Ірина Сисоєнко: "Розвиток медичного туризму в Україні має величезні перспективи" фото

Співзасновник та голова Благодійного фонду захисту прав медичних працівників, Заступник голови комітету з питань охорони здоров’я 8-го скликання ВР України, експерт у сферах: правознавство, захист прав людей, сфера охорони здоров’я, Ірина Сисоєнко розповіла чого вдалося досягти за п’ять років восьмого скликання Верховної Ради України, чи була ефективною робота з Урядом, чи потрібно приділяти більше уваги консультуванню населення щодо здорового способу життя, профілактиці захворювань та чи має цю функцію взяти на себе держава, а також про заходи для жінок, зокрема про форум “Я щаслива” та плани форуму на майбутнє. 

 

Пані Ірино, давайте підведемо підсумки минулої каденції. Чого Вам вдалося досягти за п’ять років восьмого скликання Верховної Ради України?

 

Підсумовуючи свою діяльність за п’ять років, можу відповідально сказати, що багато чого вдалось зробити, але й багато чого не вдалось. Наприклад, за моєї ініціативи внесено на розгляд Парламенту 124 законопроекта та  проектів постанов Верховної Ради України, 18 з яких на сьогодні є Законами України та чинними Постановами ВРУ. Я вважаю, це гарним результатом з урахуванням того, що наша фракція майже чотири роки була в опозиції. Крім цього, 93 моїх депутатських запити були направлені задля вирішення нагальних проблем у сфері охорони здоров’я.

 

Вважаю важливим проведення за моєї ініціативи парламентських слухань: «Права дитини в Україні: забезпечення, дотримання, захист», «Медична освіта в Україні: погляд у майбутнє», «Раціональна фармацевтична політика та забезпечення населення ефективними, безпечними та доступними лікарськими засобами», а також проведено близько 50 засідань «круглих столів з представниками професійної медичної та фармацевтичної спільноти, центральних органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та міжнародних організацій з метою удосконалення системи охорони здоров’я, захисту прав медичних працівників і пацієнтів. Шкодую, що залишились не розглянутими такі законопроекти як «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення безпечних умов надання медичної допомоги» (реєстр. № 6311), «Про внесення змін до Закону України "Про статус народного депутата України" (щодо реалізації конституційного принципу рівності усіх громадян під час забезпечення права на охорону здоров'я, медичну допомогу) (реєстр. № 8221) з метою скасування пільгового медичного обслуговування народних депутатів та багато інших. 

 

Головне досягнення – запуск в нашій державі медичної реформи, яка вже дозволяє створити підґрунтя для запровадження ефективної моделі державного медичного страхування. Шкодую, що народні депутати цього скликання  так і не наважилися розглянути такі важливі законодавчі ініціативи як зняття депутатської недоторканості та ефективна, а не декларативна, боротьба з корупцією.

 

Сподіваюсь, що наступний склад Парламенту буде більш професійним, конструктивним та результативним.

 

Як заступнику голови Комітету, голови підкомітету з питань контролю реалізації медичної реформи Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров'я, які законодавчі ініціативи вдалося провести, що стали наразі Законами?

 

Моя парламентська діяльність як заступника голови Комітету, голови підкомітету з питань контролю реалізації медичної реформи Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров'я протягом всієї каденції була спрямована на розвиток та удосконалення законодавства у сфері охорони здоров’я, реформування  системи охорони здоров’я, створення правових умов, необхідних для забезпечення доступності та якості медичної допомоги населенню, підвищення доступності лікарських засобів, посилення соціального захисту медичних працівників, розвиток професійного лікарського самоврядування, медичного забезпечення учасників антитерористичної операції та операції Об’єднаних сил (ООС) тощо.

