьогодні українська політика робить лише перші кроки у напрямку становлення електронної демократії. У 2015 році запрацювала ініціатива електронних петицій президенту, анонсовано запуск подібного сервісу для Верховної Ради. Звісно, казати про дієвість цих механізмів в Україні ще зарано, але сам факт початку інтернетизації публічної політики органів влади, надихає на оптимізм.

Для країн західної демократії етап формування діалогу державного апарату і громадянського суспільства онлайн – не новина. Існує успішний досвід, на який варто звернути увагу. Ми проаналізували кілька найбільш вдалих прикладів країн, які мають стати зразком для України.

США

Американці мають найсприятливіші умови для розвитку цього напрямку. По-перше, є зацікавленість як зі сторони держави, так і громади; по-друге, створена потужна технічна база для діалогу у вигляді онлайн-платформ.

Якщо розглядати предметно, то насамперед, заслуговує на увагу – платформа «Popvox». Вона використовується  для голосування, збору оцінок і думок людей по законопроектах, які знаходяться на розгляді в Конгресі США. Сервіс поєднує законодавчу інформацію з історіями і враженнями людей. «Popvox» надає можливість людям впливати на закони і бути почутими, а представники Конгресу та інші державні службовці, отримують зручний інструмент для перегляду даних від користувачів.

Інформація, що розміщується у мережі «Popvox» містить назву законопроекту, короткий опис, а також витяг із закону і поточний статус. Як зазначають автори, даний ресурс відрізняється від інших політичних сайтів. Перш за все - це не дискусійний форум, а місце для прийняття рішень. Зона впливу платформи не обмежується тільки ретрансляцією повідомлення в Конгрес, вона веде суворий облік всім оцінкам і сприяє надходженню повідомлення до адресата. Коли всі повідомлення публічні, пораховані і доступні для пошуку, голос кожної окремої людини посилюється багаторазово і Конгрес вже не може його проігнорувати. Щоб взяти участь в сервісі користувач обирає законопроект, що його цікавить і залишає свою оцінку та коментар. Всі відгуки знаходяться у відкритому доступі. Щоб більше підсилити цінність свого вкладу, рекомендується залишати реальне ім'я та адресу. Ці дані доступні тільки представникам Конгресу.

Також у Сполучених штатах функціонує портал Білого дому «We the People», на якому користувачі можуть розміщувати свої звернення до президента і збирати голоси на їх підтримку. «Надати всім американцям змогу привертати увагу влади до їхніх проблем» - офіційний слоган порталу. На американському порталі «We the People» повідомляється, що для реакції Білого дому на петицію необхідно зібрати 100 тис. голосів, протягом 30 днів.

Великобританія

Британський проект «ePetitions» був ініційований прем'єр-міністром у 2008 році. Сервіс дозволяє будь-якому громадянину внести свої пропозиції щодо роботи уряду та створення нових законопроектів. Типова електронна петиція від користувача - невеликий за обсягом (2-3 речення) текст, що містить певну ключову ідею, направлену на зміни в існуючій практиці законодавчої бази. Після опублікування петиції на сайті, інші користувачі голосують за її актуальність. Можливість правки тексту петиції іншими користувачами не передбачається. Петиції, що отримали максимальну кількість голосів (може досягати декілька мільйонів) потрапляють до офісу прем'єр - міністра і розглядаються спеціальною комісією по електронним петиціям. В більшості випадків, на подані петиції публікується відповідь від імені прем'єр-міністра про те, що по факту звернення були прийняті певні заходи, або, що задовольнити петицію за тими чи іншими причинами неможливо.

В 2006 році у якості громадської ініціативи було створено проект «commentonthis.com». Даний сервіс дозволяє мережевому співтовариству коментувати британські урядові документи, що розбиті на змістовні блоки, для зручності користувачів. Сайт містить тексти документів, має форму зворотного зв'язку. Але існує певне уточнення, на відміну від США, оскільки сервіс ініційований не урядом, а громадською організацією, він є менш впливовим порівняно з «ePetitions».

Фінляндія

Система голосування за нові законопроекти у Фінляндії виходить в онлайн завдяки платформі «Open Ministry». Система ідентифікує  особистість кожного голосуючого користувача за допомогою інтерфейсу програмування додатків банків та операторів стільникового зв'язку. Таким чином, користувачі голосують за запропоновані законопроекти онлайн, використовуючи свої банківські коди або мобільні телефони.

Зміст проектів, що публікуються на платформі, різноманітний: заборона на розведення хутрового звіра на фермах, заборона на енергетичні напої для дітей до 16 років, перегляд закону про виробництво та розповсюдженні алкогольних напоїв та інше. При зборі 50 тисяч підписів, кожен з даних законопроектів виноситься на голосування до парламенту. Для порівняння, у Великобританії електронна петиція повинна зібрати 100 тисяч підписів, після чого вона може бути розглянута і отримає шанс на обговорення в парламенті.

