Мирослава Смірнова: "Ми всі відповідальні за країну" фото

Києво-Святошинський район – найпотужніший та найбільший за кількістю населення район Київської області з найкращими показниками соціально-економічного розвитку. Здавалося б, в умовах війни та політичної нестабільності демонструвати такі результати неможливо. Яким же було наше здивування, коли ми дізналися, що вже більше року його очолює одна з небагатьох жінок-чиновників Київщини Мирослава Смірнова, в минулому депутат Київської обласної та Шевченківської районної у м. Києві рад, громадський діяч, учасниця двох революцій. У свої 32 роки вона вже має серйозний досвід у політиці та управлінській сфері.

Перше враження – у цієї жінки в добі більше 24-х годин. Крім постійної роботи, яка не має фіксованого графіку і вихідних, Мирослава Смірнова вирішила не зупинятися на дипломі магістра, в межах якого вона досліджувала питання національної ідеї, і вступила до аспірантури Національної академії державного управління при Президентові України.

Мирославо Михайлівно, що спонукало Вас до вибору теми для магістерської роботи?

Події у країні, сучасний державотворчий процес та, звичайно, мої особисті переконання. Чітко сформульованої національної  ідеї, як такої, ми не маємо. А це той фундамент, на який має спиратися кожен українець від малого до великого, тільки так ми зможемо усвідомити себе як єдиний народ, осягнути глибину наших цінностей.

Для мене було важливим з’ясувати теоретичні засади становлення і розвитку національної ідеї в Україні. Сьогодні це допомагає мені реалізовувати певні речі на практиці, згуртовувати людей навколо спільних цінностей, бо розумію, що найважливіше на цьому етапі – зберегти країну, і кожен повинен це усвідомити та докладати максимум зусиль, об’єднавши які ми побудуємо ту омріяну Україну.

Із чого почалася Ваша робота в райдержадміністрації?

Я прийшла працювати в адміністрацію першим заступником і тодішньому голові сказала, що для себе бачу два пріоритетних напрями, - це робота з громадськістю та зі ЗМІ. Сьогодні вже як голова я продовжую цю роботу, приділяючи багато уваги соціальній сфері.

У чому вбачаєте свою місію на цій посаді?

Я пройшла обидва Майдани як активіст, перебуваючи в опозиції, тому рішення піти у владу для мене було серйозним викликом, адже авторитет влади зараз невисокий, і залучати людей до роботи у сфері держслужби дуже непросто. Працівники управлінь соцзахисту, громадських приймалень, служб у справах дітей та сім’ї, управлінь, які працюють з учасниками АТО, фактично є кризовими менеджерами, бо утримують на собі весь негатив і майже ніколи не чують слів подяки. У нас люди взагалі не звикли говорити один одному «дякую» та «будь ласка» – а починати потрібно з простих речей.

Знаєте, я дуже хочу, щоб молоді люди не боялися йти в політику, в органи державної влади та місцевого самоврядування. Намагаюся бути одночасно авторитетом і викликом для них. Підтримати тих, хто має прагнення прийти до влади та змінити Україну на краще, дуже важливо на сьогодні. Якщо говорити про місію, то це вона і є. Під час нарад з головами районних адміністрацій ми часто обговорюємо ситуацію на місцях, де виникає багато непорозумінь, іноді дуже складно відкинути емоції та діяти в межах закону як держслужбовець. Тим паче сьогодні я в меншості (жінка в чоловічому колективі та ще й наймолодша), але у районі стан справ чи не найкращий, бо усі знають, що я докладу максимум зусиль для вирішення будь-яких проблем та кожному приділю увагу.

Мій шлях до влади був довгим і складним: були переслідування під будинком, арешти, підкидання наркотиків, поїздки в автозаках – багато чого. Було важко, проте я не втратила віру в те, що ми в змозі змінити країну.

Згадую, як взимку була в гостях у Любомира Гузара. Його слова стали моїм девізом: «Вранці потрібно вставати і запитувати себе, що я зроблю сьогодні для України, а ввечері перед сном запитувати, що я сьогодні зробив для України.» Ці запитання потрібно ставити собі щодня. Тоді громадянське суспільство в Україні буде не мрією, а реальністю.

Снимок экрана 2016-10-13 в 08.58.24.png

За що відповідає представник Президента в районі?

За все (усміхається). Мій попередник Валерій Іванович Власов якось сказав: “Ти відповідальна за все: за роботу поліції і прокуратури, мобілізацію, за кожен населений пункт, за кожну бабусю – будь-яку ситуацію.” А ситуації бувають різні. Наприклад, буває, телефонують тобі о сьомій ранку зі словами, що десь рейдерське захоплення, десь вбивство, а ще десь дітей на дорозі збили, – ранок не завжди починається з приємних речей і немає стандартних форматів, дій чи відповідей. Є ситуації, вирішення яких потребує часу.

