В інтерв'ю для програмі "Погляд" віце-прем'єр-міністр з європейської та євроатлантичної інтеграції Іванна Климпуш-Цинцадзе розповіла чи буде взагалі безвізовий режим з Євросоюзом,  співпрацю з НАТО та роботу у Міністерстві.

Ваш перший рік перебування на посаді надзвичайно складний: зрив безвізу, перемога Трампа, - все це,  очевидно, ускладнює українську інтеграцію на західному векторі. Щоб Ви з цього всього виділили як промінь якоїсь надії?

Ми прийшли в Уряд 14 квітня і мені на той момент здавалося, що основним завданням віце-прем’єр-міністра з європейської і євроатлантичної інтеграції з точки зору європейської інтеграції, наприклад, буде те, щоб налагодити системну роботу двосторонніх органів, щоби деталізовано зосередитися над виконанням зобов’язань в рамках впровадження європейського законодавства сюди, в українське законодавство, і здавалося, що це основні напрямки. На жаль, дуже велику частину часу займає робота з нашими міжнародними партнерами, зокрема, із тих причин, про які ви говорите. Необхідність постійно аргументувати, пояснювати, чому важливо далі продовжувати санкції проти Російської Федерації, необхідність пояснювати, що саме зробила Україна для виконання плану дій з візової лібералізації. Аргументувати, вести перемовини з різними політичними групами, з різними представниками різних країн. 

Ще одним викликом, який виник протягом цього року якраз 6 квітня – стали результати референдуму в Нідерландах, стосовно ратифікації угоди про асоціацію між Україною і Європейським Союзом. І це теж іще одне з завдань, яке доводиться вирішувати в своїй щоденній роботі, окрім того, що завдання координації дій міністерств з точки зору європейської інтеграції не зменшилося. 

Що ж стосується євроатлантичної інтеграції, то я би не погодилася все таки з визначенням, що наше співробітництво з НАТО є на якомусь низькому рівні. На даний момент ми маємо найвищий рівень співробітництва за всі роки з часу підписання хартії про особливе партнерство. Якраз цього року, ми будемо відзначати 20-ліття з часу підписання. Це буде 9 липня 2017 року. І на даний момент ми маємо комплексний пакет допомоги НАТО для України, який був підписаний у Варшаві. Це рамковий документ, який включає абсолютно всі сфери нашої співпраці, починаючи від військової до наукової, до економічної, до співпраці у сфері протидії надзвичайним ситуаціям чи системи дій у випадку надзвичайних ситуацій. Це приблизно 30 магістральних напрямків і 40 піднапрямків, в рамках яких ми працюємо з НАТО. Не кажучи вже про те, що в нас започатковані й діють уже вісім трастових фондів абсолютно в різних галузях, починаючи з кібербезпеки, реабілітації наших поранених військових, соціальної адаптації військових, які звільняються в запас, з розмінування, налагодження системи логістики і системи контролю, командування і зв’язку в рамках Збройних Сил. 

Це великий шматок роботи. Тому, якраз із НАТО на даний момент у нас дуже активно розвивається співпраця. 

Я знаю, що ви самі наполягали на тому, щоби у ваші обов’язки входив і цей напрямок.

Так, і я тішуся, що і прем’єр-міністр, і президент схвально до цього поставилися. Зараз в основному зосереджуємося на тому, щоби запроваджувати стандарти НАТО, зокрема, в безпековускладову, в оборонну складову, але, в принципі, це набагато ширше - і в демократичній і політичній реформі в різних інших галузях.

Пані Іванно, але ж, тим не менше, різниця між, скажімо, військовими грузинськими, які також тривалий час співпрацюють з НАТО, і між українськими, досить велика, оскільки їхнє все військове командування фактично це випускники найкращих вищих навчальних закладів, в тому числі, американських, які повністю пройшли повний курс навчання й вишколу за західним стандартом. В Україні поки що все обмежується спільними навчаннями на Яворівському полігоні, в менших програмах навчаннями. Коли ми будемо співпрацювати на такому ж рівні, як хоча б Грузія?

Почнемо з того, що грузини раніше розпочали свою таку поглиблену співпрацю, як з НАТО, так і безпосередньо, наприклад, зі Сполученими Штатами. Їхня програма Trainingand equipment, тобто обладнання і тренування, починалася ще в дві тисячі, якщо не помиляюся, першому чи другому році. 

Тобто вони почали ще до Революції троянд, так?

