Наталія Ковалко: Жінки повинні бути впевненими в собі


04.10.2017 11:18:00



Снимок экрана 2017-10-04 в 11.14.01.pngУчений, PhD і адвокат Наталія Ковалко розповіла про права жінок та навела приклади їх дискримінації, а також пояснила роль медіатора при вирішенні конфліктів.

Наталіє, наскільки актуальне питання гендерної рівності для України та чому, як Ви вважаєте, його варто порушувати?

Сьогодні питання гендерної рівності актуальне не лише для України, але й для кожної країни світу. Напередодні нашої зустрічі я мала змогу подивитися виступ Решми Сояні на конференції «TED», яка в 2012 році спробувала балотуватися до Конгресу США. До Конгресу вона не потрапила, проте натомість стала засновницею громадської організації «Girls who code». Основна мета діяльності цієї організації полягає в тому, щоб допомогти жінкам зрозуміти одну просту річ: вони мають абсолютно такі ж права та можливості, як і чоловіки. Р.Сояні  акцентувала увагу не на тому, що жінки зазнають певних утисків їх прав та можливостей, а на тому, що жінкам, зазвичай, не вистачає саме хоробрості, аби щось зробити чи досягти.

В Україні сьогодні жінка має можливості захистити свої права в різні засоби. Для цього існує потужне законодавче підґрунтя. Зокрема, Конституцією України закріплено, що всі люди мають рівні права та можливості. Є Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», який було прийнято в 2005 році задля досягнення паритетного становища жінок та чоловіків у всіх сферах життєдіяльності суспільства.

Крім того, в Урядовому офісі з питань європейської та євроатлантичної інтеграції всі акти, які спрямовані на євроінтеграцію, обов’язково піддаються гендерній експертизі, а віце-прем′єр-міністру Кабінету Міністрів України Іванні Климпуш-Цинцадзе доручена координація гендерних питань.

Таким чином, по суті залишається лише користуватися цими інструментами. Але жінки дуже часто сумніваються в собі та в своїх силах. І саме це іноді створює умови для існування гендерного дисбалансу.

Часто розмови про рівні можливості для чоловіків та жінок у суспільстві сприймаються негативно, особливо, якщо це стосується професій та посад.

Є таке…Тут головне зрозуміти, що, якщо ми не використовуємо потенціал хоча б однієї людини, це призводить до втрат для всього суспільства. Не можна відкидати половину населення лише через ознаку статі. Обираючи чи призначаючи людину на певну посаду, необхідно, перш за все, виявити, у яких напрямах вона ефективна за своїми здібностями, талантами, знаннями та досвідом, а не за принципом статі. Мені, наприклад, дуже подобається принцип діяльності ОБСЄ, яка чітко дотримується гендерної рівності – це суто професійний підхід.

Насправді, якщо ми подивимося на такі сфери, як юриспруденція та банківський сектор, то одразу стає очевидним, що жінки тут майже на одному рівні з чоловіками. Лише в медицині переважно чоловіки займають керівні посади, і  склалося це історично. Мені здається, що саме до медицини та науки необхідно найбільше залучати жінок.

Якщо ж говорити про склад Верховної Ради України, то в деяких фракціях із самого початку їх діяльності зберігається концепція рівності між жінками та чоловіками. У цьому скликанні жінок стало набагато більше. Нині в  парламенті 422 народні депутати України, з яких жінок - 52. І цей показник, сподіваюся, буде збільшуватися й надалі. Враховуючи швидкість розвитку інформаційних технологій та креативних здібностей людини, для жінок відкривається все більше нових шляхів та можливостей для самореалізації. Сучасні жінки – це і мами, і керівники бізнесу. Вони активні, успішні та сильні конкурентки чоловікам.

Які приклади дискримінації жінок ви можете назвати?

Наприклад, коли роботодавці надають перевагу кандидатам чоловічої статі, бо вважають, що через деякий час жінка, можливо, або піде в декрет, або вийде заміж, і це неминуче призведе до труднощів у виконанні нею своїх професійних обов'язків.

Існує наказ МОН N 256, де визначено перелік робіт, на яких  забороняється застосування праці жінок. Цим наказом обмежено доступ жінок до 450 професій, що є найбільш відвертим проявом дискримінації. Наприклад, жінка не може бути далекобійником, водолазом, кондуктором на залізниці, шахтарем, слюсарем тощо. Це є явним прикладом гендерних стереотипів. Вибір професії має бути добровільним та самостійним для кожного, враховуючи власну кваліфікацію, освіту, інтереси та можливості.

Ще одним з найболючіших проявів дискримінації є домашнє насильство. На жаль, у нашому законодавстві використовується більш вузьке поняття - «насильство в сім'ї», яке включає в себе будь-які дії, що мають фізичну, сексуальну, психологічну або економічну спрямованість і здійснюються одним членом сім'ї щодо іншого. Проте домашнє насильство - це всі види актів насильства, які можуть відбуватися і в колі сім'ї, і в побуті, і між колишніми та теперішніми подружжям або партнерами, та незалежно від того, чи проживає особа, що їх вчиняє, у тому ж місці, що і жертва.