 

Згідно з розподілом повноважень між парламентськими комітетами, затвердженим постановою Верховної  Ради України від 04.12.2014 р. № 22-VIII «Про перелік, кількісний склад і предмети відання комітетів Верховної Ради України восьмого скликання», до предметів відання і сфери діяльності Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я були віднесені питання, що стосуються: законодавства про охорону здоров’я, у тому числі про медичну допомогу, лікувальну діяльність, лікарські засоби, фармацію та фармацевтичну діяльність; державної політики у сфері боротьби із соціально небезпечними захворюваннями (СНІД, туберкульоз, наркоманія тощо); сучасних медичних технологій та медичної техніки; добровільного медичного страхування; санаторно-курортного оздоровлення; охорони материнства та дитинства, репродуктивного здоров’я населення.

 

При цьому слід зазначити, що переважна більшість законопроектів, спрямованих на врегулювання питань у сфері охорони здоров’я, внесених у період роботи Верховної Ради України восьмого скликання, була ініційована народними депутатами України – членами Комітету, зокрема, особисто мною.

 

На жаль, слід констатувати, що за період роботи Верховної Ради України восьмого скликання законопроектам з питань охорони здоров’я не приділялась належна увага і вони практично не виносились на розгляд парламенту.

 

З початку роботи Верховної Ради України восьмого скликання Угодою про Коаліцію депутатських фракцій «Європейська Україна» (Розділ VI. Реформа системи охорони здоров’я») було визначено комплекс заходів, необхідних  для реформування національної системи охорони здоров’я та порушено питання щодо створення законодавчого підґрунтя для проведення медичної реформи. 

 

16 грудня 2015 року за ініціативи Комітету з питань охорони здоров’я були проведені парламентські слухання на тему: «Про реформу охорони здоров’я в Україні», під час яких в широкому колі професіоналів та практиків було обговорено першочергові кроки майбутньої реформи, що знайшли своє відображення в затверджених парламентом Рекомендаціях (Постанова ВРУ від 02.04.2016 року № 1338-VIII) і передбачали створення в Україні системи охорони здоров’я, орієнтованої на пацієнта та здатної забезпечити медичне обслуговування для всіх громадян України на рівні розвинутих європейських держав.

 

Народними депутатами України – членами Комітету на виконання Рекомендацій парламентських слухань розроблено низку законопроектів, спрямованих на реформування та розбудову  системи охорони здоров’я, частина з яких вже прийнята Верховною Радою України як закони України.

 

Так, 6 квітня 2017 року Парламентом було ухвалено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства з питань діяльності закладів охорони здоров’я» № 2002-VIII (законопроект про автономізацію закладів охорони здоров’я).

 

Цей Закон став першим кроком на шляху реформування системи охорони здоров’я та на рівні закону вперше ввів у національне законодавство поняття «послуга з медичного обслуговування населення» - «медична послуга», заклавши підвалини для переходу на новий принцип фінансування закладів охорони здоров’я - за конкретно надану медичну послугу. При цьому для забезпечення належної якості медичної допомоги відповідно до стандартів Комітет передбачив, що вартість послуги з медичного обслуговування повинна розраховуватися з урахуванням структури витрат, необхідних для надання такої послуги відповідно до галузевих стандартів у сфері охорони здоров’я.

 

Закон дав поштовх до запровадження нових, більш ефективних форм господарювання в охороні здоров’я, надання закладам охорони здоров’я фінансової та управлінської автономії для забезпечення ефективного використання фінансового, матеріально-технічного та кадрового ресурсу системи охорони здоров’я, надавши можливість закладам охорони здоров’я реорганізуватися у неприбуткові державні та комунальні підприємства (казенні та комунальні некомерційні підприємства).

 

Водночас Законом було встановлено запобіжні заходи для недопущення комерціалізації системи охорони здоров’я, а саме: заборона перепрофілізації та приватизації закладів охорони здоров’я, а також недопущення звільнення працівників цих закладів внаслідок їх реорганізації.

