Як працюють парламентські комітети у Литві, Польщі та Швеції


18.02.2017 15:18:00



Громадянська мережа ОПОРА зібрала парламентські практики з різних куточків планети, які дозволять дослідити, як голосують члени парламенту, як звітують, як обираються, як спілкуються з виборцями. 

Зокрема, у збірнику йдеться про те як працюють парламентські комітети у Литві, Польщі та Швеції. 

Комітет – це робочий орган парламенту, що складається з депутатів, та на який покладені функції попереднього обговорення, підготовки висновків, рекомендацій і пропозицій до проектів законів та інших правових актів, які виносяться на розгляд парламенту. Комітети відслідковують прийняті парламентом рішення та здійснюють контрольну функцію за роботою уряду. Проте в різних парламентах присутня своя практика роботи комітетів. Це стосується чисельності, періодичності засідань комітетів, їхніх функцій і політичного впливу, процедур розподілу депутатів у них.

Литва

У Сеймі Литовської Республіки утворено 15 комітетів. Найбільше литовських депутатів працює в Комітеті з європейських справ, до складу якого входять 25 осіб. У інших комітетів у середньому від 7 до 11 литовських парламентарів. Склад комітетів розподілено відповідно до принципу пропорційного представництва політичних груп (фракцій) Сейму. Для виконання основних напрямків діяльності комітети з числа своїх членів можуть утворювати підкомітети. До їхнього складу можуть входити щонайменше 5 парламентарів. У Сеймі запроваджено принцип пропорційного розподілу голів підкомітетів між фракціями. Так, число голів підкомітетів, які отримують фракції, повинно бути пропорційним до числа депутатів, які до них входять. Таким чином, чим більше фракція, тим більше своїх голів комітетів вона може мати.

Серед функцій комітетів Сейму – обговорення проектів законів та питань, винесених на розгляд комітету, підготовка висновків; підготовка за власною ініціативою або за дорученням Сейму проектів законів чи інших правових актів; аналіз необхідності прийняття нових законів або можливості внесення змін у чинні; підготовка та подання до Сейму проектів про необхідність узгодження, доповнення або усунення протиріч у законодавстві. Ще одним повноваженням комітетів є участь у підготовці та оцінці позиції Литви щодо правових актів Європейського Союзу; розгляд інших документів ЄС та у разі необхідності – підготовка висновків і пропозицій до них; підготовка та представлення висновків для Сейму щодо відповідності проектів законодавчих актів ЄС принципам субсидіарності.

Окрім цього, комітети Сейму мають широкі повноваження для здійснення парламентського контролю за діяльністю уряду та інших установ, які залучаються до планування та виконання заходів щодо реалізації стратегії Європейського Союзу, до реалізації важливих регіональних проектів європейської інтеграції (особливо тих, які пов’язані з інфраструктурою), до використання структурних фондів, а також до питань, що стосуються участі Литви в діяльності інститутів Європейського Союзу.

У період сесії парламенту чергові засідання комітетів мають відбуватися не рідше одного разу на тиждень. Під час засідання Сейму засідання комітетів можуть відбуватися лише за згодою парламенту. У період місячної перерви між черговими сесіями Сейму, як правило, засідання комітетів не відбуваються.

pic7.jpg

Інформація про роботу комітетів висвітлюється на сайті Сейму. Власних веб-сайтів вони не мають. На сайті Сейму міститься склад комітету та перелік його працівників (офіс комітету), контакти працівників та членів, порядки денні засідань, прес-релізи, плани роботи та звіти про виконану роботу, висновки по законопроектах, які знаходилися на розгляді комітету, інформація про здійснені комітетами парламентські заходи контролю (запити і звернення до міністерств та інших державних установ від імені комітету та реакція на них).