Нині кількість звернень до поліції через факти прояву насильства в сім’ї  становить близько 130 тис в рік. Потерпілими в таких випадках, зазвичай, опиняються жінки та діти.

Часто трапляються також такі ситуації, коли жінка просто не телефонує до поліції тому, що вона не розуміє, що проти неї вчиняється насильство або просто боїться сказати про це. І з цією проблемою сьогодні потрібно працювати. Важливо проводити масштабну роз’яснювальну роботу в суспільстві щодо прав жінок та дітей, роз’яснювати на конкретних прикладах, як треба діяти в разі порушення чи невизнання цих прав.

Наразі існує велика кількість спеціалізованих організацій, які надають допомогу жінкам і дітям, які постраждали від насильства в сім'ї. Наприклад, міжнародний правозахисний кризовий центр «Ла Страда Україна», лінія допомоги «Парасолька від насильства», Київський міський центр соціально-психологічної допомоги, Київський міський центр сім'ї «Родинний дім» та інші. Крім того, у кожному місті є соціальні служби та відділи в справах сім'ї, дітей і молоді, телефони яких можна знайти на сайтах міських рад.

15232312_169150190220675_1761822287029343242_n.jpg




















Ваша незвичайна професія медіатора також допомагає Вам вирішувати гендерні проблеми?

Так, звичайно, оскільки процес медіації – це шлях до порозуміння.  Медіатор допомагає сторонам вирішити конфлікт, віднайти істинні інтереси та потреби та дійти консенсусу. Саме це і було приводом для того, аби захоплення медіацією стало величезною частиною моєї професійної діяльності.   

Досить часто сторони судового процесу, що отримали перемогу в справі, усе одно залишаються незадоволеними, оскільки їм насправді потрібно було не це. І таке трапляється, зазвичай, через бурю емоцій, яка заплющує нам очі на реальні наші потреби та інтереси. Натомість, медіатор допомагає медіантам у першу чергу усвідомити та зрозуміти, чого вони насправді хочуть, а вже потім приймати рішення.  При цьому сторони конфлікту самостійно мають вирішити спір, що між ними виник, а медіатор допомагає лише процедурно вести цей процес.

Узагалі, медіація – це велика майстерність. Для медіатора дуже важливо володіти базовими психологічними знаннями, аби вчасно поставити питання, щоб спрямувати зусилля сторін на конструктивне вирішення проблеми та досягнення порозуміння. 

Чи можна отримати професію «медіатор» в Україні?

Я сподіваюся, що найближчим часом ця професія з’явиться в нас офіційно. А наразі отримати знання з цієї професії та відповідне їх підтвердження можливо лише в Європі, де медіація сьогодні є дуже розповсюдженою. Особливо сильна медіаційна школа в Німеччині, де я особисто отримала кваліфікацію медіатора, яка підтверджена сертифікатом від Німецької адвокатської академії.

У цій професії більше жінок чи чоловіків, повертаючись до гендерного питання?

Поки що, напевно, жінок. Це, можливо, пов’язано з тим, що жінки більш схильні до чуйності та зацікавленості долею людей. Тому вони здатні набагато швидше, ніж чоловіки, побудувати стосунки з медіантами та відчути їх реальні потреби та інтереси. Попит на медіаторів, до речі, дуже високий, особливо в сімейних справах.

Окрім медіатора та адвоката, Ви ще й викладаєте студентам. Що Вам найбільше подобається у Вашій професії викладача?

Я завжди позиціоную себе, у першу чергу, як ментор, учений, вчителька. Моє основне покликання - навчати студентів, майбутніх юристів, допомагати отримувати їм знання та набувати навичок. Найбільше ж задоволення я отримую, коли бачу досягнення своїх студентів, зокрема на міжнародній арені. Це стимулює мене не зупинятися й продовжувати рухатися далі, відкриваючи себе в нових напрямах.

У сімейних відносинах медіація також допомагає?

Дуже допомагає (посміхається). Мені як мамі двох креативних дітей щодня потрібно використовувати знання медіатора. Майже кожного дня ми маємо непрості розмови з різних важливих і вже досить недитячих темах. І через те, що діти абсолютно по-своєму відстоюють власні права та свободи, до кожного з них необхідно мати свій унікальний підхід. Безумовно,  медіація в цьому допомагає.

Текст: Наталія Ковалко, 
Наталія Павлова
Фото: надано Налією Ковалко 




Подписывайтесь на аккаунт Грушевского,5 в Twitter, Facebook: в одной ленте - все, что стоит знать о работе украинского и мировых парламентов.

Новости партнеров