 

Комітет також брав активну участь у підготовці Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення», прийнятому  19 жовтня 2017 року (№ 2168-VIII), який я доповідала протягом трьох днів у процесі його розгляду Парламентом.

 

 

Варто зазначити, що цей законопроект був внесений Урядом і містив низку неприйнятних положень, що суперечили Конституції  України. Зокрема, ним пропонувалося зобов’язати громадян здійснювати співоплату за отриману медичну допомогу, що порушувало статтю 49 Конституції України в частині права громадян на отримання безоплатної медичної допомоги у державних і комунальних закладах охорони здоров’я. Безоплатно пропонувалося надавати лише первинну, екстрену та паліативну медичну допомогу. За усі інші види медичної допомоги громадяни мали здійснювати співоплату (вторинна, третинна медична допомога, медична допомога у зв’язку з вагітністю та пологами, заходи з профілактики інфекційних захворювань, включаючи вакцинацію, проведення судово-медичної експертизи та паталогоанатомічних розтинів і пов’язаних з ними досліджень тощо). При цьому розміри такої співоплати законопроектом не визначались.

 

При підготовці цього законопроекту до другого читання членами Комітету було опрацьовано 893 поправки, що надійшли від народних депутатів України, внаслідок чого було:

 

  • - скасовано запропоновану урядовим законопроектом співоплату пацієнтів за надання медичної допомоги;
  • - визначено, що усі види медичної допомоги (первинної, вторинної, третинної, паліативної, екстреної, медичної реабілітації), включаючи медичну допомогу дітям до 16 років та медичну допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами, мають надаватися за рахунок бюджетних коштів;
  • - встановлено, що обсяг коштів на реалізацію програми медичних гарантій щорічно визначається у Законі про Державний бюджет України і має становити не менше 5% валового внутрішнього продукту України, а також визначено, що видатки на програму медичних гарантій є захищеними статтями видатків бюджету;
  • - передбачено окреме фінансування (окрім програми медичних гарантій) заходів з охорони громадського здоров’я, боротьби з епідеміями, проведення медико-соціальної експертизи, діяльність, пов’язана з проведенням судово-медичної та судово-психіатричної експертиз та інших програми в галузі охорони здоров’я;
  • - збережено усі визначені на сьогодні пільги у сфері охорони здоров’я для ветеранів війни, учасників бойових дій, інвалідів, Чорнобильців, військовослужбовців різних силових відомств та інших категорій населення, визначених іншими законами.
  • - крім того, при доопрацюванні урядового законопроекту до другого читання Комітетом, з урахуванням моїх поправок, було запропоновано встановити запобіжники, спрямовані на недопущення скорочення мережі закладів охорони здоров’я та соціальний захист медичних працівників, а саме:
  • - уповноваженому органу (Національній службі здоров’я України) Законом заборонено відмовляти в укладанні договорів про медичне обслуговування або ухилятися від їх укладання закладам охорони здоров’я та фізичними особами, які мають ліцензію і здійснюють діяльність з медичної практики. Він зобов’язаний укласти такий договір з кожним з таких закладів незалежно від форми власності чи фізичною особою-підприємцем;
  • - державні та комунальні заклади охорони здоров’я мають отримувати кошти на медичне обслуговування населення на умовах передоплати;
  • - визначено, що розмір заробітної плати медичного працівника має бути не меншим за 250% середньої заробітної плати в Україні за липень попереднього року;
  • - з метою попередження зловживань та необґрунтованих відмов з боку лікаря первинної ланки у направлені пацієнта на діагностичні обстеження та дослідження, запропоновано розділити тариф на медичні послуги, пов’язані з наданням первинної медичної допомоги на дві частин: ставка на оплату безпосередньо медичної послуги та ставка на оплату діагностичних послуг, у тому числі лабораторних досліджень;
  • - встановлено обмеження для державних та комунальних закладів охорони здоров’я  щодо обсягів надання платних послуг (не більше 20% від обсягу усіх наданих послуг). Це має убезпечити пацієнтів від комерціалізації діяльності державних і комунальних закладів охорони здоров’я та зловживань при наданні ними платних  медичних послуг. 