Польща

У польському парламенті (Сеймі) створено 29 комісій (комітетів). Один депутат може бути одночасно членом декількох комісій. Станом на 23 жовтня 2016 року з 460 депутатів Сейму, 66 є членами однієї комісії, 286 – двох, 64 – трьох, ще 44 депутати не входять до складу жодної комісії. Найбільше парламентарів працює у складі Комісії з питань публічних фінансів – 48 осіб, найменше – у Комісії з питань депутатської етики (5 осіб). У інших комісіях працює від 7 до 41 депутата.

Разом з тим за кількістю депутатів, які у них працюють, комісії поділяються на три групи: великі, середні та малі. У польському парламенті функціонує 10 великих комісій, по 8 середніх та малих комісій, а також 3 комісії з окремих питань (Комісія з питань діяльності спеціальних служб, Комісія з питань Європейського Союзу та Комісія з питань депутатської етики). Окрім цього, для кожного депутатського клубу в Сеймі визначено максимальну кількість депутатів, які можуть входити до великих, середніх та малих комісій. Наприклад, провладний клуб “Право і справедливість”, який нараховує 234 депутати, у великій комісії може мати до 20 депутатів, у середній – до 14, у малій – до 9. Найбільший опозиційний клуб “Громадянська платформа”, що має у своєму складі 133 парламентарі, у великій комісії може мати максимум 12 депутатів, у середній – 8, у малій – 5.

Найменший депутатський клуб Сейму “Селянська партія”, який має 16 депутатів, може делегувати до кожного комітету максимум по одному депутату.

Окрема квота представництва для депутатських клубів у Сеймі розрахована для Комісії з питань ЄС. Так, “Право і справедливість” може мати у цій комісії максимум 23 депутати, “Громадянська платформа” – 14, “Кукіз’15” – 4, “Сучасна” – 3, “Селянська партія” – 2.

Комісії Сейму не мають власних сайтів. Вся інформація оприлюднюється на сайті парламенту. Кожна комісія має власний профайл, де оприлюднюється уніфікована інформація. 

246998.jpg

Зокрема, на сайті парламенту висвітлюються дані про кількісний та персональний склад комісій і підкомісій; план роботи комісії, законопроекти та проекти ухвал, скерованих до комісії (текст законопроекту та проекту ухвали, хід розгляду проекту із зазначенням остаточного рішення, відео засідання комісії, під час якого розглядалося відповідне питання); інші пропозиції, що надходили до комісії від міністерств та інших державних установ (усі пропозиції поділені на категорії: розглядаються, відкликані або не прийняті, робота над зверненням триває); звіти по засіданнях комісій (стенограм); ухвалені рішення комісіями щодо розглянутих законопроектів та звернень, які надійшли від міністерств та інших державних установ; ухвалені дезидерати; анонси чергових і позачергових засідань комісій. 

Окрім цього, на сайті Сейму розміщено форму для зворотного зв’язку з комісією.

Варто пояснити, що згідно з Регламентом Сейму під терміном “дезидерата” розуміється сформована вимога комісії Сейму з певного питання, яка може бути скерована до Ради міністрів Польщі або окремих міністрів, голови Верховної контрольної палати, голови Національного банку Польщі, генерального прокурора, голови Державної інспекції праці Польщі. Прийнята комісією дезидерата направляється до відповідних органів маршалком Сейму (голова парламенту). Орган, до якого була надіслана дезидерата, зобов’язаний відповісти на неї у письмовій формі протягом 30 днів з моменту її отримання, якщо головою Сейму не було визначено іншого терміну для отримання відповіді.

Швеція

У парламенті Швеції, Риксдазі, функціонує 15 комітетів. На даний момент у складі кожного комітету працює по 17 депутатів. Їхній кількісний склад визначається парламентом після кожних виборів. Комітет завжди має складатися з непарної кількості членів, щонайменше з 15 осіб. Місця у ньому для кожної партії розподіляються пропорційно, відповідно до кількості здобутих нею мандатів на останніх парламентських виборах. Також кількість місць у комітетах пропорційно поділена між провладними та опозиційними партіями. Так, у результаті парламентських виборів 2014 року Соціал-демократична партія здобула перемогу та отримала право сформувати новий уряд. Соціал-демократична партія (113 мандатів) та Зелена партія (25 мандатів), які разом мають 138 депутатів, сформували коаліцію в Риксдазі та уряд меншості.

