Володимир Бондаренко про свої досягнення за 112 днів при владі  фото

Понад 3000 народних депутатів за всі вісім скликань і лише сотня тих, чиї закони прийняті та працюють в державі. Почесне 15-те місце в рейтингу посів Володимир Бондаренко. Мало хто знає, але автором Закону «Про зв’язок», яким відмінили плату за вхідні мобільні дзвінкі, був саме він. Які труднощі виникали при поданні законопроектів, як змінився парламент та що чекає столицю на майбутніх виборах розпитали кандидата на пост очільника столиці.   

Володимире Дмитровичу, розкажіть, будь ласка, про найважливіші законопроекти, які були подані Вами, будучи народним депутатом України?

Їх було дуже багато, і мені надзвичайно приємно, що рейтинг, який ви підготували з експертами, це досить високо відзначив. Важливим свого часу був Закон «Про органи самореалізації населення». Довелось вивчати основи самої самоорганізації і я був шокований тим, що люди в часи руїни, безладдя, фактично, знаходили шляхи, як себе зберегти, обслужити, і об’єднати зусилля. Наприклад, в сільських поселеннях обов’язково визначалося місце утилізації сміття. Деінде викидати щось не можна було. А через те, що будинки були покриті соломою і була дуже велика пожежна небезпека, виник колегіальний орган - пожежна дружина: люди, які підготовлені, в певній мірі, екіпіровані, щоби один одному допомагати у випадку пожежі. Також, на той час було дуже актуальним питання охорони табунів коней, які паслися вночі. Це були зачатки самоорганізації, доброї волі людей. Вона може бути проявлена по відношенню до дуже малих об’єктів і дуже широких сфер життя. Наприклад, люди самоорганізувалися, щоб зберегти дитячий майданчик. Для цього їм потрібно, щоб функція утримання таких об’єктів була передана Радою із відповідним грошовим забезпеченням, щоб вони могли привезти пісок, зробити озеленення - все, що потрібно для майданчика. Це вища форма ставлення до місця свого проживання, яку треба виховувати. Закон, над яким я працював, був націлений саме на це.

Закон, яким я дійсно пишаюся, ми подали разом з Борисом Беспалим, зміни до Закону «Про зв’язок». На мій погляд, це був ідеально відрегульований нами тоді проект, який дав можливість позбавитись такого «блага» як плата за вхідний телефонний дзвінок. Раніше як було? Вам хтось дзвонить - Ви платите і той, хто дзвонить платить. Але виявилось, що на деяких мережах сиділи дівчатка, які мали завдання за робочу зміну, заробити сотню або дві доларів шляхом «помилкових» дзвінків. Тобто, набирає Миколу Петровича чи Івана Васильовича і розпитує про щось, шукає когось - хвилинки дві поговорили, грошей таким чином заробили. Це все було тотальним явищем – «помилкові дзвінки». І ми тоді домовились, що скасовуємо плату згідно із Законом «Про захист прав споживачів» за не замовлений людиною дзвінок. Ініціатор має платити. Якщо він дзвонить, значить в нього є потреба. Важко було. Але пройшло.

Другий законопроект був ще складніший, коли ми визначали як оплачувати міжнародні і міжміські телефонні дзвінки. Вони оплачувались тоді дуже великими грошима. На той час сімнадцять гривень – була велика сума за одну хвилину. Ми подивились, яким чином йде стягнення плати: будь-яка розпочата хвилина обліковувалася повністю, навіть якщо Ви говорили лише 1 секунду, а це великі гроші. Почали домовлятися з Міністерством зв’язку, що розмова до половини хвилини - споживачу списується, а що після половини – можете брати як за цілу хвилину. Сказали: «ні», це неможливо, це дуже складно. Але ми знайшли чисто юридичне рішення цього питання. Написали, що плата стягується лише за цілу останню облікову одиницю. Тоді вони перейшли на секундний облік. Ми відновили справедливість. Людина, дійсно, скільки секунд поговорила - стільки заплатила.

Далі, був один унікальний економічний закон, який я пробивав досить довго. Є така галузь в економіці країни як виробництво олії. Я подивився, що занепадають комбінати. Ціла галузь занепадає тому, що в Україні була встановлена нульова ставка вивізного мита на соняшникове насіння. Коли я проаналізував цю ситуацію і взяв деякі цифрові параметри, виявилось, що виробництво соняшникового насіння в Україні тягне за собою фактично 4 удари по екології.

·      Перший удар наносять гербіцидами, якими обробляють поле, щоб знищити бур’яни.

