Юрій Крикунов: "Дитина має виховуватися в родині"

Юрій Крикунов: "Дитина має виховуватися в родині"

Директор Департаменту соціальної політики КМДА Юрій Крикунов розповів виданню "Грушевського,5" про дітей з інвалідністю, якими опікується Департамент, програми для літніх людей, майбутнє інтернатів та спільний проект зі Світовим банком. 

Юрію Володимировичу, розкажіть,будь ласка, про нагальні проекти, якими Ви зараз займаєтесь?

Основні напрямки нашої роботи – соціально підтримати та захистити найбільш вразливі  верстви населення: інвалідів, в тому числі дітей з інвалідністю, ветеранів війни і праці, людей похилого віку, малозабезпечених  та інші соціально незахищені категорії громадян.

В полі нашої діяльності також учасники АТО. В рамках програми «Турбота. Назустріч киянам» на 2016-2018 р.р. з бюджету міста ми виділяємо кошти на лікування, протезування та реабілітацію бійців. Вперше в цьому році, завдяки не простому рішенню Київради, ми спрямували 2 мільйони гривень для сімей загиблих учасників антитерористичної операції. Це адресна підтримка – на виготовлення та встановлення надгробків.

Безумовно, займаємося підтримкою чорнобильців, ветеранів війни і праці та ін. пільговими категоріями населення. Багато уваги приділяємо дітям учасників АТО та дітям із сімей загиблих учасників АТО. Цього року вдалося відправити на оздоровлення  дітей до 7 років у супроводі одного дорослого, з числа таких сімей. 

Також оздоровлюємо дітей з ДЦП. Уявіть, держава в цьому році виділила кошти лише на чотири путівки для такої категорії дітей, а на обліку в управліннях соцзахисту м.Києва стоїть 117 дітей, які потребують оздоровлення. Тому в цьому році Київська влада віднайшла кошти і забезпечила путівками решту дітей – 113 чоловік.

Читайте такожВолодимир Прокопів: "Якщо ти взявся за справу і віриш в неї, ти мусиш її доробити до кінця"

Також Департамент соціальної політики КМДА займається питаннями нарахування субсидії, забезпечення санаторно-курортним лікуванням пільговиків, надання одноразової матеріальної допомоги особам, які опинилися у складних життєвих обставинах, поселення громадян похилого віку (дієздатних та недієздатних) у геріатричні пансіонати, поселення безхатченків у Київський центр соціальної адаптації престарілих, інвалідів та осіб, що не мають постійного місця проживання, забезпечення інвалідів засобами реабілітації, тощо.

14485107_10205759775592462_120345830484488444_n.jpg

Якою кількістю дітей з інвалідністю опікується Департамент?

У 28 будинках-інтернатах Києва на обліку стоїть майже 6000 дітей. При цьому лише один розрахований на дітей, котрі не мають батьків. Решта – для дітей з інвалідністю, які мають ту чи іншу ступінь ураження здоров’я. В інших регіонах таких інтернатів може бути один-два на область, а всі інші - для дітей, що позбавлені батьківського піклування.

У Києві ця проблема вирішена, в першу чергу, завдяки Проекту Світового банку, розпочатому ще в 2000- х роках. Тоді Київ фактично подолав проблему безпритульних дітей за рахунок створення дитячих будинків сімейного типу. На сьогодні Київ, завдяки співпраці зі Світовим банком, взявся за амбітний Проект, який  стосується перепрофілювання дитячих будинків-інтернатів та змінити спосіб догляду за дітьми.

В усьому світі вважається, що дитина має виховуватися в родині. Нехай це будуть прийомні батьки, дитячий будинок сімейного типу, але не інтернат, коли дитина викинута з соціуму. Природно, що закрити будинки-інтернати не вдасться. Як показує світова практика, наприклад, Британія свого часу зробила велику помилку - більше 20 років тому вони вирішили закрити дитячі будинки та з часом  визнали, що помилилися.

