Ірина Сисоєнко: «В Україні зараз діє принцип «розділяй і володарюй» фото

В Україні зараз діє принцип «розділяй і володарюй»

Ірина Сисоєнко, народний депутат ВРУ VIII скликання, об'єднання "Самопоміч" розповіла про реформу охорони здоров'я в Україні, лобі фармацевтичних компаній в українському парламенті та співпрацю зі Світовим банком.

Ірино, що на Вашу думку гальмує реформу охорони здоров'я в Україні?

Дуже гарне запитання. Цю проблему обговорює майже все суспільство, адже саме сфера охорони здоров`я потребує термінових змін та реформ. На жаль, в  Україні майже постійно відбуваються щорічні зміни міністра охорони здоров`я. Відповідно, це впливає на те, що в країні не існує чіткого плану, поступових та покрокових дій, направлених на системні зміни.

На сьогодні, міністерством охорони здоров`я розроблені конкретні напрацювання, які подані у вигляді конкретних законодавчих ініціатив, але ми не знаємо, що з ними буде далі. Наприклад, якщо взяти законопроект про автономізацію медичних закладів, згідно з яким бюджетні медичні установи стають підприємствами (тобто змінюється організаційно-правова форма закладів), то ми не знаємо який крок планується далі. Невідомо, яким чином МОЗ зробить обов’язковий перелік медичних послуг для всіх громадян України безоплатним, як це зазначено в Конституції. Ми чуємо про такі наміри, але не бачимо їх в конкретних законодавчих ініціативах і тому говорити про комплексний підхід сьогодні, на жаль, немає підстав. Але, я вважаю, що питання реформи – це, в першу чергу, прийняття нових законів України. Якщо це нові закони України, то найбільша роль повинна бути саме у профільного комітету ВРУ.

Які, окрім названих Вами, найбільш важливі законопроекти у сфері охорони здоров`я повинні бути прийняті?

По-перше, ми повинні змінити систему фінансування охорони здоров`я, і якраз законопроект про автономізацію є тим першим кроком, тому що сьогодні в Україні існує система фінансування ще часів Радянського Союзу (за принципом системи Семашко). Згідно цієї системи фінансується кількість ліжкомісць у лікарнях, але не фінансується сама медична послуга. Тобто, за новою системою кошти повинні закріплюватися за пацієнтом, про що вже багато часу говорить міністр. Коштів в державному бюджеті не вистачає на покриття всіх необхідних медичних послуг і медичної допомоги. Всі розуміють, що це потрібно. Якраз в цьому законопроекті, цей принцип повинен бути відображений. 

Наступний крок – прийняття обов’язкового гарантованого мінімуму, загальнообов`язкового переліку медичних послуг, який буде оплачуватися державою для кожного громадянина. Ці питання стосуються оплати екстреної медичної допомоги, педіатрії, вакцинації, лікування інфекційних хвороб та інше. Тобто, кожен громадянин України, як платник податків, повинен розуміти, що держава все ж таки несе фінансову відповідальність перед ним і оплачує цей мінімальний перелік. Ми не можемо залишати норму в Конституції України про безоплатну медичну допомогу для громадян України. Ми розуміємо, що коштів в державному бюджеті не вистачає на покриття всіх необхідних медичних послуг і медичної допомоги. Але ми можемо їх ефективно використовувати і гарантувати цей мінімальний пакет.

ще одним кроком є необхідність зробити єдиний для всієї України прорахунок вартості медичних послуг. В Україні взагалі немає тарифікації. Кожна медична установа має свою, а ті медичні установи, які не мають такої тарифікації - мають певний тіньовий обіг коштів. Тому, це також дуже важливо. До речі, в таких питаннях нам готовий допомагати Світовий банк і надавати підтримку для України (245 млн. у.о.).

Вибачте, а кошти вже надані?

Наразі підписана угода, але Світовий банк чекає чи пройдуть оці першочергові законопроекти (про автономізацію). Якщо цього не буде, то за системою, яка існує зараз, не буде підстав співпрацювати зі Світовим банком. Поки ми не змінимо державні механізми, нам ніхто не допоможе. Тому, ці питання є дуже важливими, ці законопроекти знаходяться у Верховній Раді і я буду наголошувати на тому, щоб обов’язково їх включали в порядок денний для подальшого розгляду в залі.

Давайте трохи повернемось до реформи. Хто все ж таки її саботує? Чому не виносяться законопроекти на розгляд?

