Сінгапур – «економічне диво» Південно-Східної Азії фото

9 серпня 1965 року Сінгапур здобув свою незалежність від Малайзії. За цей, короткий для держави, період група островів без власної питної води, перетворилася в економічний осередок всієї Південно-Східної Азії.

На святі Дня Незалежності Сінгапуру немає п'яних людей, немає безладу,грубості і дратівливості, люди всюди посміхаються, навколо сім'ї з дітьми, друзі, різними компанія влаштовують пікніки на траві, спілкуються, їдять морозиво і дивляться пряму трансляцію Національного параду на екранах вуличних телевізорів.

Зазвичай свято закінчується яскравим, гучним, різнобарвним салютом під крики радісних, щасливих, благородних людей, які люблять, вірять і цінують свою унікальну країну. 

46738.jpg


Сінгапур - це зразкова держава, яка вже живе в XXII столітті. І майже всі його досягнення пов'язані з ім'ям однієї людини - батька реформ, колишнього прем'єр-міністра країни Лі Куан Ю.

Починаючи з XIX століття Сінгапур був британською колонією, тому вплив Британії, її мови і традицій тут відчувається й досі. Розташована на 63 островах, ця держава майже не має своїх природних ресурсів - навіть питну воду та будівельний пісок доводиться купувати у Малайзії та Індонезії. Проте, Сінгапур зараз - це країна банків, хмарочосів, прекрасних доріг і кращої в світі системи оподаткування, освіти і охорони здоров'я.

«Економічне диво» Сінгапуру стало можливим тільки лише при виконанні жорстких принципів. І першим пунктом, у списку змін, стала боротьба з корупцією. Боротьба з корупцією почалася шляхом спрощення процедур прийняття рішень і видалення будь-якої двозначності в законах в результаті видання ясних і простих правил, аж до скасування дозволів і ліцензування. Були різко підняті зарплати суддів, а на суддівські посади були залучені «кращі приватні адвокати».

Лі Куан Ю так характеризував становище в країні: «Корупція є однією з рис азіатського способу життя. Люди відкрито брали винагороду, це було частиною їхнього життя».

singapore_lee_kuan_yew_22032015.jpg


Не менш важливим пунктом державної стратегії розвитку було перетворення Сінгапуру в фінансовий і торговий центр Південно-Східної Азії, а також залучення іноземних інвесторів.

«Ми вітали кожного інвестора ... Ми просто зі шкури пнулися, щоб допомогти йому почати виробництво», - писав Лі Куан Ю.

В результаті «американські транснаціональні корпорації заклали фундамент масштабної високотехнологічної промисловості Сінгапуру» і ця невелика держава стала, зокрема, великим виробником електроніки.

Присутність американських інвесторів і компаній в країні вплинуло на курс освіти. Сінгапур доклав чимало зусиль того, щоб вся робота вищих навчальних закладів відбувалась англійською мовою. Така реформа освіти зробила Сінгапур не просто місцем для розташування іноземних компаній, але і забезпечила громадян високооплачуваною, гідною роботою і широким спектром можливостей.

Швидке перетворення країни в один зі світових фінансових центрів, також , є заслугою місцевого банкіра Ван Онена. Саме він звернув увагу на те, що часовий пояс, в якому розташований Сінгапур, ідеальний для того, щоб країна стала перевалочним пунктом на шляху руху світових фінансів з Сан-Франциско в Цюріх.


титул_на.jpg

У своїх пізніх інтерв'ю Лі Куан Ю завжди заявляв, що його країні не було сенсу бути такою ж, як і сусіди, Сінгапур мав виділятися на тлі інших, бути кращим.

У 1970-ті роки іноземні інвестиції намагалися залучити Малайзія, Таїланд, Тайвань і Південна Корея. Успіх Сінгапуру пояснювався стійкою політичною системою, верховенством права і майже повною відсутністю корупції. Такої комбінації не міг запропонувати жоден з азійських конкурентів.


Оставьте первый комментарий