 

Також Комітет брав безпосередню участь у підготовці Закону України «Про підвищення доступності та якості медичного обслуговування у сільській місцевості» від 14.11.2017 № 2206-VIII, ініційованого Президентом України.

 

Основною метою цього Закону є розбудова сільської медицини, що для України є дуже актуальним, оскільки 31% населення України проживає у сільській місцевості, а це понад 13 млн. українців. Він передбачає створення спроможної мережі закладів з надання первинної медичної допомоги в сільській місцевості, забезпечених доступом до мережі Інтернет та оснащених засобами телемедицини для здійснення дистанційного фахового консультування лікарями-спеціалістами за місцем проживання людини, а також  створення належної інфраструктури на селі. Важливим є те, що передбачені цим Законом заходи підкріплені відповідним фінансовим ресурсом. На реалізацію цього Закону з державного бюджету у 2017-2019 роках спрямовано 6 млрд. грн.

 

Важливим кроком удосконалення надання психіатричної допомоги в Україні та її розбудови з урахуванням основних міжнародних стандартів у цій сфері стало прийняття Верховною Радою України розроблених народними депутатами України – членами Комітету, за моєї активної участі  законів України від 14.11.2017 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо надання психіатричної допомоги» № 2205-VIII та «Про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров'я щодо окремих питань захисту прав громадян у сфері охорони здоров’я» № 2204-VIII.

 

Цими законами вперше зроблено крок в українському законодавстві до посилення прав недієздатних осіб при наданні їм психіатричної допомоги. Їх положення спрямовані на удосконалення системи правового регулювання надання психіатричної допомоги населенню України, забезпечення належного захисту прав людини при наданні такої допомоги, сприяння дестигматизації сприйняття психіатричної допомоги в нашій країні, зміцнення соціального захисту осіб з психічними розладами тощо.

 

17 травня 2018 року Верховною Радою України було прийнято розроблений Комітетом також за моєї активної участі Закон України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині» № 2427-VIII (нова редакція), над яким Комітет з питань охорони здоров’я працював майже два роки.

 

Цим Законом імплементовано в національне законодавство положення Директиви № 2010/45/ЄС Європейського Парламенту і Ради ЄС «Про стандарти якості та безпеки людських органів, призначених для трансплантації» та Директиви 2004/23/EC в частині донорства гемопоетичних стовбурових клітин та фетальних матеріалів.

 

Закон спрямований на розвиток в України трансплантації, яка у всьому світі розглядається як надзвичайно ефективний та в цілому ряді випадків безальтернативний метод лікування необоротних захворювань та ушкоджень таких життєво важливих органів як нирки, печінка, підшлункова залоза, легені, серце тощо. Він створює законодавче підґрунтя для створення системи трансплантації в Україні та забезпечення захисту прав людини, її честі і гідності при застосуванні трансплантації згідно з міжнародними вимогами і стандартами у цій сфері.

 

Цей Закон набув чинності з 1 січня 2019 року. Пунктом 4 Розділу VII «Прикінцевих положень» Закону Кабінету Міністрів України було доручено до введення в дію цього Закону забезпечити розробку та затвердження низки підзаконних актів, необхідних для його належної реалізації, а також забезпечити утворення та функціонування Єдиної державної інформаційної системи трансплантації (далі - ЄДІСТ), з роботою якої безпосередньо пов’язано практичне виконання норм вказаного Закону.

 

При здійсненні аналізу практики застосування цього Закону в частині своєчасності прийняття підзаконних актів було встановлено, що станом на 1 січня 2019 року Кабінетом Міністрів України та МОЗ України не було забезпечено створення ЄДІСТ та ухвалення пакету відповідних нормативно-правових актів (усього 29), у зв’язку з чим виник правовий вакуум, який практично унеможливив застосування трансплантації як методу лікування в Україні та поставив під загрозу роботу лікарів.

