Володимир Пилипенко: працювати на результат фото

Володимире, що для Вас політика?

Здатність реалізувати свої можливості і досвід.

Ставши депутатом, чи становляться люди політиками?

Ні, отримати мандат народного депутата ще не означає стати політиком, навпаки – політиком можна бути і без статусу нардепа. Політика - це не тільки робота у Верховній Раді і виступи з трибуни, це перш за все спілкування, вміння переконувати і вміння досягати поставленої мети, тобто більш широке поняття. Парламент — це один зі способів реалізації тих напрацювань, які ти вважаєш за необхідне донести до суспільства, чи тих бачень, які хочеш втілити в життя.

Перші відчуття коли прийшли в Раду? В якому році? Що здивувало?

Перше, що здивувало - більшість депутатів у сесійній залі сидять і займаються своїми справами. Під час виступів нардепів їх просто ніхто не слухає! Для мене це було одним із перших найсильніших вражень. Я потратив до парламенту в якості нардепа в 2008 році. Звичайно, що був настрій працювати. Прийшов у Верховну Раду не як політик, а як юрист – адже до того часу як я став депутатом, склав присягу, займався юридичною практикою. Так, вона була пов’язана із політикою, виборами, але все одно я був більш орієнтований на юридичний аспект, не на загальнополітичний.

Які завдання ставили перед собою як народний депутат?

В залежності від того, в який період часу це було. Спочатку ставив для себе завдання удосконалення законодавства у тій сфері, в якій я працював. Перш за все, законодавства стосовно судоустрою, доступу до правосуддя, процесуальних законів. Вже після того, як я обрався у мажоритарному окрузі, звичайно, що з’явились нові для мене завдання і нові зобов’язання - перед людьми, які мене обирали. Відбулась певна переорієнтація пріоритетів. Окрім професійної сфери – юридичної, я почав займатися і індивідуальними питаннями, і колективними – вирішував проблеми виборців.

Чого вдалося досягти?

Отримав новий для себе досвід, перш за все - спілкування з людьми. Досвід і практика, які набуваються саме через роботу в парламенті, через роботу з виборцями. Відповідно, змінилось і моє бачення стосовно розвитку України, нашого громадянського суспільства.

Ви були депутатом VI скликання. Потім продовжили роботу у VII? Яка мета?

В парламент можна прийти з різною метою. Парламент - це інструмент. Наприклад, мені як фахівцю відомо, що треба змінити в законодавстві. Відчуваю, де є прогалини, знаю, що потрібно для того, щоб їх виправити. Для цього потрібно «довбати», як то кажуть, день у день, тобто переконувати народних депутатів, суспільство, журналістів, доносити до людей цю позицію, свої ідеї. І я розумію, що я можу це зробити. До речі, політика це також змагання ідей, і виграє змагання той, хто буде більш переконливим...
Зараз я працюю експертом Венеціанської комісії, це орган Ради Європи, який формує законодавчі стандарти не лише для країн Євросоюзу, а й для всього світу. Саме експерти Ради Європи, Венеціанської комісії пропагують ті цінності, про які ми всі багато говоримо, але чомусь так і не імплементуємо у себе вдома! Я вважаю, позиція, яку займає Рада Європи по відношенню до України, рекомендації експертів Ради Європи щодо розвитку демократії, громадянського суспільства в нашій державі є правильними і нам потрібно просто взяти їх за основу. Просто виконувати. А не використовувати тільки те, що нам вигідно. На жаль, зараз українська влада діє саме так. Рекомендації кращих європейських інституцій виконуються частково - в питанні люстрації, наприклад, або в питанні судової реформи, внесення змін до Конституції. Це все також формує імідж і ставлення до нашої держави з боку країн Євросоюзу. То ж одна із моїх цілей - донести до суспільства важливість імплементації стандартів Ради Європи в українське законодавство. Важливо, щоб саме суспільство вимагало цього від влади. Люди - це регулятор політиків.

