Ігор Годійчук – генерал-майор Збройних Сил України. Минулого року його призначили ректором Київського Військового Ліцею імені І. Богуна. Сам Ігор не приховує, що тоді його призначення для багатьох стало несподіванкою. Майже рік він очолює найпрестижніший навчальний заклад для майбутніх військових. Сьогодні він погодився розповісти нам про свою власну систему навчального менеджменту.

Нас зустрічають на контрольно-пропускному пункті Ліцею близько 18:00 вечора, коли навчальний процес вже закінчився. Широкими коридорами ми прямуємо до кабінету ректора. Доводиться почекати, до Ігоря Гордійчука у черзі колеги з невирішеними питаннями. До його кабінету заходять без стуку. Пізніше, в ході розмови, до нас будуть заходити підлеглі Ігоря Гордійчука, і він пояснить, що свідомо створив таку атмосферу, коли в двері ректора стукати не треба.

За столом Ігор сидить в кріслі і робить зусилля, коли бачить нас, аби підвестися та привітатися. Біля столу – спеціальна палиця, на яку доводиться опиратися. Ігор Гордійчук досі проходить реабілітацію після травм, отриманих в АТО. Він керував операцією із взяття під контроль стратегічної висоти  Савур-могила.

Редакція «Грушевського,5» розпитала у ректора, що він встигає зробити протягом робочого дня, що вивчають майбутні захисники та чи вистачить Україні свідомих військових.

горд_1.png

Ігоре Володимировичу, можете розповісти про свій робочий день? Що Ви робите кожного дня в ліцеї?

Мій графік може кардинально відрізнятися від графіку інших «навчальників», адже я майже половину часу трачу на реабілітацію. Кожен день їжджу зранку на процедури. Після цього прибуваю сюди для виконання обов’язків. Перше що роблю - це отримую доповідь про стан справ: як пройшла доба, про стан військової дисципліни, навчально-виховного процесу. Кожен день розписаний. В понеділок в мене проходить внутрішня робота з викладачами, з керівниками. Я вітаю всіх іменинників, в кого був день народження на минулому тижні – ліцеїстів, вчителів, вихователів. Знайомлюсь з документами, що надійшли з вищих штабів, приймаю рішення по внутрішніх документах. Це те, чим я займаюся. Можуть бути ще незаплановані завдання.

Часто доводиться давати інтерв’ю?

Часто. Як кадровий військовий, я можу тільки з дозволу керівництва прийняти рішення стосовно інтерв’ю. Зазвичай, я говорю, що вже давав інтерв’ю, щоб на одні й ті ж питання часу не витрачати. Але, якщо треба і цікаво, то я можу повторити. Багато питань задають журналісти стосовно Савур-могили, бойових дій. Я не дуже добре пам’ятаю, і мені рекомендовано не згадувати, щоб не викликати негативні психологічні емоції. Я проходив додатково спеціальний курс психологічної реабілітації, крім фізичної. Дещо я пам’ятаю, дещо можна згадати, зустрівшись з хлопцями, уточнити, зустрівшись. Але, я не уточнюю, не питаю, більшість лікарів рекомендують саме так. Час лікує.

Коли ви приступили до виконання своїх обов’язків саме тут?

25 квітня 2016-го.

Як Вас сприйняли тут?

Краще про це спитати колектив. По-різному, для більшості це була несподіванка. Думаю, що плани тут були інші, але війна все перебила. Я тут нова людина, з новими поглядами, які не співпадають з багатьма правилами, які тут діяли раніше. Я маю певний досвід військово-освітньої діяльності, був майже два роки першим заступником начальника Національної Академії Сухопутних Військ у Львові. Тут є особливість - діти меншого віку, їх закон захищає особливим статусом, а у Львові були старші. Ті, хто під присягою, і вимоги їм можна ставити інші. Якщо там можна було діяти і методом примусу, то тут я використовую більш лояльні методи - методи переконання. Зі всіма цими особливостями я ознайомився.

Я також навчався за кордоном, вважаю що багато чого маємо звідти взяти. В нас все побудовано на пострадянських підходах, а за кордоном вчать думати. Це спонукає до розвитку, до самонавчання.

Снимок экрана 2017-02-04 в 12.12.45.png

Ви викладаєте щось в ліцеї?

Я проводжу тільки загальні зустрічі з ліцеїстами. Бесіди - це загальноосвітні лекції. Я більше даю відповіді на їх запитання. Питання бувають різними, починаючи від політичних, і я їх заохочую. Моя мета - виховати не лише патріотично налаштовану порядну людину, а захисника Батьківщини і громадянина, не раба, на відміну від «імперії зла», а свідомого громадянина, який не буде боятися мати свою думку і її висловлювати. Хоч вони ще підлітки, але вони вже зараз повинні знати, що ми з повагою ставимось до їх думок. Багато таких дітей, які показують «майстер клас» у формуванні своєї думки.

