Найбільший показник в світі при мінімальній смертності став можливим завдяки новітнім технологіям та багаторічному лікарському досвіду київського кардіохірурга Анатолія Вікторовича Руденка. Щорічно відділення Руденка А.В. робить більше 1200 успішних операцій. Це рекордний показник не лише для України, але і для країн Євросоюзу та Америки. Важливо, що відсоток успішних операцій складає 99,8%, що є одним з кращих світових результатів у цій області.

Як досягти такого результату, чому про надзвичайні досягнення українських хірургів не говорять звідусіль розпитали завідувача відділенням хірургічного лікування ішемічної хвороби серця, доктора медичних наук, професора Анатолія Вікторовича Руденко.

Анатолію Вікторовичу, коли виникла ідея оперувати серце без його зупинки? В чому суть такої операції?

Стандартна операція — серце відключається, працює апарат штучного кровообігу. В цей час хірург виконує операцію з шонтування на судинах, потім знову вмикають серце. Технологічно ця методика є дуже хорошою, але штучний кругообіг не зовсім фізіологічний. Тому, якщо є можливість, ліпше обійтися без штучного кровообігу.

Ідея оперувати серце без його зупинки виникла давно, але 20 років назад розвиток технологій та бази інструментарію - всі ланки, які задіяні в кардіохірургії - досягли такого розвитку, що стало можливим виконати операцію на працюючому серці. Це раніше здавалося фантастикою, але тепер це можливо. В 2000-му році ми повністю перейшли на операції на працюючому серці — 97% від загальної кількості. Сьогодні — це найкращий результат в світі. Існують клініки, де роблять 3-4 тисячі операції. Такої кількості як у нас ні в кого немає.

Скільки операцій виконуєте в рік?

Щороку ми виконуємо 700-800 операцій на працюючому серці. Коли ми виступаємо за кордоном, а це доводиться робити доволі часто, нас завжди питають: «Як в Україні така кількість операцій може бути, з таким результатом?».

Яким чином вдалося досягнути такої малої кількості летальних випадків при таких великих обсягах операцій?

Причина в новітніх технологіях, використання яких в медицині практично мінімізує ризик летального результату у пацієнтів. Також, важливий фактор – багаторічний лікарський досвід і, звичайно, колектив, який оперативно забезпечує хід операцій, надаючи хірургу можливість зосередитися на операції.

Чи відмовлялися від складних операцій заради позитивної статистики?

Ми займаємося пацієнтами будь-якої складності, включаючи тих, хто по стандартній методиці неоперабельний. Жодній людині не було відмовлено в операції. Наша методика, навпаки, дозволяє займатися дуже складними хворими. Це стосується і ранніх термінів після інфарктів, коли стараються не оперувати, а також пацієнтів з враженням клапанів, з погано працюючими легенями, нирками.

Дивно, що українці мало знають про такі досягнення, наскільки розвинена у нас кардіохірургія.

Україна в багатьох сферах займає лідируючі позиції. Та, на жаль, молодь не цікавиться успіхами наших фізиків, хіміків. Нещодавно наші математики зайняли 3-тє місце на світовій олімпіаді. Ніхто не говорить про це. Розвиток кардіохірургії зараз знаходиться на вершині по кількості і якості. Можливо, і не варто знати, що там роблять лікарі. Але біда не в тому, що здорові люди не знають, біда — хворі не знають. Вони приходять у дуже запущеному стані.

Чому в Україні неможливо зробити трансплантацію?

Існує 2 різних тенденції в світі: презумпція згоди і презумпція незгоди. В Німеччині та в Білорусі діє презумпція згоди. Наприклад, людина потрапила в автокатастрофу в результаті якої зафіксована смерть мозку. Організм живе лише на штучному диханні, але серце ще працює. Фактично, людина вже загинула, працездатність органів підтримують медикаментозно, але якщо в такого потенційного донора при собі немає записки, що він не згоден і в спеціальному реєстрі не сказано, що він принципово не згоден з використанням його органів, значить їх використовують.

Показово, що за останні 2 роки сусідня нам Білорусь опинилася на провідних позиціях в Європі після законодавчого врегулювання трансплантації органів. Раніше в них була аналогічна ситуація, як в Україні, тобто ніхто нічого не робив. У нас же діє презумпція не згоди. Нам зараз потрібний дозвіл родичів, що вони не заперечують. А хто підійде до родичів, коли вони вбиті горем? Більше того, навіть, якщо лікар наважиться запитати про таке, у випадках коли ще є можливість врятувати іншу людину за допомогою трансплантації органів, родичі не готові морально.

Як змінити цю ситуацію?