Багато подорожували світом?

Здебільшого мої подорожі пов'язані не із туризмом, а з роботою. Я 4 роки був членом делегації Парламентської асамблеї Ради Європи. Намагався не пропускати жодного засідання, виступав на них, висловлював своє бачення.

Досвід якої країни потрібен Україні?

Не думаю, що нам треба брати якусь країну за основу. Звичайно, що нам ближчий досвід країн, які є нашими сусідами або пов’язані із нами спільною історією – це і Польща, і Прибалтійські країни. Кращі напрацювання можна "збирати", а головне - впроваджувати у себе від кожної країни. Потроху. Головне, щоб у нас був той самий рівень правової і політичної культури, який дасть нам змогу проводити широку дискусію, яка дає результат. Це важливо: вміння навчитися слухати свого візаві, своїх політичних опонентів, вміння виключити з дискусії передвиборчий інтерес. Уїнстон Черчілль колись сказав: "Відмінність державного діяча від політика в тому, що політик орієнтується на наступні вибори, а державний діяч – на наступне покоління". Країні потрібні державні діячі.

Чи маєте кумирів серед політиків? Хто є прикладом?

Ні, кумирів немає. Є українські політики, з якими я спілкувався, які є цікавими людьми, і від них багато чого можна було мені дізнатись, навчитись. В якому б таборі політик не був - правому, лівому. Досвід є досвід. Я дуже поважав покійного Івана Степановича Плюща. Я спілкувався з ним особисто два роки, коли ми працювали в Комітеті ВР з питань правової політики. Він був дуже розумною, життєрадісною людиною із неповторним почуттям гумору. І він реально був важковаговиком, скажімо так, із точки зору політичного досвіду.
Серед, наприклад, європейських політиків я би відмітив Сабіну Лойтхойссер-Шнарренбергер, вона двічі була федеральним міністром юстиції Німеччини. Ми, до речі, голосували за її призначення Генеральним секретарем Парламентської асамблеї Ради Європи в 2013 році.
Свого часу, у 1996 році вона була не згодна з позицією своєї партії, від якої вона була призначена в коаліційний уряд. Тоді в Німеччині проходила широка дискусія стосовно закону, який давав державі більш широкі можливості грубо кажучи прослуховування громадян, міністр активно виступала проти цього закону всупереч позиції партії. Коли закон все ж таки було прийнято, міністр пішла у відставку. Особиста позиція, погляди виявились для неї важливішими, ніж позиція команди. Це - чесний вчинок. Більш того, цей федеральний закон згодом Конституційний суд Німеччини визнав не конституційним. Вона показала свою позицію, і пізніше ця позиція була підтримана. Я вважаю, що такі політики повинні з'явитись і у нас.

Якими якостями повинен володіти парламентар?

Бути чесним перед собою. Можливо, іноді навіть менше висловлювати свою позицію, але більше діяти. Давати результат.

Ви принципова людина?

Ніколи над цим не задумувався. Думаю, так.

Часто йдете на компроміси?

Для політика це необхідно: вміти знаходити компроміс. Звісно, є такі речі, якими поступатися не можна, але в більшості вміння йти на компроміс покращує життя.

Як до Вашої політичної діяльності ставляться рідні?

Вони вже звикли. Все починалося не як політична діяльність, починалося як юридична практика, а потім крок за кроком, рік за роком. Я, до речі, ніколи не усуваю родину від своєї діяльності. У мене округ, наприклад, у місті Лубни і мої діти разом зі мною подорожують, іноді - беруть участь у моїх зустрічах із людьми. Нехай вчаться, бачать.

А скільки їм років?

Доньці - 8 років, сину - 13.

Підуть Вашим шляхом?

У них свій шлях, я думаю. Ми повинні показати дітям, який шлях є правильним, а напрямок вони повинні обрати самостійно.

Чому навчаєте дітей? Які поради даєте батьківські?

