Володимир Гройсман: "Вінниця сьогодні - лідер у країні за якістю життя" фото

Володимир Гройсман - лідер партії «Українська стратегія Гройсмана», прем'єр-міністр України (з 14 квітня 2016 по 29 серпня 2019 року). З 2006 по 2014 рік — міський голова Вінниці. Віце-президент Асоціації міст України з питань житлово-комунального господарства (2010—2014). З 2014 року віце-прем'єр-міністр України — міністр регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства (з 27 лютого по 2 грудня 2014 року). 12-й Голова Верховної Ради України (з 27 листопада 2014 по 14 квітня 2016 року). У парламент пройшов за списком Блоку Петра Порошенка.

В інтерв'ю агентству «Інтерфакс-Україна» розповів про результати партії на виборах, готовність стати прем'єр-міністром країни, реформу децентралізаціїї та дав оцінку роботі парламенту і Офісу Президента України. Наводимо деякі відповіді на ці запитання. 

Чим ви зараз займаєтесь?  


Звісно, я не можу замкнутися в своєму світі і не помічати того, що відбувається навколо. Ми зараз будуємо партію, ми отримали гарний результат довіри людей на місцевих виборах. У нас сильна, потужна, системна, професійна команда, і тому багато часу я зараз приділяю тому, що відбувається в країні, і тому, що потрібно було би змінювати. 


Водночас, зараз я більше свого часу приділяю своїй родині. І справді це може робити сім'ю по-людськи щасливою. Раніше, під час мого мерства чи прем’єрства, як складалося? Прокидаєшся рано-вранці і ти вже летиш кудись, пізно ввечері або вночі повертаєшся, часу на відпочинок не так багато і все "по новой". І ти так мимохідь бачиш, що діти дорослішають. Навіть не було часу, щоб нормально поговорити з дітьми. Зараз, слава богу, такий час з'явився і я більше спілкуюся з дружиною, з дітьми, з сином.


Результати партії на виборах вас задовольнили?


Ми партія досить молода. Можливо, хтось на моєму місці сказав би: так, ми показали гарний результат. Я хочу сказати інакше: ми отримали велику довіру від людей і це надзвичайно відповідально. Ми розуміємо, що люди покладають на нас надію.


Із іншого боку, мандат довіри людей дав нам можливість провести в місцеві ради  більше 650 депутатів, сформувати абсолютну більшість у Вінницькому регіоні. Це серйозна, потужна команда. Наш голова обласної організаціі партії, мер Вінниці Сергій Моргунов, отримав перемогу в першому турі - більше 66 % підтримки виборців. Ми сформували більшість у міській раді - 52%, в обласній - 45 % місць. І це дуже важливо для швидких і правильних рішень і розвитку. 


Вінниця сьогодні - лідер у країні за якістю життя, і це для нас орієнтир. У всіх радах громад, які обиралися, ми посіли перші місця і сформували робочі органи управління. З одного боку, для нас це велика відповідальність, а з іншого - ми розуміємо, наскільки сьогодні складні часи і наша  професійна команда готова до ефективної роботи.


Крім того, наша команда балотувалася в різних регіонах. Ми зробили такий невеликий крок. Але треба відзначити, що ми здобули представництво в громадах і на Закарпатті, Франківщині, Житомирщині,  Миколаївщині, Донеччині, Харківщині, тобто  ми зрозуміли: фактично по всій країні люди готові нам довіряти. Це надихає і допомагає.


Більшість партій в Україні орієнтовані на лідера. “Українська стратегія Гройсмана” буде теж лідерською чи ви хочете її зробити більше ідеологічною? 


Я хочу, щоб це була партія, яка побудована знизу вверх. У політиці завжди все ідеологічно, але з іншого боку, політика вимагає лідерства, а лідерство - це, в першу чергу, відповідальність. Я хочу побудувати команду, яка би працювала по всій країні. Вона має бути абсолютно системною, професійною, яка має стратегічне бачення того, як саме розвиватиметься Україна. 