Вкрай необхідно мати чітку власну позицію. Так, часом ти будеш «білою вороною», але завжди знайдуться ті, хто підтримає твою позицію, як і ті, хто захоче “вибити тебе із сідла”. Людина з позицією завжди буде мати, з одного боку, авторитет, а з іншого – критику. Та внутрішні переконання і цінності повинні залишатися непохитними. Для мене – це віра у Слово Боже, я читаю Біблію і крізь призму Святого Письма дивлюся на всі процеси у сфері управління.

Невже держслужбовці, які отримують наразі мізерну заробітну платню, готові нести відповідальність?

Готові, але Ви маєте рацію, мотивація досить низька. Робочий день ненормований, немає жодних гарантій, соцпакета.

Якщо ми говоримо про Європу, то давайте подивимось на забезпечення державних службовців, які мають зарплати 20-30 тисяч євро і соцпакет. За таких умов чиновник навряд чи займатиметься корупцією і буде вмотивований працювати якісно. Звичайно, армія, незахищені верстви населення мають бути забезпечені, але й ті, хто є частиною державотворчого процесу, теж повинні мати певні гарантії. Дуже хочу, щоб на державному рівні внесли зміни до фінансування державних службовців, збільшивши заробітні плати. Це рішення буде дуже непопулярним, але це потрібно зробити, бо по-іншому ситуація не зміниться. В управлінні  соціального захисту працівники, робота яких психологічно дуже важка, отримують 1 500 - 1 800 гривень. Часто незадоволені переселенці, люди, які хочуть отримати субсидію, бабусі, дідусі, які прийшли за матеріальною допомогою, виливають свої емоції та проблеми на співробітників соцзахисту. Зрозуміло, що в таких умовах за таку зарплату вони не хочуть працювати.

Які робочі проекти сьогодні для Вас є пріоритетними?

Одними із найважливіших є комунальні проекти з водопостачання, водовідведення та каналізування. За ініціативи адміністрації було створене комунальне підприємство, яке займається вирішенням проблем із мережею комунікацій. Новобудов з’являється все більше, труби при цьому залишаються старі – питання комунікацій потрібно терміново вирішувати.

Ще одне проблемне питання – сміттєзвалище. Воно проблемне не лише для нашого району, а й для всієї України. До мене часто приходять інвестори, які пропонують побудувати завод, але жоден із них поки що не зміг обґрунтувати економічну доцільність свого проекту. Коли до мене приходять зі словами, що все буде приватним, я запитую: “Яка вигода буде для району”? Сміттєвози їздитимуть по районних дорогах, а хто буде займатися благоустроєм? Якщо район пускає якогось інвестора, то й інвестиції повинні йти на розвиток району.

Взагалі з цього приводу було багато пропозицій поїхати за кордон подивитися, як там працюють з інвестиціями. Звичайно, це корисний досвід, але потрібно враховувати, що українська система працює по-іншому: у нас за все несе відповідальність влада, тому потрібно, щоб це питання було підняте на державному рівні, – сміттєві заводи потрібно дотувати, поки моя думка така.

На Вашу думку, щось змінилося в країні за останні два роки?

Так, вважаю, змінилося. У 2015-2016 ми працюємо за новим бюджетним законодавством. Для тих, хто працює на місцях, залучає інвестиції, підприємства, різниця очевидна – податки, а це серйозні кошти, почали надходити до місцевих бюджетів. Це дає можливість громадам активно розвиватися, вони мають на це власні кошти. Є такі місцеві ради, які приносять мені вже проект з кошторисом, радяться, як вчинити краще, разом ми обговорюємо, яка допомога потрібна з району. Керівники органів місцевого самоврядування знають, що мої двері завжди для них відчинені. У результаті показники соціально-економічного розвитку району найвищі в області. Хоча, звичайно, є такі «активісти», які «виносять» двері, кричать, що ми корупціонери і вимагають дати грошей, не маючи навіть кошторису. Радує те, що свідомих більше.