Намагаюся показати, що по житті треба залишатися людиною, в яких би ситуаціях і що б не відбувалося. Для мене це основне і я хочу, щоб це розуміли мої діти.

А які цінні поради давали Вам батьки?

Найбільша цінність порад у тому, коли починаєш розуміти, що батьки говорили правильно. Це не порада, це вже досвід, що приходить сам по собі. Всі поради були правильними. Вчись, подорожуй світом. Я вважаю, що це добрі поради. Необхідно не сидіти на місці. Я народився у Львові. Зараз моє життя тісно пов’язане з містом Лубни у Полтавській області, це 700 кілометрів від Львову. В Києві живу теж, працюю. Я за своєю природою не можу сидіти на одному місці!

Як Ви вчились?

Як всі. П’ятірки, четвірки, трійки. Була схильність до гуманітарних предметів більше, ніж до точних наук. Не можу сказати, що я дуже сильно любив вчитися.

Вибір освіти батьки підказали?

Батьки у мене юристи і коли я обирав освіту, не бачив себе ніким іншим. Я зараз навіть не знаю ким би міг бути, якби не став юристом.

Чим займається дружина?

Дружина також веде юридичну практику.

То це сімейне? Діти, мабуть, також підуть цим шляхом?

Так, можливо. Батьки — юристи. Батько - викладач. Мама - юрист, нотаріус. Брат - юрист.

Хто голова в вашому подружжі?

Я ніколи над цим не задумувався. Ми всі рішення спільно приймаємо. Тобто немає такого, щоб я сказав і крапка.

Скільки років ви вже разом з дружиною?

17 років, з університету. Ми познайомилися в бібліотеці. Я не знаю чи знайомляться ще так сьогодні молоді люди...

Захоплення? Чим займаєтесь у вільний час?

Читаю, з дітьми проводжу час. Так як всі. Футбол. Зранку прокинувся, перевірив пошту. Далі - спорт. Плаваю. Сьогодні можу проплисти 2-2,5 км. Плаванням займався професійно.

З чого починається ваш ранок?

Я - жайворонок. Мені краще навіть встати в чотири години ранку і попрацювати, ніж працювати пізно вночі. Встати в чотири, п’ять годин ранку для мене не є проблемою.

Якщо б писали книгу, про що вона була б?

Думаю, ще рано писати - матеріалу мало. Це повинна бути книга, а не брошура, тому поки що ... Вже багато зроблено, але ще рано писати мемуари.

Які книги читаєте?

Різні. Буває читаю по дві одночасно. Переважно читаю англійською мовою, щоб зберегти навики. Також читаю й українську літературу.

Що рекомендували б почитати?

Залежить від того, що Вам подобається. Для мене, наприклад, є цікавим американський письменник Джон Грішем, він сам юрист. Я стараюсь читати всі його книжки - англомовні звичайно - книжок десять вже точно прочитав його, можу по ньому побачити як він сам вдосконалюється в майстерності. Починаючи з трилеру і остання книжка у нього написана в жанрі юридичної сатири. Він пише про юристів. Проблеми спільні у професійній діяльності – що у США, що в Україні.

Яким бачите своє політичне майбутнє?

Хочеться, щоб мої ідеї, мої бачення розвитку нашої держави були реалізовані, це для політика важливо. Коли ідеї та бачення не реалізуються, то фактично, можемо сказати, що людина не склалася як політик. Якщо мої бачення, мої позиції будуть втілені, навіть не мною, а тими від кого це буде залежати, то це вже плюс, це вже правильно.

Ваш девіз?

Працювати на результат!


Довідка:
ВОЛОДИМИР ПИЛИПОВИЧ ПИЛИПЕНКО
Дата народження: 27 липня 1977 року
Представник України у Венеціанській комісії
Депутат Верховної Ради України VI і VII скликань.
Дата припинення депутатських повноважень: 27 листопада 2014р.
 


Загрузка...

Оставьте первый комментарий