Я можу сказати про те, що сьогодні Комітет з питань охорони здоров`я ВРУ є неефективним. Питання стосується прийняття нових законів. Наприклад, ті законопроекти, які подані Кабміном (щодо автономізації) №2309а, №2310, №2311, дійсно є недосконалими. Існує  багато різних нюансів,  які потрібно виправляти та змінювати. Це якраз і є роботою профільного комітету з питань охорони здоров`я. Ми створюємо національну поліцію, але ми нічого не робимо для розвитку медицини. 

На жаль, так складається, що народні депутати не хочуть працювати над цими законопроектами. Комітет збирається лише раз на тиждень, коли відбуваються пленарні слухання. За цей час розглядається велика кількість законопроектів і на кожен з них ми витрачаємо приблизно 10 хвилин. А над такими серйозними законодавчими актами ніхто не хоче працювати. Краще проголосувати за їх відхилення і повернути знову до суб’єкта законодавчої ініціативи. Депутати не мають політичної волі, щоб зробити реформи в системі охорони здоров`я.

Тобто, на Вашу думку, це відбувається лише через відсутність політичної волі? Або це настанова зверху?

Так, я вважаю, що у депутатів немає політичної волі, в тому числі, і зверху, щоб впроваджувати реформи. Ми приймаємо гарні закони, ми створюємо національну поліцію, але ми нічого не робимо для розвитку медицини. На сьогодні виїжджає з країни велика кількість лікарів, тому що не має достойних умов. Немає лікарських засобів в медичних установах, і коли швидка допомога привозить пацієнта в лікарню, інколи навіть немає чим зробити певний укол. Такі умови не комфортні для нормальних людей. Відсутність будь-якого нормального фінансового забезпечення, низький рівень заробітної плати, відсутність соціального захисту, також створює для лікарів умови, коли вони просто масово виїжджають за кордон.

Хто в комітеті не дає працювати? Наприклад, на сайті Ради законопроект №2309а був відкликаний і внесений альтернативний – №2309а-1. Що за підміна?

Ви знаєте, що №2309а поданий Кабміном, а 2309а-1 - народним депутатом Мусієм. Якщо на нього подивитися, то майже на 80% він переписаний із урядового законопроекту. Інші 20%, по суті, нічого не змінюють. Вони так само залишають стару систему, і коли ми розглядали це питання на комітеті, то народний депутат зрозумів ситуацію зі своїм законопроектом. Він самостійно вирішив його відкликати. Але висновок комітету по урядовому законопроекту – негативний. Голова, члени комітету проголосували за відправлення на доопрацювання. Це просто відтягування часу.

Цей урядовий законопроект розроблявся ще в квітні цього року. Лише в липні його подали до ВР і якщо зараз уряд знову буде його доопрацьовувати, то у кращому випадку через рік ми знову його побачимо в стінах українського парламенту. Зараз він навіть не прийнятий за основу, а вже скоро Новий рік і відповідно до нового Дербюджету ми повинні закласти туди зміни, які існують в цих законопроектах. Якщо цього не відбудеться, наступного року буде та ж сама ситуація з медициною.

Які перспективи розвитку страхової медицини в Україні?

Страхова медицина не може з`явитися зараз. Тобто, сьогодні офіційно оплачувати страхові внески до бюджетних установ державної і комунальної форми власності немає можливості. Для цього необхідна зміна організаційно-правової форми медичних установ, поки вони не стануть підприємствами, які зможуть отримувати будь-які джерела фінансування. Тобто, це перший перепон.

Наступний перепон: щоб страхова компанія оплачувала щось, ми повинні розуміти за що сплачувати і яку суму. Також, потрібно створити конкурентне середовище медичних установ і кожен головний лікар повинен стати більш ефективним менеджером, аніж тим, хто лише тримається за своє місце. Адже, при нинішній системі фінансування, медична установа, незалежно чи є там пацієнти, отримує одні і ті самі кошти з держбюджету.

У відповідності з тими змінами, про які я говорила, головний лікар буде розуміти, що якщо він не створить належних умов в лікарні, то до нього не прийде пацієнт, за яким держава або місцевий бюджет платить відповідну послугу. Це означає, що чим більше буде пацієнтів, тим більше буде коштів в лікарні, або їх взагалі не буде. Це створить умови, коли пацієнт матиме право обирати страхові кампанії чи єдиний державний страховий фонд.

Багато хто говорить про лобі з боку фармацевтичних компаній на український парламент. Чи це так?