На відміну від дітей із ДЦП, синдромом Дауна, дітей зі стійкими розладами психіки не дуже охоче всиновлюють. Тому, взагалі закрити такі дитячі будинкі-інтернати не вдасться - лише переорієнтувати. Дитячий будинок-інтернат має стати школою та підготовкою до життя, можливістю інтегруватися в соціум.

Як саме?

На це питання має дати відповідь коло  експертів. Це інституція, що включає 10-12 різних структурних підрозділів, яка об’єднує українських фахівців та міжнародних експертів, що виграли конкурс Світового банку. І зараз у Києві створюється пілотний проект «Розробка і впровадження регіонального плану стосовно збільшення надання послуг з догляду на сімейній основі». Впродовж 9-ти місяців, за підтримки Світового банку, буде створено регіональний план з конкретними кроками, який має бути затверджений Київською владою.

Наприклад, експерти вирішили, що впродовж чотирьох років треба закрити один з будинків-інтернатів, а на його базі створити центр реабілітації. Відповідно експерти  надають консультації, що краще: закупити, умовно, 50 квартир для дітей, які потраплять в прийомні сім’ї, чи надавати грошову підтримку таким сім’ям. Звичайно, остаточне рішення прийме міська влада.

Роботи в цьому напрямку багато. Тільки уявіть,  Україна витрачає на одну лежачу дитину з інвалідністю від 7 до 20  тис.грн. в місяць (оскільки від регіону до регіону оцінка різниться, єдиної цифри немає). Звичайно, така сума розраховується з потреби на утримання будинків-інтернатів: опалення, забезпечення харчуванням, заробітна плата персоналу, тощо. При цьому родина, яка не відмовилася від такої дитини-інваліда, отримує від держави пенсію у розмірі 2 тис. грн. Коли така дитина досягає повноліття, пенсія зменшується взагалі до 600 грн(!). Невже потреби повнолітніх зменшилися?!

Таке недолуге законодавство обов’язково треба змінювати!

На моє  переконання, родини, які вже опікуються дитиною з інвалідністю, і знайшли себе в цьому, змогли б взяти на піклування і доглядати ще за однією дитиною-інвалідом, але за умови, що держава буде надавати реальну, адекватну грошову підтримку.

Читайте також: Олесь Маляревич: "Политика не имеет временных рамок"

Насправді, шляхів вирішення щодо питання деінституалізації достатньо. Сподіваюся, експерти запропонують найбільш ефективний. Загалом Проект розрахований на чотири роки.

Чому саме чотири?

Така умова Світового банку. Очолює проект екс-міністр праці та соціальної політики Іван Якович Сахань, заступник керівника Василь Іванович Костриця, який протягом 17 років був координатором Міжнародної організації праці в Україні, серед ключових експертів також провідний дитячий невролог Володимир Юрійович Мартинюк. Це дуже потужний колектив науковців.

Така потужна інституція за 9 місяців підготує Регіональний план і потім впродовж трьох років він буде  впроваджуватися в п’яти установах. Якщо експеримент буде вдалим, його можна буде розповсюдити на Київ в цілому, а в подальшому - на всю Україну.

14517347_10205759756471984_28092864618484793_n.jpg

Для того, щоб розформувати ці інтернати потрібно знайти батьків, котрі будуть опікуватися дітьми. Яким чином ви їх шукаєте?

Ми на початку шляху, адже проект стартував лише на початку серпня. На сьогодні «експерт» сформував свій робочий план, затвердив в Міністерстві соціальної політики. Також відбулося засідання робочої групи, включаючи представників КМДА. Експерти звернулися зі своїми пропозиціями та проханнями до Київської влади щодо адміністративного сприяння в роботі. Думаю, вони вийдуть на спільний Меморандум.