Так. І такий великий поштовх до підтримки їхніх змін вони отримали ще на Уельському саміті НАТО два роки тому. Ми почали змінюватися і реально робити якісь речі з нуля тільки після того, як на собі безпосередньо відчули агресію Російської Федерації. Хоча багато років поспіль, на жаль, було багато декларацій, але було дуже мало зроблено з точки зору того, щоби дійсно реально впроваджувати в життя ті стандарти НАТО, які нібито хотілося впроваджувати попередньому керівництву. 

Поза тим у нас насправді є велика кількість офіцерів, які пройшли навчання в різних навчальних закладах і Сполучених Штатів, і Великобританії, й інших країнах-членів НАТО. На жаль, багато з них звільнилися в запас, пішли в бізнес, почали заробляти гроші зовсім в інших галузях. І зараз уже нарешті в Міністерстві оборони, коли відправляють на навчання наших офіцерів, заповнюється анкета, куди цих офіцерів пропонують при поверненні, на яку посаду, на яку роботу брати. 

Я думаю, що це тривалий процес, поки ми налагодимо цю систему, але це вже позитивні зрушення, тому що ми нарешті хочемо ті ресурси, в які в нас вкладають і наших вояків вкладають, мати використаними тут на місці. І я бачу вже там боротьбу за цих добре освічених, і ще і з досвідом безпосередньо бойових дій, наших офіцерів і солдатів, яка зараз між багатьма департаментами ведеться. 

Що стосується навчань, які ведуться на Яворівському полігоні, в Хмельницькому також, то ми мусимо розуміти, що деякі сили, наприклад, сили спеціальних операцій ми створюємо абсолютно з нуля. Для нас надзвичайно важливо, щоби наші партнери нам допомогли їх створити. Ми можемо пройти цей шлях самі, але з допомогою швидше та ефективніше. 

На Яворівському полігоні вже пройшли навчання близько двох тисяч військових. Але ми розуміємо, що це не тільки вони проходять навчання, а і ті тренери з Канади, з Сполучених Штатів, з Литви отримують теж додатковий досвід від наших бійців, які набули його через дуже складний шлях ведення безпосередніх бойових дій з російськими регулярними військами на лінії розмежування між окупованою і нами керованою територією.

Що нового у співпраці з НАТО в 2017 році? Які пікові точки? 

Ми зараз підійшли до завершення роботи над річною національною програмою співробітництва між Україною і НАТО. Вона на перегляді наших партнерів з країн НАТО. Після того, як ми отримаємо їхні остаточні відгуки і зауваження, або рекомендації, або, навпаки, підтримку, тоді ця річна національна програма буде затверджена Урядом і передана на підпис Президентові України. 

Вперше ми її спробували зробити зовсім в іншому ключі, ніж вона робилася протягом багатьох років. Тобто це буде не перелік суто заходів, як це постійно робилося, Міністерства оборони, Міністерства з надзвичайних ситуацій, коли таке було, чи  Державної служби з надзвичайних ситуацій з НАТО, чи Міністерства освіти і науки, наприклад. Це по суті план дій в реформах в секторі безпеки і оборони, але і в політичній площині, в економічній площині на рік, в якому ми можемо використати ресурси, які можуть запропонувати нам колеги з Північноатлантичного альянсу, як з боку цілого альянсу, так і з боку країн-членів. І туди закладені всі ті плани, які ми маємо визначені в стратегічному оборонному бюлетені, в державних програмах з розвитку озброєнь і в державній програмі з розвитку Збройних Сил України, тобто покроково. 

Я тішуся, що це, напевно, все таки десь є якраз відображення присутності людини, яка відповідальна за цю координацію між міністерствами в Уряді. Але очевидно це ще не ідеальний продукт. І мені хотілося би щоби наприкінці 17-го ми вийшли на 18-й на ще вищу якость продукту. 

Гаразд. Щодо лібералізації візового режиму з Євросоюзом. Ситуацію можна описати словом «незручна». Складається враження, що Євросоюзу все складніше пояснювати українській владі, в чому проблема. А українській владі все складніше пояснювати це власному народу. Чи буде взагалі безвізовий режим з Євросоюзом? 

По-перше, я переконана, що безвізовий режим з Європейським Союзом для українців буде. І дійсно, ви дуже правильно сформулювали, це є певний дискомфорт і певна незручність в наших європейських партнерів – відповідати нам на абсолютно обґрунтовані запитання стосовно того, коли ж ви виконаєте свої зобов’язання, оскільки ми зі свого боку всі ті 144 пункти плану дій щодо візової лібералізації, реалізували, як би складно деякі з них не давалися. 