 

З метою недопущення колапсу у сфері трансплантації, за моєї ініціативи з народними депутатами України було розроблено і внесено відповідний законопроект (реєстр. № 9461-д), спрямований на розблокування ситуації. Наразі він прийнятий як Закон (№ 2694-VIII від 28.02.2019).

 

Окремої уваги заслуговує Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення своєчасного доступу пацієнтів до необхідних лікарських засобів та медичних виробів шляхом здійснення державних закупівель із залученням спеціалізованих організацій, які здійснюють закупівлі» від 19.03.2015 № 269-VIII. Це була одна з перших законодавчих ініціатив Комітету, якою було запроваджено в національному законодавстві процедуру закупівлі через відповідні міжнародні спеціалізовані організації лікарських засобів за рахунок коштів державного бюджету.

 

Ухвалюючи у березні 2015 року цей Закон, народні депутати України покладали великі надії на те, що запровадження нових механізмів централізованих державних закупівель у сфері охорони здоров’я дозволить усунути корупційні схеми та забезпечить прозоре, ефективне і раціональне використання бюджетних коштів, а населення України буде своєчасно забезпечене якісними лікарськими засобами.

 

 

Проте, незважаючи на те, що з Державного бюджету у 2015-2019 роках на ці цілі було виділено 24,6 млрд. грн., пацієнти своєчасно не отримували життєво необхідних лікарських засобів жодного року через суттєві недоліки з боку МОЗ України в плануванні та організації здійснення закупівель через спеціалізовані міжнародні організації.

 

Щодо інших прийнятих Законів, слід зазначити:

 

Прийняття Закону України «Про внесення зміни до статті 9 Закону України "Про лікарські засоби" щодо доступу до результатів доклінічного вивчення та клінічних випробувань лікарських засобів» від 04.09.2018 р. № 2519-VIII дало змогу громадськості отримувати достовірну інформацію про доведену ефективність та безпеку лікарських засобів, що реєструються в Україні, та  гармонізувати положення національного законодавства з відповідними положеннями Директиви ЄС 2001/83/ЄС, зокрема щодо забезпечення публічного доступу до результатів доклінічних досліджень та клінічних випробувань лікарських засобів;

 

Законом України «Про внесення змін до статті 9 Закону України "Про лікарські засоби" щодо спрощення державної реєстрації лікарських засобів» (урядовий) від 31.05.2016 № 1396-VIII запроваджено спрощену реєстрацію в Україні лікарських засобів, що зареєстровані в країнах із жорсткою регуляторною системою (Сполучені Штати Америки, Швейцарія, Японія, Австралія, Канада, Європейському Союзі) для насичення українського ринку такими лікарськими засобами та зниження цін на них.

 

Законом України «Про внесення зміни до статті 16 Основ законодавства України про охорону здоров’я» щодо акредитації аптечних закладів від 09.04.2015 № 326-VIII запроваджено добровільний підхід до проведення акредитації аптечних закладів.

 

Хочу зазначити, що з 141 зареєстрованого законопроекту та проектів Постанов Верховної Ради України, з підготовки яких Комітет було визначено головним, усього 10 були підготовлені Кабінетом Міністрів України та 1 законопроект ініційований Президентом України.

 

Для того, щоб всі позитивні зміни у галузі охорони здоров’я відбувались своєчасно та якісно, мною регулярно проводились засідання підкомітету з питань контролю реалізації медичної реформи Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров'я, за результатами яких Уряду пропонувалась «дорожня карта» з розробки підзаконних нормативно-правових актів. Якби Уряд дотримувався всіх рекомендацій підкомітету, реформа охорони здоров’я відбувалась б значно ефективніше та позитивно б сприймалась як пацієнтами так і медичними працівниками.