·      Другий удар наноситься пестицидами, щоб убити комах, які заводяться в цій рослинці.

·      Щоб зібрати соняшник комбайновим методом, а не вручну зрізати головки, його треба засушити на корені. Американці, наприклад, застосовували у В’єтнамі дефоліант - спеціальний хімічний дуже шкідливий засіб для знищення джунглів. І у нас почали таким самим методом засівати величезні масиви полів, засушуючи дозрілі рослини на корені, щоб вони засохла і комбайн прийшов, вимолотив зерно.

·      Четвертий удар - зерно мили на наших елеваторах і виливали весь бруд в річки. Уявляєте, яка хімія заражала нашу землю і річки? А досить чисте зерно продавали на експорт в 11 сусідніх країн, зокрема, в Туреччину, Польщу, Словаччину та інші.

Що далі відбувалося? Наші олійниці стояли - їхні олійниці працювали. Продуктом була не тільки олія, а й макуха, яка залишалася. Значить воно йшло на їхнє тваринництво, а наше тваринництво падало, не було комбікорму. Їхня відтиснута олія заповнювала можливості маргаринових виробництв, а наш маргарин зникав, тому що завезена наша олія під 30% ввізного мита була непосильно дорога.

Далі лакофарбова промисловість, яка користується відходами олійного виробництва. У них процвітала, у нас вбивалась. Вісім українських миловарень, які були в Миколаєві, Києві, Харкові, в Вінниці – всі стояли. Не було з чого мило варити. Галузь убивалась. Коли я все це осмислив і взяв деяку статистику - почав пробивати цей закон. Реально зацікавленості економічної у мене не було. За моєю ініціативою вдалося зробити 17% ввізного мита і олійна галузь України пішла вгору. Сьогодні вона займає перше місце у світі. Працюють українські миловарні. Це ми не завжди користуємось українським милом, але воно йде у величезну кількість країн, ця галузь працює. І маргарин робиться, і олія - перший номер у світі.

Ще один законопроект - про металолом. Унікальний, але пізніше спотворений. Як би він діяв - в нас не було багато з тих речей, які сьогодні є. Я тоді їздив в нині окупований Свердловськ, на луганській землі, за 18 км від Росії. Там був такий Віктор Іванович Болденков – директор заводу «Інтерсплав», з яким ми розробили унікальну формулу як можна здавати металолом. Що пропонувалось?

  1. Здача металолому від фізичних і юридичних осіб може бути здійснена тільки за місцем реєстрації цих юридичних або фізичних осіб. Чому я сказав юридичних осіб? Тому, що велика кількість техніки списувалась і йшла на переозброєння, багато чого здали, що не треба було здавати - пам’ятки нашої історії.
  2. Обов’язковий подетальний опис партії зданого металу. Якщо крадену річ принесли – щоб можна було це відстежити тим, хто представляє адміноргани.
  3. Всі гроші за зданий металолом перераховуються тільки поштовими відправленнями на адресу, а не готівкою.
  4. Речі, які мають ознаки історично цінних - повинні були проходити обов’язкову експертизу.


А чи важливо до якої саме сфери належить законопроект? Ви пропонували ідеї законопроектів для різних галузей?

Звичайно! Зв'язок і металолом - різні речі. Сільське господарство і самоврядування – також. Але якщо законодавець більш-менш чимось цікавиться, він знає де знайти союзників, знаних експертів для того, щоб розробляти законопроекти в різних галузях. Обов’язково треба працювати з людьми, які найкраще знають ту чи іншу галузь. У нас багато законів написано суб’єктивно, виходячи з певних лобістських, неблагородних інтересів. Тому, я вважаю, що потрібно запровадити персональну відповідальність за ефект кожного документу.

Закон повинен писатись так, щоб не було двозначності. Наприклад, вибори відбуваються шляхом голосування. На кожному окрузі, за кожну політичну силу голосує якась кількість людей, а перерахунок йде в процентах. А як оті десятки, соті порахувати? В одному окрузі йде 10 тис. людей, в іншому – 5 тис. людей. Відсоток буде зовсім різний по величині. Це різні величини, як їх підбивати? Закон написаний без отаких глибинних напрацювань. З нього можна викручувати будь-що, трактувати по-своєму.

Вибори, які будуть цього разу - будуть самі жахливі. Чернігів показав, що можна на все дивитись крізь пальці, а суспільство отримало сигнал, що можна робити все, що хочеш. Ми розпочали із законотворчості, а вийшли з Вами на політику тому, що політика пов’язана із законодавством.