Ви прекрасно пам’ятаєте, що деякі рішення, починаючи, наприклад, навіть з поправок до Трудового кодексу щодо забезпечення прав людини, як вони тяжко давалися в парламенті. Чи питання введення в дію електронних декларацій, наскільки воно зустрічало спротив на різних щаблях, і ми бачили, як це складно йшло. Але разом з тим саме тому, що була політична воля, і був тиск і знизу – з боку громадянського суспільства, і з боку наших партнерів, і були люди, які були готові це забезпечити, - саме тому воно вдалося. Електронна система декларування не має аналогів по публічності, і по деталізації в інших країнах Європейського Союзу чи країнах партнерах Європейського Союзу, наприклад. 

Очевидно, всі ці речі, які ми маємо можливість показати, як ми, що ми зробили, чого ми добилися, вони створюють певний дискомфорт, тому що у відповідь ми чуємо – це не пов’язано з вами, це не пов’язано з тим, що ви щось не зробили. У нас є свій набір проблем, з яким ми стикнулися, зокрема, міграційна криза 2015 року, коли величезна кількість мігрантів з Близького Сходу рушила до країн Європейського Союзу. І ми мусимо зрозуміти, що з цим робити, тому що деякі з них проходять через ці країни, які мають з нами безвізовий режим. І тому все вперлося в остаточне узгодження механізму можливого призупинення дії безвізового режиму для третіх країн. І до того моменту, поки цей механізм не був узгоджений, і він не є прийнятий, а він має бути прийнятий ось тепер на початку цього року, до того моменту ні рішення щодо України, ні рішення щодо Грузії, яка так само виконала всі свої зобов’язання в плані дій візової лібералізації, було прийнято рішення, що не буде рухатися далі. Хоча всі політичні рішення, ми бачимо, вже прийняті. 

Єдине, чого ще бракує, остаточного рішення в Європейському парламенті. Хоча і там ми чуємо запевнення, що, як тільки воно буде поставлено на голосування, буде забезпечена підтримка цього рішення позитивного для України і для Грузії.

Україна та Грузія йшли до безвізу пліч-о-пліч. Наприкінці року Європейському Союзу вдалося все таки розділити Україну і Грузію в цьому питанні. Чи не може скластися так, що Грузія отримає безвіз, а Україна залишиться без нього? 

Це знову ж таки, ми йшли пліч-о-пліч, нас трошки розділили в Європейському Союзі тоді, коли ми чекали результатів референдуму в Нідерландах. І тоді рішення Європейської комісії щодо Грузії було вже прийняте, а стосовно України вони було прийняте пізніше, тільки в кінці квітня. І тому якраз деякі речі - Грузія пройшла слухання в окремих комітетах Європейського парламенту вже, якщо не помиляюся, в червні – в липні, а ми ці слухання проходили, вже починаючи з вересня. 

Ми в якийсь момент були трішки розділені. Але зараз якраз в рішеннях Європейської Ради середини грудня, 15 грудня було прийняте це рішення, там якраз відображено, що власне, після запровадження механізму, і після голосування вже за механізм можливого призупинення для третіх країн, і Україна, і Грузія отримають… будуть прийняті рішення стосовно них. Тому якраз ми знову, я так розумію, що об’єдналися навпаки в цьому нашому очікуванні давно вже перестиглого рішення Європейського Союзу.

Я бачу, як Ви обережно про це говорите, не називаючи ні дат навіть приблизних часових відтинків.

Ви знаєте, ми всі вже багато разів помилилися, називаючи дати. Причому нам здавалося, що ми всі базуємося на абсолютно ґрунтовних зобов’язаннях, аргументах, письмово підтверджених якихось речах з боку наших партнерів. І ми бачимо, як навіть Президент Європейської комісії пан Юнкер, під час саміту Україна – ЄС в кінці листопада, на прес-конференції сказав, що з його точки зору це рішення буде прийнято, стосовно України, до кінця року. А кінець року настав, відбувся, і ми не бачимо цього рішення. 