Мова не йде про закриття закладів, а лише про їх перепрофілювання. Адже за кожним таким будинком-інтернатом стоїть від 100 до 200 працівників. Жодна людина не втратить робочого місця. Безумовно, буде проведено перенавчання спеціалістів,  люди отримають можливість працювати в кращих умовах.

Суспільство в нас не настільки лякливе, яким було років 20 тому. Але з ним треба працювати, щоб змінити ставлення до дітей з інвалідністю. Люди досить часто неправильно розставляють пріоритети. Наприклад, на харчування однієї дитини держава витрачає 60-65 грн на добу - це близько 20 тисяч гривень на рік.

На досвід яких країн ви спираєтеся, коли проводите реформи в соціальній сфері?

До кола експертів Проекту входить екс-міністр республіки Болгарія Іван Нейков. Він впроваджував систему захисту дітей, в тому числі в напрямі деінституалізації. У Болгарії була проблема насильства, в т.ч. сексуального над дітьми в державних закладах. Протягом п’яти років за допомогою міжнародних інституцій країна вирішила цю проблему. Болгарський досвід, безумовно, буде використаний.

Найкраще захищають права людей з інвалідністю в Німеччині – їх досвід також буде враховано. Там найвищий ступінь захисту, соціалізації і реабілітації таких людей. Наприклад, людина, яка не може бути реабілітована взагалі, отримує державну підтримку припустимо 10 тисяч євро, якщо вона отримала рівень реабілітації, який оцінюється у 50%, то далі людина отримує тільки 5 тисяч євро. Решту - має самостійно заробити.

Зустрічне питання, чи можна і потрібно дітей з інвалідністю навчати в звичайних класах?

Не можна сказати напевно, але скоріше - так.             

Уявіть, що Ваша дитина ходить в дитячий садок і Вам приводять в групу дітей  із складними розладами психіки. Що ви скажете?

Намагатимусь пояснити дитині, чому ці діти такі. Але Ви ставите складне питання, треба подумати...

Швидше за все, Вам би цього не хотілося. Важко пояснити дитині, чому з цією дитиною треба поводитися по-іншому. І мені не дуже хочеться, щоб моя дитина травмувалася не дуже приємними речами, які вона буде бачити. Правда ж? А це неправильно, ми ще не досить виросли. Хоча певне розуміння, що це треба робити і у нас, приходить. І цей бар’єр треба подолати.

Німецькі фахівці кажуть, що і в них існує така проблема. І якщо держава певний час не проводить просвітницьку діяльність, градус падає - це повсякденна робота суспільства, влади і самих родин.

Той же професор Мартинюк каже, що 90% успіху реабілітації - це правильне виховання батьків, які залишають собі дитину з інвалідністю. Медицина деякі хвороби не може вилікувати, але зменшити їх вплив можна. Прописано, що з дитиною треба працювати в умовах медичного стаціонару впродовж 30-35 днів на рік  (цикл). Все інше  мають давати батьки.

Читайте такожМирослава Гонгадзе: «Кучма має просити прощення у мене і дітей з лави підсудних»

Ми хочемо запропонувати таку послугу, як група денного перебування, щоб батьки мали можливість працювати. Але також необхідно дати можливість батькам залишити таку дитину на вечір або і на ніч. Адже батькам, наприклад, хочеться  піти в театр чи відвезти кудись здорову дитину. І дуже важливо,  щоб залишаючи дитину з інвалідністю на тимчасове перебування в таких закладах, батьки знали, що для неї  створені такі  умови, що вона почувається не гірше ніж в родині. Всього цього у нас, на жаль, поки немає.

Хто цим має займатися конкретно, чи є кадри?