Володимире Дмитровичу, наскільки змінився парламент за останні роки? Як саме?

Інтелектуальний рівень у Верховній раді, законодавчий рівень, почав різко падати декілька скликань назад. Це страшне. В перших скликаннях були люди, яких можна було в чомусь переконувати, якісь аргументи шукати, дискусії вести. Раніше були не фракції, а депутації. Київська депутація, наприклад, депутати, які вибрані від Києва. Я був у київській депутації. Була дніпропетровська депутація, найбільша - була донецька. В депутаціях були солідні керівники підприємств, партійно вони не були так сильно заангажовані. Була містечкова клановість, регіональна, але в той час можна було дискутувати і домовлятися. Зараз у залі збереться троє людей, щось порішають між собою, дають команду, голосують. Тоді було зовсім інше. Що стосується регламенту. Порушення регламенту в залі - це сигнал, що можна робити, що завгодно в суспільстві. Я пам’ятаю у нас сидів чоловік виключно на регламенті і голова Верховної ради питав чи правильно ми робимо. Крім того почались побиття народних депутатів. Ця ганьба стала традиційним явищем. Не став кращим парламент навіть з приходом великих людей, мужніх, які воювали. Ця мужність використана деякими ділками для прикриття власне себе.

З якими ідеями, планами йдете на місцеві вибори?

Сьогодні я дивлюся на Київ очима людей: чи зручно тут жити, чи добре тут живеться людям, яких умовно можна розділити на 3 категорії.

Категорія перша – це діти, які самі ще не здатні багато чого зробити, але їх можна втягувати в деякі творчі процеси. За своє життя я створив 32 дитячих клуби, з яких вийшли видатні люди, олімпійські чемпіони. Я очолював Федерацію веслування України. Вперше за історію Радянського Союзу і України ми завоювали золото. Наталя Довготько, Яна Дементьєва — це вихідці з клубів, які працювали в Києві, в тому числі які я створив. Юра Яковлєв сьогодні є найкращим авіаконструктором в світі. В нього купують легкомоторні літаки японці, німці, американці. Прекрасні речі робить. А він був нашим вихованцем — зі Святошинського клубу.

Друга категорія – це працездатні люди, які повинні себе обслужити, нагодувати свою родину, мати гарну роботу.

Третя категорія - люди, які вже по своїм фізичним можливостям через вік або через хвороби не здатні себе забезпечувати.

Якщо подивитися, ці три категорії охоплюють абсолютно всіх. Тому, що серед працездатних є вчені, вчителі, лікарі, міліціонери. Я нещодавно провів зустріч з ветеранами, спитав що найбільше хвилює, що найболючіше для них. Знаєте яка відповідь? Це лікування, вартість ліків, бідність. А сьогоднішня місцева влада віддала «Центр серця». Кияни взяли кредит 50 мільйонів доларів, побудували «Центр серця», а його забрав приватний, фактично, власник. Хороший лікар, але при Богатирьовій він все це забрав собі, а не на користь киян.

Бідність. Що з нею робить? Та невже колишні ринки не могли стати оптовими ринками для певних категорій людей? Хіба не може міська рада організувати спеціальну доставку - соціальні закупівлі картоплі і де чого іншого і привозити сюди? Такі базові ринки повинні бути в кожному, як мінімум, районі.

Якщо подивитись на наше місто очима людей, яким доводиться їздити в пробках. Чому пробки? Тому, що є люди з сьогоднішньої влади, які пропагують тільки свої «Богдани». А я вважаю, що потрібен абсолютний симетричний розподіл рухомих одиниць київського транспорту: великі автобуси, великі тролейбуси, і особливо трамваї, зняті Омельченком в результаті скасування 4-х трамвайних депо в Києві. Це було позбавлення Києва дійсно потужного транспорту, який перекидає основні потоки людей.

Що зараз робиться з заводами? Ніконов оголосив забудову території і винесення підприємств за межі Києва, «Червоний екскаватор» на 30 га збираються перетворити на торгівельно-розважальний центр замість заводу, який давав роботу тисячам людей. «Більшовик» - тепер бутікова галерея. Далі, ендокринологічний центр, видатна клініка в центрі міста, де ендокринологічні хвороби лікують на світовому рівні. Микола Васильович Гульчин в ній працює. Хочуть прибрати і побудувати торгівельно-розважальний центр на Рейтарській і на Пушкінській. Це ж що у нас таких центрів мало? Ендокринологія в Києві була на світовому рівні. В Європі, в Берліні, Мюнхені, Відні - скрізь всі великі клініки світового рівня розташовані в центрі міста.