Вони приходять сюди свідомими?

Є ті, що приходять вже свідомі, мотивовані, вони знають свою мету. Часто нам треба докладати зусиль, бо вони приходять тому, що батьки так сказали. Буває по-різному.

Яких більше?

Наших ліцеїстів можна розділити на три категорії, де 30% - це соціально захищені діти, це наш святий обов’язок, це діти загиблих, тих, хто віддав своє життя за нашу свободу і незалежність, діти-сироти, діти з неповноцінних сімей, діти, батьки яких позбавлені батьківських прав, чи діти з багатодітних сімей. Ще 30 % - кияни. І третина - це решта дітей. З тих, де кияни, багато таких, кого привели батьки, і там наше завдання стоїть в тому, щоб переконати їх, що бажання батьків - це добре, але цього не достатньо, щоб рухатися далі.

Сьогодні ми вимагаємо дещо більше від ліцеїстів. Міністерство Оборони витрачає кошти від 120-200 грн на день на кожну дитину. Думаю, що в такий складний час йому є куди потратити ці кошти, але воно знаходить можливість і думає про завтрашній день, тому воно вкладає в майбутнє. Ми вимагаємо, щоб діти розуміли, що  в такий складний час вони мають бути вдячні державі, і віддячити своїм подальшим вступом у військові навчальні заклади ЗСУ. Там більше двохста спеціальностей, вони мають право вибору.

Ті, хто приходять сюди, вважають професію військового престижною?

Зараз більше тих, хто так вважає. Якщо не кожен день, то кожен тиждень, місяць робиться щось таке, чого не було ще рік тому, два чи три. Колись збройні сили свідомо нищили, то зараз їх поступово кожного дня відновлюють. Найважчі часи були, коли починалась війна, коли ми були голі й босі. Зараз діти розуміють, що захищати батьківщину - це не просто слова а це ще й забезпечення. Контрактник сьогодні - це забезпечена людина, це середній клас, не кажу вже про офіцера. Крім того, що вони отримують престижну зарплату, їм дають ще й забезпечення: сплачують оренду житла. Я працюю  28 років в збройних силах, і ніхто й копійки ніколи не виплачував, ніхто не питав, скільки гарнізонів я змінив. Зараз посада і сам статус військового з кожним днем стає більш значущим, поважається суспільством не тільки тому, що ці люди йдуть на самопожертву свідомо, а й про яких держава дбає, бо це середній клас. Я мав честь бути присутнім від України на багатьох міжнародних навчаннях, в США, Польщі, Литві, де військовий на рівні з поліцейськими. Це твердий середній клас. Я працюю  28 років в збройних силах, і ніхто й копійки ніколи не виплачував, ніхто не питав, скільки гарнізонів я змінив

Чого б Вам, як військовому, хотілось би від суспільства?

Як і будь-якій людині, як і поліції, в першу чергу, хотілось би завоювати довіру і повагу. Матеріальні блага для мене не стоять на першому місці. Сьогоднішні електронні декларації багатьох чиновників розмежовує суспільство.  Чим більше буде високоосвічених, свідомих людей тим швидше закінчиться війна. Роботи - непочатий край.  Це дуже важливо - займатися просвітницькою діяльністю. Моє завдання - достукатися до їх свідомості, до серця, щоб вони зрозуміли, що їх майбутнє повинно бути пов’язане з ЗСУ, що вони повинні захищати Батьківщину. У нас є майбутнє, повірте!

Чи мають права випускники ліцею виїжджати за кордон після випуску?

Ні, юридично ніяких перепон для виїзду немає. Вони відучилися - і вони вільні люди у вільній країні. Коли вони вступають до нам, то ми беремо зобов’язання від батьків і від дітей. Багато хто хоче потім пов’язати своє життя зі Службою Безпеки, з Прикордонною Службою, з іншими правоохоронними структурами, але ми боремося, щоб найбільше зараз потребують саме ЗСУ. До тих пір, поки вони рахуються дітьми, до 16 років, юридично ми не маємо права змушувати.  Ми можемо просто їх спонукати.

Снимок экрана 2017-02-04 в 12.15.08.png

Скільки ліцеїстів вступило в цьому навчальному році?

300 вступило сюди, до Києва. Ще 120, молодших за віком, вступило до  Навчального Оздоровчого комплексу в Боярці. Там 8 та 9 клас.

Коли вони приходять сюди навчатися вони звичайну школу не відвідують?

Ні, не відвідують. Вони здобувають тут загальну середню освіту з додатковим військовим, спортивним нахилом, плюс англійська мова.