Поки не буде зміни в законодавстві, люди, які чекають на трансплантацію, будуть гинути. Інший момент, чомусь суспільство вважає, що як це зробити, то лікарі будуть красти органи і продавати їх. Хто це стверджує, навіть не уявляє як відбувається подібний процес. Констатують смерть мозку лікарі, які не приймають участь у трансплантації. Потім існує спеціальна комісія. Уявити, що 12 провідних лікарів одразу приймають участь у подібних махінаціях — просто нереально. Але суспільство дуже насторожено до цього відноситься. Пройде ще не один рік поки люди зрозуміють необхідність трансплантології як такої. Тому, зараз для трансплантації люди їдуть в інші країни, найчастіше - в Білорусь, де відносно дешево. Зараз в Білорусі колосальна кількість операцій по трансплантації — це 200 операцій на рік. Вони стали одними зі світових лідерів. І воно за собою підтягає усе інше: анестезіологію, імунологію, реаніматологію. Трансплантологія дає поштовх для всіх інших галузей медицини.

А в Україні цього немає — ми зв'язані по рукам та ногам. От сьогодні мені дзвонять та просять дати довідку для Міністерства, щоб держава Україна дала кошти для виконання пересадки за кордоном. Чому ми повинні давати такі довідки? Чому ми не можемо зробити таку операцію тут? Вона буде коштувати в 10 разів дешевше, ніж це буде в іншій країні. Ті кошти, які витрачаються на одну пересадку за кордоном, могли б врятувати 10-20 людей.

Тільки Ви робите подібні операції в Україні?

Ні, в багатьох клініках роблять. Звичайно, не в такій кількості як у нас. За останні 15 років багато хірургів перейшли в інші центри. Вони також роблять. Розумієте, на працюючому серці потрібно дуже складна організація всіх. Має бути узгодженість в операційній. Повинен працювати анестезіолог, асистент. Немає часу відлучатися. Найменша похибка і тиск починає падати. Анестезіолог очей не зводить з монітору та з рани, асистенти не розслабляються, операційна сестра завжди готова подати необхідний інструмент. Не може бути і секундних затримок. Уся бригада працює дуже напружено. В нашому центрі є вимога для хірургів — 5-7 років досвіду оперування. Хірургія — це досвід. 100 операцій — це не досвід. От коли хірург зробить 1000 операцій, тоді вже можна говорити про якийсь досвід. Важко створити колектив, щоб забезпечити хороший результат.

Як довго Ви створювали команду?

Ми починали ще тоді, коли про таку методику не могли і мріяти. Спочатку я навчався у США, потім й інші поїхали та повчилися. До нас приїхала з США велика команда — 9 чоловік, майже місяць нас навчали. І тоді ми побачили колосальні переваги роботи на працюючому серці. Крок за кроком йшли, навчалися і змінювали підхід до роботи. Спочатку бралися за простіші випадки, потім складніше й складніше. Коли вже побачили, що це виходить і результати дуже гарні.
Звичайно, технологія штучного кругообігу дозволяє виконувати безпечно багато операцій. Але у складних випадках, з патологією мозку, коли при штучному кругообігу голова не отримує достатньо крові, потім можливе порушення мозкового кругообігу після операції. Такий ризик є. На працюючому серці не страждають легені, печінка та нирки. Для хворого — це благо.

Держава Україна допомагає Вам?

Не так як хотілося б, але допомагає. В черговий раз оголосили, що ми забезпечені ліками на 7% від потреби. Ми розуміємо, що це реальні можливості держави. Все одно хтось повинен оплачувати решту.

Як Ви оцінюєте загальнообов'язкове медичне страхування, яке пропонують ввести наші депутати?

Що таке загальне страхування? Ви повинні будете оплатити лікування і досить значну його частину. Операція кардіохірургічна, її собівартість становить приблизно 10 тисяч доларів. Це те, що стосується заробітної плати, оренди, ліків, використання інструментів, все-все. Коли це недержавне страхування, хтось повинен буде дати цю суму клініці, яка буде проводити операцію.

Не може бути такого, що ви дали 10 гривень, а страхова компанія заплатить за вас 10 тисяч доларів. Скільки це людей повинні заплатити, щоб забезпечити одну операцію? Тому виникає питання: чи погодитесь ви щомісяця платити тисячу гривень зі своєї заробітної плати на страхування? А десь так воно і є насправді. Суми, які платять поляки, німці, наприклад, є великими. Це сотні євро щомісяця. Якщо державної підтримки не буде, усі медичні апарати хтось повинен буде купувати, як і оплачувати їх використання, знос та обслуговування. Тому, всі ці витрати ляжуть на плечі звичайних громадян і страхові компанії.