Прем’єр-міністром Швеції було обрано лідера Соціал-демократичної партії Стефана Левена, за якого проголосувало “за” 132 з 349 шведських депутатів. “Проти” проголосувало 49 депутатів (“Швецькі демократи”), “утрималося” – 154 депутати (Поміркована коаліційна партія, Народна партія – ліберали, Партія Центру, Християнські демократи, а також Ліва партія). У Швеції при формуванні уряду застосовується система “негативного парламентаризму”. 

Специфікою всіх систем негативного парламентаризму є те, що формування уряду безпосередньо не залежить від позитивного (підтриманого абсолютною або відносною більшістю депутатів парламенту) вотуму довіри або залежить від негативного вотуму довіри урядові з боку парламенту. Суть системи позитивного парламентаризму полягає у тому, що формування уряду залежить від позитивного вотуму (підтримка більшістю від складу парламенту) довіри уряду з боку парламенту.

Для обрання його голови достатньо, щоб за кандидатуру не проголосувало більше половини депутатів від загального складу парламенту (не більше 175 голосів “проти”).

Зважаючи на те, що у Швеції сформований уряд меншості, партії коаліції не мають більшість у парламентських комітетах. Урядові партії отримують квоту в 7 місць у кожному комітеті, опозиційні в цілому – 10. Урядова Соціал-демократична партія має 6 місць у складі кожного комітету, Зелена партія – одне. Опозиційна Поміркована коаліційна партія (84 депутати) – 4 мандати у кожному комітеті, її союзники - Народна партія – ліберали, Партія Центру, Християнські демократи отримали по одному депутату в кожному комітеті. По одному представнику в комітеті в Лівої партії, по два – у крайньо-правої партії “Швецькі демократи”. Зважаючи на те, що опозиція не монолітна у Швеції, кожна політична сила од- ноосібно чи спільно зі своїми союзниками та партнерами не має більшості в комітетах парламенту. Тому рішення, які приймаються як у комітетах, так і у парламенті, досягаються шляхом компромісів та конструктивного політичного діалогу.

Комітети у Риксдазі проводять свої засідання двічі на тиждень – у вівторок та четвер. Вони мають забезпечувати ретельний попередній розгляд проектів законів, що стосуються їхньої сфери відання та виносяться на розгляд парламенту. Швеція є членом ЄС, тому в парламенті створений Комітет з питань Європейського Союзу. Уряд консультується з Комітетом з питань Європейського Союзу, зокрема, напередодні засідання Ради міністрів ЄС щодо того, яку позицію має зайняти Швеція стосовно різних політик ЄС. Оголошення пропозицій комітетів щодо питань, які вони розглядали, відбувається під час дебатів у парламенті, які передують голосуванню.

Комітет у своїх висновках має дати пропозицію, як голосувати парламенту за законопроект. З деяких питань, щодо яких від депутатів не вимагається голосувати і жоден не наполягає на цьому, парламент приймає пропозицію комітету без голосування.

kammaren_b2n16001.jpg

Інформація про роботу комітетів Риксдагу оприлюднюється на сайті парламенту. Вони не мають власних веб-сайтів. Зокрема, оприлюднюється план роботи комітету на два роки; анонси та поряд- ки денні засідань (календар засідань); інформація про поточну роботу комітету (позиції з питань, які відносяться до сфери його відання); інформація про стан розгляду законопроектів (пропозиція, про- позиції комітету, дебати в парламенті, рішення); детальний звіт за підсумками розгляду законопроекту; інформація про склад та контакти членів комітетів (у профайлах депутатів міститься інформація по всій законодавчій активності парламентарів); інформація про закордонні візити комітетів та їхні результати; моніторинг рішень Риксдагу, які стосуються сфери відання комітету; інформація про нау- ково-дослідну роботу, що наразі проводиться або уже завершена комітетом; відео дебатів у парла- менті, де беруть участь члени комітету.


