Марина Порошенко: Час все розставляє на свої місця


21.05.2017 21:34:00



Марина Порошенко під час розмови із ведучою програми "Рандеву" Яніною Соколовою розповіла про свої ініціативи та вподобання, а також про стосунки в родині та виховання дітей.

Снимок экрана 2017-05-21 в 21.55.31.png

Ви чи не єдина перша леді і дружина з наших п’ятьох президентів, яка знайшла в собі сміливість бути публічною. Для вас це певне випробування, так? 

– Випробовування, тому що дійсно я не можу сказати, що я публічна людина і що для мене це звичайне життя. Це одна з тих речей, яка об’єднує людей. І мені захотілося зробити цей статус як об’єднуючий для українців, щоб вони пишалися. Пишалися статусом першої леді без прізвища. Це неважливо – буду я чи хтось інший, але у нас так мало речей, які об’єднують українців, якими ми всі пишаємося. І дуже важливо підтримувати такі позитивні проекти, позитивні речі у суспільстві, які об’єднують, які дають надію на краще майбутнє. Які, коли люди згадують, вони говорять: "Це класно, це наше, це українське".

Перша леді України Марина Порошенко буде заохочувати підняти сідниці українців, займатися зарядкою. Знаєте, коли з’явилося це відео в Інтернеті, я зробила над собою зусилля, почитала коментарі під постом, і побачила багато такого засудження і аналізу, мовляв, перша леді, краще вона пішла б там у госпіталь, перев’язувала рани бійцям, аніж тут зараз присідає і скаче. Тоді я зайшла і подивилася дуже схоже на це відео, відео Мішель Обами, яка в ефірі танцювала, займалася зарядкою. Казала: "Гей, американці, дайте мені п'ять, ми з вами маємо рухатися, робити нашу націю здоровою!" В коментарях під цим відео були виключно позитивні відгуки американців. І тоді я поставила собі запитання: в чому суть оцієї критики? В мене запитання до вас: це наша ментальна звичка чи щось інше? Як ви ставитися до цієї критики?

– Мені захотілося поділитися просто частинкою свого життя. Кожного ранку я займаюся спортом, і вважаю, що це дуже важливо, коли кожна людина займається спортом і веде здоровий спосіб життя – це те, що приведе до здорового українського суспільства. І якщо в результаті цієї передачі хоч якийсь відсоток людей заохотиться і почне займатися спортом, я думаю, що моя місія буде виконана в цьому сенсі. Але ще цей проект – це така маленька таємниця, забігаючи наперед – має і соціальну складову. Ми вирішили на цій передачі пропонувати флешмоб, і щоб в соцмережах люди виклали відео, як вони займаються спортом. І від кількості викладених відео Благодійний Фонд Порошенка перерахує суму для підтримки Луганської дитячої молодіжної школи для людей з інвалідністю, яка є школою паралімпійського резерву України.

Ви знайшли баланс між тим, аби знайти в собі сили бути нейтральною до думки оточуючих, чи ще ні? Чи це і є причиною вашого хвилювання кожного разу, коли ви входите в кадр?

– Я думаю, що тільки людина, яка байдужа, не хвилюється. Якщо ти не байдужа, якщо для тебе дуже важлива твоя справа, важливо отримати результат, важливо, щоб цей результат був корисний для багатьох людей. І це не якісь пафосні слова. А все, що ми робимо, ми робимо для того, щоби хтось це сприйняв. Хтось сказав, що це дуже важлива справа, що це потрібно, що це назріло, що це буде гарно на майбутнє. І тоді ми відчуваємо щастя, коли ми відчуваємо, що ми зробили якусь дуже важливу, потрібну людям і суспільству справу – тоді ми щасливі.

Ваші діти вчаться за кордоном і досить давно. Чому? Не довіряєте нашій освіті?