Всюди в світі так робиться. Але я не впевнений, що в умовах непрацюючої економіки, коли люди отримують мізерну заробітну плату, зможуть так платити. Якщо ми зараз запровадимо це, ми просто скомпрометуємо цю ідею. А вона, тим не менш, є хорошою, вона працює у всьому світі.

Чому Ви думаєте міністр Квіташвілі не ввів цю систему, він також це розуміє? Всі на нього тиснуть, всі кричать реформи.

Я завжди кажу, що ви хочете реформи чи покращення ситуації? Реформу можна зробити, але чи буде покращення? Є різні проекти реформ. Існує питання оптимізації медичних закладів, а це ні що інше як скорочення. Закриють багато районних лікарень, в Києві третина закриється. Проблема навіть не втому куди дівати тих лікарів, але є питання, чи зможе хворий добратися за сотні кілометрів отримати хірургічну допомогу.

Зараз медицина дотується державою. Якщо держава відійде в сторону — буде дуже тяжко. Звичайно, існуюча система не є досконалою, але зрозумійте, проблема у відсутності фінансування. Всі ми хочемо, щоб був західний рівень медицини в той час, як виділяють в десятки разів менше, ніж на заході. Візьмемо абсолютні цифри, коли бюджет нашої медицини — це рівень хорошої клініки американської, де сотні мільйони доларів бюджет. Є маса проблем, є проблеми із кваліфікацією, із забезпеченням, але на сьогоднішній день, не маючи достатнього фінансування, реформа неможлива.

Можливо чиновники не розуміють стан справ, адже вони не лікуються в Україні?

Я хочу сказати, що багато хто лікується за кордоном, але багато хто лікується і тут. Я з багатьма мав справу. Звичайно, я не можу назвати прізвища, але тут лікувалися чиновники найвищих чинів, та навіть по декілька разів. Але є реалії. Треба зрозуміти, що якщо немає хорошої економіки, немає насичення бюджету - де взяти гроші? Для хорошого рівня медицини нам потрібно весь бюджет України спрямувати виключно у сферу охорони здоров'я. Ми не можемо кинути напризволяще міліцію, армію, освіту, компенсувати комунальні послуги для населення.

Зараз, хоч кого посадити в крісло президента, поки не запрацює промисловість, агросектор, поки не підіймемо в 4-5 разів ВВП, ми не зможемо забезпечити якісні зміни медицині. Є проблеми, але ми навпаки говоримо, прийдіть, ми операцію зробимо. Ми зранку до ночі готові працювати, усі настроєні на результат і на кількість. Не тільки ми, та й інші центри.

Але суспільство не поспішає лікуватись, 50 тисяч інфарктів зареєстровано, а реально 100 тисяч інфарктів, в той час коли тільки 10 тисяч операцій на рік проводяться. Це не тому, що ми не готові працювати. Зараз майже в кожній області є кардіохірургія. Ми ніколи нікому не відмовляємо. Будь-який хворий, з будь-якої точки України, може прийти без направлення, ми приймемо, обстежимо, прооперуємо. Ми не вимагаємо ніяких бюрократичних процедур. Але навіть при цьому хворі не хочуть звертатися.

Що Ви порадите хворим?

20 років одне і те саме говорю. Бережіть здоров'я, але якщо вже ви не змогли його зберегти, зверніться до лікаря, до кардіолога. Якщо вам щось заболіло, якщо є велике навантаження, задишка. Якщо ви палите та маєте високий тиск, зверніться до спеціалістів. Зробіть каронарографію, це безпечне дослідження. В будь-якій області України його вже роблять. Воно зараз абсолютно безпечне. Переконайтеся, що у вас чисті артерії і років на 5 ви будете спокійно бігати та жити. Якщо ж є певні проблеми, то вам своєчасно призначать препарати чи хірургічне втручання. Якщо лікарі вам кажуть, що таблетки вже пізно і потрібна операція, то погодьтеся. Після вчасної операції вибудете здоровою людиною. Ви заживете іншим життям. Буває люди приходять через 10-13 років і кажуть, що все в порядку і ще стільки жити будуть.

Операція — це не страшно. Наша клініка сьогодні - одна з найкращих в галузі хірургічного лікування ішемічної хвороби серця. Ми ставимо біля тисячі стентів, проводимо більше тисячі операцій на рік. Якщо не треба операцію, то ми призначаємо медичне лікування. Головне обстежитися і бути спокійним.

Довідка «Грушевського,5»

Руденко Анатолій Вікторович
Кардіохірург, завідувач відділення хірургічного лікування АКШ
Доктор медичних наук, професор
Член Національної академії наук України

Оставьте первый комментарий