Парламентські комітети на виїзді

Робота членів парламенту в комітетах – один з важливих етапів парламентської діяльності. Переважно комітети виконують наглядову, контролюючу, законотворчу, розслідувальну та інші функції. У законодавстві, регламентах багатьох країн прописані засадничі принципи роботи комітетів: кількість членів, повноваження, особливості розгляду питань, обов’язковість проведення засідань тощо. Рідко прописано, де саме вони повинні засідати. Зазвичай розуміється, що засідання комітетів мають відбуватися в приміщенні парламенту.

В Європарламенті діє 20 комітетів, кожен з яких складається з 25 – 71 члена парламенту. Вони мають свої офіси, голову, секретаріат. Парламентські комітети зустрічаються один раз або двічі на місяць, переважно в Брюсселі і дуже зрідка в Страсбурзі. Дебати під час засідань відбуваються публічно, вони транслюються наживо. На сайті Європарламенту міститься календар засідань, а також повноваження та процедурні питання діяльності комітетів. У правилах роботи комітетів відсутня прив’язка до місця або ж обов’язковість проводити їхні засідання в стінах Європарламенту.

Комітетам дозволено проводити слухання з експертами щодо поточних питань, які є в сфері їхньої компетенції. Також вони можуть організовувати слухання разом з іншими комітетами.

На відміну від Європарламенту, у Великій Британії діють чотири типи комітетів і загальна їхня кількість сягає ста. У правилах роботи комітетів так само не вказано чіткого місця, де мають відбуватись засідання і не прописано процедури виїзних засідань. Адже переважно робота парламентарів Палати громад чи Палати лордів відбувається саме в комітетах. І більшість засідань проходить в парламентських приміщеннях.

Якщо ж говорити про типи комітетів, то у Великобританії діють виділені комітети (працюють з обома палатами, перевіряють і здійснюють нагляд, слідкують за роботою урядових інституцій та інше). Також у країні є об’єднані комітети, які складаються з членів Палати лордів та Палати громад. Генеральні (раніше – постійні) комітети сконцентровані переважно на законотворчій роботі, готують, розглядають детально, обговорюють, пропонують зміни до законопроектів. Окрім того, у Палаті громад є три великих комітети, які опікуються питаннями Шотландії, Вельсу та Північної Ірландії. Кожен член парламенту, який представляє округ з цих територій, має право бути членом таких комітетів.

У російському законодавстві прописано, що засідання комітетів Держдуми проводяться за необхідністю, але не рідше, ніж двічі на місяць. Таких комітетів є 30. Депутат зобов’язаний бути присутнім, але, коли має поважні причини відсутності, може делегувати свій голос іншому колезі з Держдуми. Для з’ясування фактичного стану справ чи суспільної думки з різних питань, які є у їхньому віданні, комітети можуть проводити слухання, конференції тощо, і вони, за необхідності, можуть відбуватись в суб’єктах Федерації.

У Сенаті США комітетів менше – 20, а в Палаті представників – 26. Кожен комітет приймає свої правила, але вони переважно однакові. Щодо місця проведення засідань, то вимогою, зокрема у деяких сенаторських комітетах (як от в Комітеті з питань агрокультури, лісництва), є повідомляти про позачергові засідання за дві доби, якщо планується засідання десь за межами Вашингтона. Переважно комітетські слухання в Сенаті проходять на другому поверсі.

Комітети філіппінського Сенату можуть засідати і за межами стін парламенту, коли це стосується резонансних питань.

Комітети Бундестагу та Бундесрату засідають у своїх будівлях. Про виїзні засідання в нормативних документах не згадується. Засідання переважно закриті для громадськості. Наразі в Бундестазі діє 23 парламентські комітети.

за матеріалами Громадянської мережі ОПОРА

 



Подписывайтесь на аккаунт Грушевского,5 в Twitter, Facebook: в одной ленте - все, что стоит знать о работе украинского и мировых парламентов.

Новости партнеров