За великим рахунком, у нас головне  завдання – зробити так, щоб українці нормально жили. Чи можливо це? Я впевнений, що можливо. Але це дуже непростий шлях, яким можуть іти люди, що мають стратегічне бачення, відповідний  рівень професійності, які можуть дивитися не тільки сьогодні у сьогодні, але й сьогодні - у післязавтра. Тому ми в принципі центристська сила. 


Я вважаю, що в багатьох питаннях, де ми отримуємо негатив якості життя, - це провина не людей, а провина партій та їх лідерів, бо зазвичай партії, які приходять до влади, змагаються за рейтинг, і це зрозуміло: всі партії хочуть отримати переконливу перемогу. Але навіть на місцевих виборах ми не змагалися за тотальну перемогу. Ми змагалися за довіру людей, але ми не дозволили собі говорити їм неправду або якимось чином використовувати больові точки, щоб вони більше нам повірили. Бо сьогодні - вибори, завтра - перемога, післязавтра - робота  і відповідальність. А те, що я бачу сьогодні в політичній палітрі, на превеликий жаль, стосується і низки парламентських політичних сил - коли закладається розкол, коли є намагання разділити на таких та інакших, закласти якийсь конфлікт.


Розкол країни ви маєте на увазі?  


Ні, суспільства. Я категорично проти тем у суспільстві, які можуть людей зробити ворогами. Це величезна проблема і найбільша помилка українських політиків. 


Я і наша команда вважаємо, що у нас  прекрасна держава, чудові люди і ми маємо бути успішними, ми маємо створити умови для нормального життя людей. Але це можливо зробити тільки в єдності. Причому ми не можемо тут поступатися якимись принципами або нашою державністю, або нашими кордонами, або якимись іншими фундаментальними речами. 



Українець - він який із вашої точки зору? Що відрізняє українця від інших? Які характерні рисі українців? 


Певною мірою, вони - унікальні. Хоча  будь-який народ унікальний по суті - у нього  свої традиції. Але якщо говорити про баланс рис, то ми, українці, абсолютно на білій стороні стосовно доброти, працездатності, інтелекту, до речі. Ми єдина країна з людьми, які мають природні здібності, які розвиваються. Ми - по всьому світу і там, де є серйозні, успішні історії, якими може пишатися весь світ, там обов'язково є  українці. Ми дуже і дуже сильні в речах, які вимагають інтелектуальних здібностей, не кажучи вже про загальні людські якості. Ми насправді добрі, відкриті, дуже гостинні, особливо це стосується звичайних людей - у селах, у невеликих містах, тобто у нас є все для успіху.
  

Ви один із небагатьох, хто обіймав дві посади: голови Верховної Ради і прем’єр-міністра, та на обох у вас були відносини з президентом. Я навіть кажу не про одну людину конкретну - президента, а взагалі про взаємодії інститутів. Яка, з вашої точки зору, має бути взаємодія інститутів президента і прем’єра?


У нас багато десятиліть існує величезна проблема – дуалізм (конфлікт) влади. Знаєте, це як в одному автомобілі два керма і кожен намагається рулити. У прем’єра є абсолютно чітке коло повноважень і відповідальності. Прем’єр-міністр і Кабінет міністрів відповідають за соціально-економічну ситуацію в державі. А коли туди починає втручатися президент, ось тут і починається проблема, тому що це - завжди конфлікт. І цього конфлікту треба уникнути. Його можливо уникнути тільки через серйозні, системні зміни до Конституції України. І те, що зараз монобільшість не опікується цим питанням, це теж величезна проблема. Це проблема, яку треба вирішити.


У кожного - свої повноваження. Президент - це Верховний головнокомандувач і дипломат №1 країни, і він має займатися цими справами. Вся економіка, соціальна політика, стратегія розвитку держави - за це має відповідати уряд на чолі з прем’єр-міністром, і ніхто сюди не має втручатися. 