Я 112 днів був при владі в Києві. Коли подивився як люди добираються на вул. Майорова до Діагностичного центру на Мінському масиві, сказав транспортникам, щоб зробили спеціальну лінію, щоб люди могли доїхати в Діагностичний центр. Місто треба розвивати зовсім по-іншому.

Якими будуть Ваші перші кроки у якості очільника столиці?

Найгостріше питання сьогодні - тарифи. Я порахував і відправив Віталію Володимировичу, іншим людям, свої розрахунки. Показав до копійки скільки, наприклад, було вкрадено за відключення гарячої води, і ким. В Києві одна біда – три основні монопольні структури «Київенерго», «Київгаз», «Київводоканал» абсолютно не прозоро були прибрані до рук. Ахметов керує «Київенерго», Бойко – «Київгаз», Льовочкін і Саша Стоматолог керують «Київодоканалом». Там велетенські гроші. Ви собі навіть уявити не можете. Це мільярди, десятки мільярдів, які з Києва витягуються з кишень киян, через тарифи. Монополісти страшенно проти того, щоб встановлювали лічильники тому, що без лічильників нема контролю кількості, а іноді і якості послуг. Так от почну дійсно з тарифів.

Другим кроком - встановлю інші стосунки із монополістами. Сьогодні вони взяли в користування, не в оренду, а в користування, 1100 об’єктів «Київенерго»: котельні великі, бойлери, теплопункти, - це я без лінійних мереж говорю. За час мого керівництва вдалося поміняти понад 80 труб для холодної та гарячої води, попередньо ізольованих, з інертного пластику, які можуть пролежати під землею понад 60 років.

А вони кожен рік міняють, щоб свою страхову діяльність проводити. І все це сходить з рук. В минулому році на Подолі мені вдалося перекласти всю нову систему від засувки до засувки на цілій низці вулиць. Засувка - це спеціальна деталь, яка виготовляється в бронзі і не гниє. Після цього вже можна ремонтувати дороги. Так от наступним кроком буде оренда. Ми направимо колектив спеціалістів, які в мене є, в Наглядові ради цих монополій. Вони по копійкам розпишуть хто і як краде.

Далі МАФи. Унікальна проблема, яку створили наша влада і суспільство. Немає роботи у людей, тому частина МАФів - це спосіб вижити, і просто бездумно всіх знімати не можна.

Сьогодні місто не готове до зими. Не готове у відношенні утеплення будинків. От сьогодні Яценюк віддає величезні гроші на так звані субсидії людям. Брехня це. Якщо ви хочете великих грошей, розробіть систему, яка стимулювала б енергозбереження, а не затратні механізми.

Як оцінюєте свої шанси?

Я оцінюю свої шанси об’єктивно. Я буду говорити правду там, де тільки можливо. Після того як я сказав, що Косюк, який в Адміністрації президента відповідає за комплектування армії продуктами харчування, будучи власником хлібокомбінату і «Курочки Ряби», що він відмив більш як півмільярда гривень на поверненні ПДВ своєму комбінату, мене перестали пускати на «5 канал» та деякі інші рейтингові ЗМІ.

Люди збирали по копійках, допомагаючи армії. В той самий час я подарував своєму онукові гроші. Кажу: «Вовчик, - він малий, 3-й клас, - оце на велосипед ми тобі з бабусею даємо, з фарами, ти зможеш вночі на ньому їздить». А далі сиджу і вголос розмірковую, що ми не можемо назбирати грошей і купити прилади нічного бачення для наших солдат, які страждають від того, що вороги нападають, і вночі їх вбивають, через те, що не вистачає таких приладів, бо вони дуже дорогі. А на другий день дзвонить мені священик і каже: «Приніс ваш онук конверт, а на ньому напис «для перемоги над ворогами України від Вови і Софійки». Софійка – це моя онучка, їй тоді було лише два місяці. Це його сестричка. Він абсолютно щиро зробив цей крок. Вовчик вчинив, як потрібно — відклав на майбутнє свою мрію, бо йде війна. А для когось повернення ПДВ — найважливіше.

Насправді, важливі мир, здорова та процвітаюча нація, сильна країна, відданість народові. Потрібні фахові спеціалісти для вирішення проблем всіх українських міст. Найкращі фахівці, які знають що першочергово має бути вирішено в столиці і як - працюють зараз в моїй команді. Я вірю, що нам вдасться втілити у життя все обіцяне та продовжили справи, які я розпочав торік.

Оставьте первый комментарий