Після того він кілька тижнів тому теж заявив про те, що це питання тижнів. Ну от чекаємо, коли ж ці тижні минуть. Тому вже не беремося прогнозувати, через те, що також мусимо розуміти, що є якась кількість речей, які, на жаль, не є в нашому управлінні. Ті кількість викликів, з якими стикаються європейські країни, починаючи від ось цієї ж міграційної кризи, починаючи від викликів, які пов’язані теж із виборчими різними процесами в різних країнах…

Кон’юнктура не найбільш сприятлива, м’яко кажучи, в 2017 році. 

Росту популіських всяких зобов’язань чи обіцянок і закликів, і росту підтримки цих популіських сил, ми бачимо, що ці питання, які здавалися більше, ну є питання там зовнішньої політики, питання політики забезпечення безпеки чи гарантування безпеки Міністерства внутрішніх справ різних країн, вони перетворюються на аргументи всередині політичних битв в різних європейських країнах і столицях. І це, на жаль, досить часто перетворюється на трошки викривлену картинку, як ми це бачили тоді, коли відбувалося голосування в Нідерландах стосовно референдуму по підтримці чи не підтримці ратифікації угоди з Україною.

Євросоюз в тому документі, який ми маємо, говорить про те, що вони не зобов’язуються давати нам жодної європейської перспективи, мається на увазі перспективи членства, ну і багато, багато різних застережень. Чи розумієте ви для себе, на яких умовах, по-перше, будуть призупиняти рішення про безвіз, якщо воно буде надане? Чи можуть бути це внутрішньо українські якісь, ну скаже, Україна не достатньо бореться з корупцією, і ось ми призупинили рішення, або там ще якісь моменти? 

Угода про асоціацію і безвізовий режим – це паралельні треки, але трошки різні речі. Тому, перше про угоду про асоціацію. В тій заяві, яка була прийнята Європейською Радою говориться про те, що виконання угоди про асоціацію не дає автоматичних гарантій щодо членства Україні. І підтверджується те, що по суті написано в тексті, в тілі самої угоди, що угода не надає, не гарантує перспективи членства. Але це не означає, що коли ми виконаємо угоду, якщо ми будемо відповідати всім критеріям на той момент діючого Європейського Союзу, і вирішимо для себе, що це є той час, коли ми хочемо подати заявку на членство, що ми не можемо скористатися 49-ою статтею угоди, яка регламентує процес розширення, зокрема, Європейського Союзу, і взагалі життєдіяльності Європейського Союзу, тому що там чітко написано, в цій 49-ій статті, що та країна, яка відповідає критеріям, європейська, будь-яка європейська країна, яка відповідає критеріям членства, має право звернутися за членством. Тому ніхто нам закрити двері не може. І тоді країни Європейського Союзу будуть визначатися, як реагувати на цю заявку. 

В тому документі, який був прийнятий, там насправді немає ніяких додаткових чи тлумачень, чи якихось обмежень в порівнянні до самої угоди, як такої, до тексту угоди. Що стосується механізму призупинення, можливого призупинення безвізу для третіх країн. Він включає велику кількість, ну вірніше, він включає ширший перелік можливих причин для призупинення, ніж той, який колись існував. Тому він так і називається, що це жорсткіший механізм призупинення, можливого призупинення. Він стосуватиметься як спроможностей третіх країн забезпечити реадмісію, тобто питання управління кордонами стосовно того, як до нас, наприклад, представники третіх країн сюди приїздять і не переходять безпосередньо кордон з країнами Європейського Союзу, як ми будемо забезпечувати права цих людей, які просять притулку, наприклад, в Україні. 

Ми спромоглися посилити цю систему. Буде також моніторитися, чи немає, наприклад, більше, ніж на 50 відсотків збільшення кількості людей, які просять притулку політичного в країнах Європейського Союзу. Якщо така цифра буде зафіксована, то це може бути причиною того, що буде призупинено механізм. Чи якщо буде забагато людей-порушників, які залишатимуться там, теж це йдеться про конкретні цифри – про 50 відсотків, які будуть залишатися, наприклад, в країнах Європейського Союзу і не повертатися в той час, який гарантований буде цим безвізом, тому що ми говоримо про те, що безвіз надаватиме можливість знаходитися в країнах Європейського Союзу не більше 90 днів протягом 180 днів, протягом півроку. І відповідно, протягом року це 180 днів. Він не дає можливості працевлаштування. Він не дає можливості проживання на території Європейського Союзу, окрім як подорожей, як туристичних якихось речей, відвідання родичів, знайомих, друзів і так далі, чи бізнес-партнерів. 