– Я згодна з вами, що три роки, які вони навчаються за кордоном, майже ще зараз минає третій рік, але для мами це дуже тривалий час, і для мене це дуже довго. Але до цього вони навчалися в Україні і, чесно кажучи, для нас це більш був приклад їх старшого брата, який отримав також британську освіту, і потім повернувся в Україну. І зараз вони дуже пишаються своїм старшим братом і також після того, як вони отримають освіту, обов’язково повернуться додому, в Україну. Тому що вони дуже сумують за домом. І навіть у мріях не можуть собі уявити, щоб вони не повернулися додому.


У дітей підлітковий вік, коли треба більш уважно контролювати все, що з ними відбувається. Ви не бачите їх 24 години на добу, у вас існує якесь правило такого дзвоника вечірнього чи вранішнього?

– Правило вечірнього дзвоника існує, і воно працює обов’язково. Але, ви знаєте, може, навіть тому, що ми зараз обмежені в спілкуванні, ці спілкування для нас стали дуже важливими і дуже насиченими. І ми вже не втрачаємо час і цінуємо кожну хвилину, яку ми спілкуємося разом. І наші розмови вже більш навантажені якимось сенсом. Ми радимось, ми обговорюємо, ми плануємо і дійсно дуже цінуємо ці спілкування. 

Я хочу сказати, що коли наш батько йшов у президенти, і він прийшов додому і порадився на сімейній раді з нами, як ми це бачимо, як ми це підтримуємо чи ні. І я як дружина сказала, що я підтримую все, що ти будеш робити, і все що зможу буду тобі допомагати. Діти були не настільки рішучі. Дівчата швидше підтримали, сказали, що "батьку, роби, як ти вважаєш за потрібне". Михайлові тоді було 12 рочків, він підійшов до батька і сказав, що "у мене зараз такий вік, тату, мені дуже будуть потрібні твої поради, щоб був час, який ти міг приділяти мені". А батько сказав, що "вибачай, але я зараз вже буду більше звертатися за твоїми порадами, і мені буде потрібна твоя підтримка. Тому від того, як ти будеш навчатися, як ти будеш себе поводити, в цьому буде залежати і твоя підтримка мене". І, чесно кажучи, тим, як діти ставляться відповідально до свого батька, як вони вчаться, як вони себе поводять…

– Як ви вчите дітей не бути "мажорами", я можу так спитати? Насправді це розповсюджено зараз у дітей наших можновладців, Президента в тому числі. Це дуже тонкий такий момент освіти, так? Оточення все ж таки впливає на наших дітей?

– Так. Мої діти не відносяться до "мажорів". Вони, незважаючи на свій дуже ще юний вік, вже дуже багато в житті вміють. Дуже багато вони отримали знань. І взагалі я намагаюся... Мені іноді кажуть, що я дуже така, знаєте, жорстока мати…

Ви жорстока? Та ну.

– Тому що я не даю своїм дітям можливості відпочивати, я їх весь час дуже сильно навантажую. Але я кажу: "Для того, щоб нічого не робити, я їм не потрібна. Вони це зроблять і без мене". Я їм потрібна для того, щоб допомогти їм якомога більше навчитися, поки в мене є ця можливість їм допомогти в їх навчанні. А потім, коли вони вже навчаться, коли стануть самостійними, нехай вони самі вирішують своє майбутнє.

У вас дуже красиві діти, дуже схожі на вас, на Петра Олексійовича. Чи змінився Петро Порошенко з моменту, коли він став Президентом, як це впливає на дітей? Фотографії у Фейсбуці, які невпинно обговорюються: що ти вдягнув, куди ти пішов, з ким ти сфотографувався, хто твої друзі в Лондоні? Ну і все решта – це тягар, правда?