Україна - це парламентсько-президентська країна. Це означає, що парламент призначає уряд, уряд є драйвером, лідером змін, формування політики, проектів рішень. Парламент у класичній моделі в співпраці з урядом має забезпечувати підтримку цих змін.Тоді це все працює. Якщо починається ця "беліберда", тоді починаються величезні проблеми, протистояння. 


Якщо не підходить прем’єр та уряд - змінити їх, але не керувати ними. Не може бути, м'яко кажучи, коли є голова міста, а ним голова обласної адміністрації починає підкеровувати. Це абсурд. Чітке логічне розмежування повноважень дасть можливість проявити себе будь-якому уряду будь-якого прем’єра.


І це відбувається зараз…


Зараз ще складніша ситуація, тому що є монобільшість, уряд і є одноосібна людина - президент, яка управляє всім цим процесом. Я не можу сказати, що уряд сьогодні має якесь там професійне лідерство або стратегічне бачення, хоча там є декілька професійних людей і я ставлюся до них з повагою. В цілому, уряд - це єдиний монолітний механизм, в якому є голова і голова задає тон, політику, бореться та відстоює рішення. У нас цього немає, країна рухається невідомо куди.


Це і “актуальної теми” тарифів стосується? 


Ціна на газ сьогодні - це така мегаафера, тому що його було придбано умовно за 3-4 гривні, а людям продають за 6,99 грн плюс доставка, тобто за 8,50 - 9 грн. 


У жовтні Нафтогаз України запропонував  усім українцям укласти контракт на рік по 4,70 грн. У мене питання: якщо вони пропонували це в жовтні, то значить, у них був газ за такою ціною. А куди він подівся за два місяці? Що в січні змінилося по відношенню до жовтня? Нічого. А чого ви в жовтні не прийняли це рішення, що ціна газу не може перевищувати, скажімо, 4,70? Ви ж пропонували це всім. Що ж ви робите?


Вони кажуть: ціни виросли на ринках. Інші ціни можуть бути, якщо ви закачуватимете газ до сховищ на наступні періоди. А на цей опалювальний сезон стосовно людей вчинили абсолютно нечесно.


Питання – а де уряд? Як це прем’єр пропустив, що люди були вимушені перекривати дороги, бо вони відчувають несправедливість? Ви ж туди призначені, щоб дбати про прийняття найефективніших рішень. Я більше задоволення отримую, коли люди більше зароблять  і  менше витрачають. А ви що, навпаки? 


Більш того, є ще одна проблема. Коли в жовтні призначили субсидії, їх  розраховували, виходячи з ціни на газ 4700 грн за 1000 куб. м, тобто люди сьогодні платять більше, а перерахунок потім їм будуть робити. До речі, ми ж монетизували субсидії, і люди були цим задоволені. 
Тобто це говорить про те, що вони не знають, що роблять. Або знають і роблять навмисно.


Це ж під Новий рік було...


Типу: люди пообурюються а потім якось воно буде.


І після Нового року, свят усі забудуть. Ви починали реформу децентралізації,  продовжили її вже інші. Те, що відбувається зараз,  - це те, про що ви говорили свого часу і чого ви хотіли досягти?


Я вважаю, що децентралізація не завершена. Завершити реформу децентралізації влади треба для наповнення її реальним змістом. Мене насторожує, що у владі немає людей, які глибинно розуміють місцеве самоврядування, механіку того, як різні гілки влади мають взаємодіяти між собою. Я бачу, що державна влада насідає на місцеве самоврядування, так чи інакше є певний пресинг, що неприпустимо. 


Реформа децентралізації повинна була завершитися змінами до Конституції. Але я не бачу на сьогодні такого системного стратегічного підходу, щоб прибрати дуалізм влади, щоб захистити реформу Конституцією.