В Проекті передбачено не менше 7-10 семінарів для працівників інтернатів, освітян, батьків і загалом суспільства. На сьогоднішній момент у всьому світі є дві парадигми, і вони, мабуть, обидві правильні. Перша -  найменш ефективним менеджером є держава або комунальні структури. Мовляв, краще у всьому розбираються батьки, які об’єднуються в певні громадські структури чи підприємства, які хоч і заробляють на цьому кошти, але конкурують і намагаються це зробити якнайкраще. Друга парадигма - якщо біля витоків стоять або зацікавлені люди, або є цікаве фінансове заохочення.

Чудово, коли є ефективний директор, якщо він не справляється - це набагато гірше. Хоча  діти при цьому можуть бути доглянуті, нагодовані і матимуть дах над головою. Коли ж цим займається аматорська громадська організація – діти можуть залишитися без даху над головою. Тому необхідно знайти компроміс. Після спілкування з експертами, ми дійшли висновку, що переважна кількість соціальних послуг має надаватися на платній основі. Держава має визначити коло таких соціальних послуг, а далі можуть конкурувати і державні, і приватні підприємства. Умовно кажучи, всім гарантовано велосипед, але якщо вам потрібен автомобіль – додайте коштів. Купувати ж відповідні соціальні послуги ми будемо у тих, хто покаже себе більш кваліфікованим на цьому ринку.

Юрію Володимировичу, які проекти є для літніх людей, якими ви опікуєтесь?

На базі Київського геріатричного пансіонату хотілося б відкрити так званий «готель» для літніх людей. Наприклад, ви їдете відпочивати і не маєте на кого лишити бабусю, яку треба годувати з ложечки. Ви платите певну суму коштів і залишаєте її в цьому «готелі». За нею там доглядають кваліфікований персонал пансіонату, годують, надаються послуги перукаря, за необхідності медичного персоналу. Офіційно такий «готель» ще не відкрився, аналізуємо думку суспільства.

14249993_1772904042990994_4361537103723337476_o.jpg

Яка на сьогодні існує альтернатива такому «готелю», які умови поселення?

Власне, це поселення у один з двох Київських пансіонатів для літніх людей. Наприклад, Київський геріатричний пансіонат є стаціонарною соціально-медичною установою, загального типу для постійного проживання громадян похилого віку, ветеранів війни, інвалідів, які потребують стороннього догляду, побутового та медичного обслуговування. До пансіонату приймаються громадяни похилого віку, які потребують стороннього догляду. Прийом до пансіонату здійснюється за путівкою Департаменту соціальної політики, виданою на підставі заяви та встановленого пакету документів.

Одинокі громадяни перебувають на умовах повного державного забезпечення.

Особи, які мають працездатних дітей або родичів, які, відповідно до чинного законодавства зобов’язані їх утримувати, можуть бути влаштовані до  будинку-інтернату за умови стовідсоткового відшкодування  витрат пансіонату на  їх утримання. Вартість проживання становить від 6 до 8,5 тис. грн., в залежності від того опалювальний сезон чи ні. 

Пансіонат розташований в парковій зоні, має два корпуси: для лежачих хворих - на 100 ліжко-місць, для осіб, які самостійно себе обслуговують, - на 152 ліжко-місця. У кімнатах перебуває одна або дві особи. Кімнати облаштовані ліжками, постільною білизною, телевізором, холодильником, санвузлом, кнопкою виклику чергового медперсоналу. Також підопічні пансіонату, відповідно до встановлених норм, забезпечуються одягом, взуттям. Для мешканців організовано чотириразове харчування, у тому числі й дієтичне. Підопічні установи отримують цілодобове медичне обслуговування. В кожному житловому корпусі установи розташована медична частина.

І дуже важлива інформація! Якщо одинока людина, яку поселяють у пансіонат, має квартиру чи будинок, то це майно й надалі залишається її приватною власністю! Ніхто нічого ні в кого не забирає!

Наталія Павлова, Грушевського,5

 

 



Подписывайтесь на аккаунт Грушевского,5 в Twitter, Facebook: в одной ленте - все, что стоит знать о работе украинского и мировых парламентов.

Новости партнеров