Чи великий конкурс на вступ?

В Боярці конкурс такий, що більше, ніж дві дитини претендують на одне місце. В нас конкурс менший, бо таких ліцеїв багато. Хотілось би, щоб конкурс був більший, але нам є над чим працювати. Ми розвиваємося. Для цього я і погоджуюся на інтерв’ю, щоб більше про нас дізналися, прочитали. Я все роблю для того, щоб тут ліквідувати будь які корупційні схеми. Я нова людина, з новими поглядами. Моє керівництво крім сумлінного виконання обов’язків від мене більш нічого не вимагає. Я беру з них приклад, подаю його всім своїм підлеглим. Головним мотивом для мене не є збагачення чи самореалізація, я до цього був і на більш серйозніших посадах.  Тому, я подаю приклад не брехати, не красти, не брати хабарі. В мені можуть бути недоліки,  в багатьох питаннях я ще не розібрався, але обов’язково розберуся, але від хабарників проводжу очищення.

Багато їх?

Один був, по якому є докази, і покарання.  В цей же день він був позбавлений звання і звільнений з лав. Я всіх попередив усно, зараз попереджую письмово. Якщо десь хтось і приховався, ми знайдемо. Очищення - це перший крок, «свіжа кров» - другий, і розвиток - третій крок.Ми йдемо цими напрямками.

Як сприймають такі напрямки тут?

Я не заплановано сюди прийшов, тут мали бути інші люди, тому на мене пишуть «анонімки», скарги на Міністра, на прем’єр-міністра, що  я не знаю і не бачу, що моє оточення бере хабарі. Я даю відповідь, що нікого не «кришую», в мене немає наближених чи віддалених. Навіть ті хлопці, 16 учасників АТО, з них 5-6 важко поранених. Ми ними дуже дорожимо і я за цих людей впевнений на 100%, що вони не продадуться за копійку, вони знають ціну свободи. Я роблю все, щоб мої підлеглі не спокусилися, це принципово. Я принциповий стосовно корупції, прихильників  «руського мира» та аморальної поведінки.

Снимок экрана 2017-02-04 в 12.16.03.png

Такі були в ліцеї?

Приховані прихильники «руського мира» були.  Я відразу прийшов і поросив керівництво дати мені карт-бланш, щоб я провів очищення від саме цих трьох категорій. Керівництво з розумінням поставилося, всі подання, які я робив, вони задовольняють. Я принциповий стосовно корупції, прихильників  «руського мира» та аморальної поведінки

Скількох людей Вам довелося звільнити, будучи тут?

Вже шістьох. Особовий склад – 150 людей.

Які глобальні плани з навчальної точки зору?

Основні предмети, на яких ми зосереджені - це захист вітчизни,  фізична підготовка і спорт та англійська мова. Для захисту вітчизни ми налагоджуємо співпрацю з командирами військових частин, з полігонами, щоб діти могли поїхати та побачити, щоб їм було цікаво. Що стосується фізичної підготовки - ми зараз вдосконалюємо навчально матеріально базу, спорт зал в належний стан привели, робимо все, щоб їм було цікаво займатися, щоб вони полюбили спорт, фізичну підготовку, якщо є зайва енергія щоб вони витрачали її на свій розвиток. Є дві задачі – перша це слухатися своїх батьків, командирів, вчителів, і друга – рости й розвиватися.

Чому Ви їх ще вчите?

Ми налагоджуємо міжнародну діяльність. Нещодавно діти їздили в Литву.

Є такі діти, які приходять і в процесі навчання розуміють, що хочуть піти?

Є, але одиниці. В Боярці ми 120 набрали, 2 дитини відмовилися. Так буває.

Розкажіть про дозвілля, як ліцеїсти проводять тут час?

Зараз діти не такі як були 10-15 років тому. Ми провели wi-fi в бібліотеку, є визначений час, коли вони мають право бути в бібліотеці, але багато хто з учнів з добре забезпечених сімей, то в них є смартфони з доступом в інтернет. Ми забороняємо ними користуватися.

Ви були  в будівлі українського парламенту?

В середині не був, був біля.

Які враження, будучи поряд?

Це було ще до Майдану. Совок совком. Чув, що там можна пообідати за декілька гривень. Розумію, що чиновники у високоцивілізований, демократичній країні мають бути забезпечені, але справедливо забезпечені, не через корупційні схеми. Я говорю завжди так: чому я маю переживати, якщо я не брешу, не краду і хабарів не беру? Готовий відзвітувати перед будь-якою перевіркою. Так і вони мають бути забезпеченими, але офіційним законним шляхом, не корупційним.

Розмовляла Альона Сказкіна




Загрузка...

Оставьте первый комментарий