Фінський̆ досвід можна вважати одним із кращих. Примітно, що технологічна діяльність "Open Ministry" забезпечена також із використанням переваг відкритого коду: базу розроблено на популярній̆ платформі "GitHub" – одного з найбільших веб-сервісів для спільної̈ розробки програмного забезпечення. Сайт “GitHub” має елементи соціальної мережі, де, крім розміщення коду, розробники можуть спілкуватися, коментувати правки один одного, слідкувати за новинами тощо.

Як підтвердження ефективності досвіду Фінляндії варто вказати той факт, що  у листопаді 2014 року парламент схвалив ініційований громадянами країни законопроект, що легалізує в країні одностатеві шлюби і надає одностатевим подружжю право на спільне усиновлення дітей. У лютому 2015 президентом Фінляндії Саулі Нііністьо було затверджено внесення відповідних змін до закону про шлюб Фінляндії. Закон повинен набути чинності 1 березня 2017 року.

Ісландія

Проект нової ісландської конституції яскравий приклад успішного залучення онлайн-співтовариства. Щоб створити Конституцію, народ Ісландії обрав Конституційну раду, до якої увійшли 25 громадян. Спочатку, за рекомендацією 30 громадян, були обрані 522 представника (рибалки, фермери, лікарі, домогосподарки), що не належать до політичних партій. Далі почалася доробка тексту Конституції і конституційних законів. До цієї роботи допускалися всі громадяни Ісландії. Пропозиції громадян збиралися в мережі - «Фейсбук», «Твіттер», «YouTube». Від громадян надійшло 3600 коментарів до роботи Ради і 370 поправок до Конституції. Щотижня Рада публікувала в Інтернеті нові статті для вільного обговорення. Після вивчення та експертизи пропозицій, що надійшли, Рада публікувала виправлену версію статей, які потім обговорювалися ще раз. Крім того, члени Ради раз на тиждень розміщували звіт про свою роботу на «YouTube », всі засідання Ради постійно транслювалися в Інтернеті. В кінці роботи всі 25 членів Ради проголосували за закінчення роботи над Основним законом. У підсумку, більшість громадян (80 % при явці 66 %) схвалювали проект Основного закону своєї країни.

Як показав досвід Ісландії, особливе значення електронна демократія має для формування активного політичного співтовариства та забезпечення прозорості процесу прийняття політичних рішень. Залучення громадян до створення конституції дозволило не тільки досягти високого ступеня участі у розробці проекту Основного закону, а й, за словами відомого ісландського правознавця і політолога Т. Гілфасона, «сформувати почуття національного єднання». Вільна участь практично всіх громадян у процесі розробки та прийняття політичних рішень дозволяє уникнути тиску з боку зацікавлених груп, що користуються, як правило, привілейованого становищем у законотворчому процесі, що здійснюється через традиційне парламентське представництво.

Естонія

Першою державою в якій пройшли парламентські інтернет-вибори стала - Естонія. Система дистанційного електронного голосування частково використовувалася на виборах 2005 року, а в 2007 році вийшла на загальнонаціональний рівень. Головний інструмент голосування - ID-карта громадянина Естонії, яку має сьогодні практично 90% населення країни. Для реєстрації свого голосу, виборці повинні вставити ідентифікаційну картку в спеціальний зчитувач, приєднаний до комп'ютера, і зайти на сайт системи голосування, використовуючи PIN-код. Інформація передається по шифрованому каналу і закріплюється виборцем індивідуальної електронним підписом. Також, почала роботу ще й мобільна ідентифікація, «Mobil-ID», - в результаті, громадяни Естонії тепер можуть при бажанні проголосувати за кандидатів до парламенту з мобільного телефону.

21 жовтня 2014 естонський парламент прийняв законопроект, що дозволяє будь-якому іноземцеві отримати електронне громадянство країни.  Електронне громадянство дасть іноземцям доступ до різних цифрових послуг, як наприклад: реєстрація компанії в Естонії, відкриття рахунку в місцевих банках, не відходячи від комп'ютера. Але в той час, варто відзначити, що електронне громадянство не дає права на в'їзд у країну. Електронне громадянство може бути надано фізичній особі, пов'язаній з Естонією, або людині, зацікавленій у використанні естонських цифрових сервісів або отриманні електронного підпису. Таким чином, Естонія хоче залучити інвесторів та іноземний капітал. У майбутньому, естонська влада сподівається, що систему електронних державних сервісів можна буде масштабувати і на інші країни.

Як відомо, успішний приклад -  надихає. «E-Goverment» – це  необхідна відповідь на вимогу часу. Залучення громади в онлайні не лише підвищує громадську ініціативу, а й згуртовує націю.

 Анастасія Хомяк

Оставьте первый комментарий