Я можу із впевненістю сказати, що це дійсно так. Навіть, поведінка народних депутатів профільного комітету, супротив тих змін, про які я казала, дає підстави зробити такі висновки. Іншого розуміння чому так відбувається я не бачу. Мабуть, дійсно є певне лобі. Це можна, наприклад побачити, коли голосувалося рішення про передачу державних коштів до міжнародних організацій на закупівлю лікарських засобів. Якраз, були певні люди, які намагалися весь цей процес «помножити на нуль» і не дати прийняти закон. Але у зв’язку з тим, що це був пункт коаліційної угоди, нам все ж таки це вдалось.

Як сьогодні відбувається боротьба з незаконним відмиванням коштів в сфері закупівель медпрепаратів?

Щоб побороти тендерну мафію і був прийнятий вищезазначений законопроект. Взагалі, в подальшому МОЗ потрібно позбавити функції робити будь-які закупівлі. Для цього потрібно створити окрему агенцію, яка буде займатися тим, щоб на прозорій основі та у відкритому форматі проводити такі закупівлі. І тоді МОЗ буде займатися своєю основною справою – системою охорони здоров`я.

Як на Вашу думку залучити інвестиції в українську медицину?

В Україні важливо створити умови для державно-приватного партнерства. Якщо в нас в бюджет (Охорони здоров`я) надходить приблизно 3-3,8% від ВВП, то такою сумою можна покрити лише 50% всіх потреб.

Наприклад, орган державної влади, який має на своєму балансі якусь комунальну лікарню, може зробити певний план її розвитку і відповідно до тих умов, які визначить саме власник медичної установи, місцева влада може запропонувати створення договору про державно-приватне партнерство і потім залучити інвестора.

Але форма власності має залишатися комунальною, щоб державно-приватне партнерство не розглядалося як механізм створення приватних закладів. Такого бути не може. Але це питання має бути найближчим часом створене в Україні. Наприклад законопроект №1058 якраз і побудований на створенні такого механізму умов державно-приватного партнерства для всіх сфер. Я подавала поправку до цього закону, щоб об’єкти охорони здоров`я так само були включені  до об’єктів, де можна запровадити ДПП.

Які законопроекти плануєте подавати до парламенту у майбутньому?

На даний момент, я закінчую законодавчі ініціативи, які направлені на захист прав пацієнта, адже в умовах діючого українського законодавства, пацієнт є беззахисним. Наприклад, довести, що пацієнту була надана неякісна медична допомога фактично неможливо. Лікар, також повинен розуміти, що існують законодавчі важелі впливу, якщо і він допустить якусь медичну помилку.

Також, мова йде про те, що має бути створений закон, направлений на самоврядування системи охорони здоров`я. Наприклад, сьогодні в парламенті вже зареєстрований законопроект про фармацевтичне самоврядування. Але, на жаль, в Україні спочатку створюються якісь самоврядні асоціації чи організації, а потім під них пишеться закон, тобто створюється певна монополія прав. На мою думку, так бути не може. Якщо ми говоримо про професійне самоврядування, то там повинні бути всі представники певної професії. Якщо лікарське самоврядування, то так само. Не може існувати якась окрема самоврядна організація під окремих осіб - ніхто не може бути «за бортом».

Тобто, в Україні зараз діє принцип «розділяй і володарюй», коли створюються асоціації для задоволення інтересів певної групи осіб.

А можете навести приклади таких організацій?

Якщо поглянути на проект стосовно фармацевтичного самоврядування, то мова йде про фармацевтичну палату. Так само зараз існують наміри подати проект закону про лікарське самоврядування і в основі також ставиться Всеукраїнське лікарське товариство.

Зараз дуже багато говорять про корупцію серед рядових лікарів та інших медичних представників. Чи можна їх зрозуміти, адже їхня заробітна плата не на належному рівні?

Звичайно, наша держава не створює ніяких умов. Наприклад, медична сестра в Україні має навантаження в три рази більше, ніж в Польщі. В цих умовах паралельно приймаються закони, які визнають неправомірну вигоду щодо фінансових надходжень лікарям з боку пацієнтів. Але пацієнт все одно вимушений платити лікарю, адже в лікарнях  дуже часто не вистачає навіть медикаментів та лікарських засобів.

Тобто така система, яка з однієї сторони не створює належних умов, а з іншої карає за те, що ці умови створюють самі пацієнти, неправильна. За моїми даними, так званий тіньовий обіг коштів, за попередніми підрахунками, має такий самий бюджет, який виділяється на систему охорони здоров`я. Тобто, кошти пацієнтів дорівнюють 4% ВВП.

    Журналіст Антон Баскаков
Фото - Ірина Сисоєнко

Оставьте первый комментарий