Вважаю, що сьогодні керівникам місцевого самоврядування потрібно навчитися працювати зі своїми депутатами, а депутатам зрозуміти, що не варто йти у владу, якщо ти не готовий працювати на громаду і не розумієшся на бюджетному та земельному законодавстві, адміністративних процесах. Ми повинні залучати до влади професіоналів, які мають високі організаторські здібності, які просто необхідні, щоб населений пункт ефективно розвивався. Це стосується усіх рівнів: органів місцевого самоврядування, районних, обласних і народних депутатів – усі без винятку мають готуватися до цього, бажано здобувати професійну освіту, вивчати закони, розумітися на державотворчих процесах. Просто хороша людина – це не професія. Звичайно, дуже важливо, щоб кожен представник влади мав високі моральні якості, але їм не повинен поступатися професіоналізм – це вимога часу. Я бачу, що за ці два роки люди стали більш вимогливими до депутатів, а багато депутатів свідоміше ставляться до своїх повноважень. Це добре.

Снимок экрана 2016-10-13 в 09.06.44.png

Сьогодні старше покоління передає нам, молодим, свій досвід і вміння, а також відповідальність за країну. Нам же потрібно не боятися цієї відповідальності, «вмикати» голови, бути ініціативними і постійно вчитися. Ми будуємо громадянське суспільство, в якому кожен повинен поставити собі запитання: «Якою є моя позиція? Що я можу зробити для держави?» Можливо, спочатку буде трохи некомфортно ставити виклики перед собою, але так ми сформуємо громадянську свідомість.

Моє знайомство як держслужбовця з Києво-Святошинським районом, почалося з посади першого заступника, яким я пробула чотири місяці, потім стала виконувачем обов’язків голови адміністрації. Специфічний пристоличний район, початок опалювального сезону, вибори, впровадження нового бюджетного законодавства, війна у розпалі, перша жінка на цій посаді – це неповний перелік того, з чим довелося стикнутися. Не можу навіть передати свій внутрішній стан у той час, було, справді, важко. Я тричі була на співбесіді в Адміністрації Президента, і всі мені ставили одне й теж питання: навіщо воно Вам?

Якою ж була відповідь?

Розуміння того, що це моє внутрішнє покликання – у мене є до цього здібності, хист. Вірю, що це те призначення, яке мені дав Бог. І хочу виконати свою місію.

Етапи, які зараз проходимо ми, інші країни вже пройшли. Вважаю, потрібно порівнювати, аналізувати, переймати досвід. Головне - ніколи не боятися вчитися і помилятися. Частково ми ще живемо з нав’язаними радянськими стереотипами, що чогось не знати соромно. Але ж коли дитина тільки починає ходити, ми ж не говоримо їй: «Не ходи, бо впадеш». Звичайно, вона падає, але в результаті вчиться ходити.

Снимок экрана 2016-10-13 в 09.03.39.png

Ви стали першою жінкою, яка очолила Києво-Святошинський район. Чи складно бути жінкою і якісним управлінцем, держслужбовцем, політиком одночасно? Чи важко поєднувати жіночність з високою посадою?

Жінка-керівник має свої труднощі, але є й свої переваги, тому що жінки все-таки більш витривалі, до того ж, у них немає чоловічої жорсткості.

Я росла в чоловічому середовищі, тому перейняла чимало рис чоловічого характеру, і зараз мені з чоловіками працювати значно простіше. Зустрітися ж із подружками,  поговорити ні про що за філіжанкою кави мені важко. Тим не менш, впевнена, жіночність потрібно вміти зберегти і вдосконалювати найкращі її риси. Наприклад, жінка може сприйняти більше інформації. Також нам легше спілкуватися з проблемними категоріями людей: учасниками АТО, переселенцями, людьми у віці. Зараз багато соціально незахищених людей, і наше завдання – подбати про них.

Насправді, якщо подивитися статистику, то жінок-виконавців у сільських та міських радах більше, ніж керівників – так склалося історично. Та, однозначно, кількість жінок в політиці має зростати. За останні півроку на Київщині з’явилося ще декілька жінок, які очолили адміністрації. Вони дуже активні, на нарадах піднімають багато проблемних і актуальних питань. Приємно, що не злякалися відповідальності, і справляються зі своїми задачами.

І наостанок хотілося б запитати про життєве кредо? Яке воно у Вас?

Ми всі відповідальні за країну.

Я починала свою політичну кар’єру з політагітатора, на власному досвіді вивчила політичні процеси. У моєму житті було багато складних ситуацій, які виникли внаслідок непохитності власних ідеалів, – коли виходила з дому, не розуміючи, чи повернуся. У ті часи  влада була зовсім іншою, була одна жорстка вертикаль, давалися авторитарні команди. А зараз є місце для критики і конструктивних пропозицій. Є можливість підтримувати і залучати молодь, разом із нею реформувати країну.

Я вірю в українців, і впевнена, що все у нас вийде!

Текст: Наталія Павлова
Фото: надані прес-службою Мирослави Смірнової

Оставьте первый комментарий