Що стосується корупції, були пропозиції, серед окремих політиків, що якби взяти і моніторити тепер взагалі виконання всіх раніше здійснених кроків саме в рамках безвізового режиму. Але це все таки не було окремою частиною цього можливого призупинення, частиною, яка увійшла в механізм можливого призупинення. 

От ви кажете не пов’язувати, а тим не менше деякі навіть представники української влади багато в чому пов’язують ці два треки. Заступник Міністра юстиції Петухов, який пропонував чи висловлював пропозицію – прийняти на себе навалу біженців з Близького Сходу, з Сирії, зокрема, і таким чином нібито домогтися безвізу.

Я не вважаю, що Україна має зараз чим-небудь торгувати для того, щоби отримати безвіз. Україна з свого боку всі зобов’язання виконала. І тому це не питання того, що ще ми б могли і мали зробити для того, щоби Європа виконала свої зобов’язання. І це той момент, я не можу сказати, що абсолютно в усіх сферах ми маємо таку сильну позицію, на жаль, але саме в цій сфері ми точно маємо дуже переконливу, дуже сильну позицію стосовно того, що наші зобов’язання повністю виконані і реалізовані.

А була така пропозиція Україні з боку європейських лідерів?

Ні, не було. Це особисті думки і фантазії окремих заступників міністрів. 

Про роботу Міністерства

В кожному міністерстві цього року з’явилися заступники Міністра з євроінтеграції.

В деяких зникли. В Міністерстві енергетики, наприклад.

Ці люди підпорядковані безпосередньо Вам? Ви куруєте цю сферу, чи вони окремо кожен веде свою євроінтеграцію?

Це не зовсім так. Це подвійне підпорядкування, формальне і офіційне підпорядкування безпосередньо, очевидно, кожен має міністра. А я маю радше моральне підпорядкування від цих людей. І маю кілька інструментів, через які разом з ними працюю. Насамперед це Урядовий комітет з європейської і євроатлантичної інтеграції і регіонального розвитку. І по-друге, я започаткувала такий механізм, як щодвотижневі наради з заступниками міністрів для того, щоби зрозуміти, де ми знаходимося у виконанні наших зобов’язань, які пріоритетні кроки мають бути здійснені, які завдання мають бути поставлені тим чи іншим міністерствам саме в галузі євроінтеграції. 

Зі скрипом налагоджувалося все, але вже на, скажімо, жовтень-листопад-грудень ми вийшли на чітке розуміння, як цей механізм працює. І уже всі призвичаїлися до того, що треба звітувати, треба тоді брати завдання і його реалізовувати і виконувати. Тому, я думаю, що ну цей період становлення, вже пройшов. 

Поза тим я тішуся, що члени Уряду підтримали наш намір трошки розширити урядовий офіс з європейської і євроатлантичної інтеграції, ми його переназвали, написали нове положення, оновлене положення. І зараз шукаємо активно за людьми з євроатлантичної інтеграції, які могли би долучитися до урядового офісу, і з європейської інтеграції. Ми трохи змінили підхід, тому що ми зараз об’єднали такий секторальний підхід з юридичним, і не виділяємо окремо там юристів і окремо секторальників. А ми спільно діємо по різним галузям. І тому заохочую і закликаю всіх подаватися, конкурси відкриті. І надіюся, що до кінця січня вони вже будуть закінчені.

Цікаво, яке Ваше взагалі надзавдання на 17-ий рік у вашій сфері? 

Я тільки боюся, щоби не з’явилося якихось інших надзавдань, як ті, які виникли цього року з цією… відтягненням рішення про безвіз, чи з результатами проблем для ратифікації угоди про асоціацію. Тому надзавдання – це реально виконати всі зобов’язання. 

Тобто, і безвіз, і асоціація – це все ще надзавдання?

Вони залишаються. А до нього додається ті наші зобов’язання – втілити в життя директиви Європейського Союзу в різних галузях, починаючи від енергетики, екології, агропромисловості, економіки, регулювання прозорості системи комунальних платежів, тобто це… про митницю, про абсолютно всі сфери життя. І дуже розраховую, що всі міністерства нарешті, ну вибудують свою інституційну спроможність для того, щоби продукувати ці пропозиції, які ми зможемо, з свого боку, я зможу допомогти їм скоординувати і опрацювати з Радою. Тому що за спиною віце-прем’єра є велике бажання і урядовий офіс, який забезпечує експертизу тих чи інших рішень, але не має міністерства, яке би могло продукувати ці пропозиції. 



Загрузка...

Оставьте первый комментарий