– Коли це використовується і викривлюється, знову таки, недоброзичливими людьми, які відразу хочуть викривити інформацію, подати її неправильно, подати її в тому напрямку, щоб це була якась, знаєте, вже якась політична акція і використовують в цьому дітей – це просто боляче, тому що вони торкаються того, чого… Це непорядно, ти це відчуваєш, ти незахищений від цього, ти не можеш сказати нічого у відповідь. Єдине, що я вірю, що ці люди, які це роблять, вони теж мають дітей і теж мають близьких, нехай вони просто замисляться, щоб було, якщо б поступили так з їх дітьми. Як би вони на це реагували? Вони сказали б щось на захист свій, своїх дітей чи вони продовжували би не звертати на це увагу, чи якось ще себе поводили? Як ти ставишся до людини, так і людина буде до тебе ставитись. Якщо ти робиш щось погане людям, тобі це повернеться. Якщо ти робиш щось гарне, ти отримуєш те саме собі у відповідь. Я у це вірю, і я просто пропоную людям робить краще гарні речі. І ви тоді отримаєте також і відповідь гарну. Не робіть погано, його і так достатньо навколо.

Часто діти говорять батькові якісь зауваження щодо політики? З чим вони не згодні, є якісь такі речі?

– У нас у нашій родині демократія. Діти можуть говорити все, що вони вважають за потрібне. Вони можуть виправляти наші помилки речові.

Як змінився Порошенко відтоді як став Президентом?

– Ми всі міняємося – це абсолютно нормально, і він змінився. Я можу сказати те, що він став терпимішим, він став мудріше, якщо можна так сказати. Він взагалі мудра людина. Але він до багатьох речей став ставитися не тимчасово, не так, як вимагає перша реакція. Він бачить набагато дальше вперед, і він іноді… Ми всі реагуємо іноді дуже емоційно, якщо нам щось не подобається чи щось неочікуване таке трапляється, швидко…

Порошенко з таких, правда? Він емоційний?

– Він був такий весь час, а зараз я вже бачу, що він виважено дивиться на ці речі. Він тримає удар, він може сконцентруватися і не піддатися тимчасовим першим емоціям. Він може оцінити ситуацію і побачити, як воно вийде в майбутньому. Іноді я не витримую, знаєте, кажу: "Що ж ти так спокійно, треба то, треба то, давай швидше, побігли". А він каже: "Зупинись, не треба…""Тоді поясни". І коли він пояснює, я розумію, що дійсно не треба було оцієї реакції першої. Час все розставляє на свої місця.

Кажуть, що Порошенко був геніальним міністром закордонних справ. В тому дипломатичному статусі він завжди вмів домовитися. Про це невпинно говорять політтехнологи, політичні журналісти.

– Це його освіта. Він дипломат за фахом.

Так, і кажуть, що це зараз нам дуже допомагає в тих зустрічах у міжнародному форматі, в яких Порошенко кращий за всіх попередніх президентів.

– Це дуже важливо. Міжнародна підтримка і світова підтримка, європейська підтримка, вона настільки нам зараз важлива, тому що ми би не витримали в цьому протистоянні одні. Взагалі кажуть – один у полі не воїн. І дуже важливо, щоб були друзі, щоби була підтримка, щоби ми могли розраховувати на однодумців, на тих людей, які точно нас не підставлять, не кинуть у самий неочікуваний момент.

А ви бачите таких європейських лідерів?

– Все одно відбувається ротація в кожній державі, час спливає і лідери міняються. І кожного часу для нас це теж випробовування і виклик, ми чекаємо, хто ж буде наступний? А він буде нас підтримувати чи ні? А як у нас з ним потім будуть відбуватися стосунки? І це дійсно вже такі речі, коли ми були закриті в радянському суспільстві, ми були позбавлені цього спілкування зі світовою спільнотою. Ми не розуміли, що там відбувається за тою високою стіною, якою нас загородили. А зараз ми вже відчуваємо, що ми частина Європи, і частина світу – і це круто.

Повна версія інтерв'ю за посиланням



Подписывайтесь на аккаунт Грушевского,5 в Twitter, Facebook: в одной ленте - все, что стоит знать о работе украинского и мировых парламентов.

Новости партнеров