Григорій Немиря: Я бачу всі ознаки дискримінації по відношенню до вимушених переселенців з боку Уряду України


10.12.2016 08:23:00



Григорій Михайлович Немиря - український політик, історик, політолог. Голова Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин, Заступник голови партії «Батьківщина». Народний депутат України, віце-прем'єр-міністр у другому уряді Юлії Тимошенко (2007–2010). Прокоментував ситуацію, яка склалася навколо ВПО зі Сходу України, та назвав політику, що проводится щодо прав і свобод ВПО дискримінаційною.

В Україні існує багато проблем з вимушеними переселенцями. Зі всього списку проблем можна виділити основну, яка є найсерйознішою?

Як голова комітету з прав людини, я бачу всі ознаки дискримінації по відношенню до вимушених переселенців з боку Уряду України. Наприклад, в бюджеті на 2017 рік закладено на 100 мільйонів гривень менше щодо адресних виплат вимушеним переселенцям, ніж в 2015 році. Як це може бути, коли переселенців стало більше, а коштів менше? Також є проблема великого безробіття, що існує на территорії, близької до лінії зіткнення.

Існує велика проблема - це українці, котрі залишились біля зони конфлікту. Чи робить влада якісь кроки, щоб ці люди не відчували себе кинутими напризволяще?

Нещодавно я був на Сході України, де я і мої колеги з комітету мали можливість поспілкуватися з жителями Станиці Луганської,  Щастя і в Золотому. Вони стверждують, що не відчувають, що Центральний Уряд має якусь чітку політику щодо ВПО і не лише до них (мова йдеться про велике безробіття, що є там - прим.ред).

Мені розказали, що віце-прем’єр-міністр Розенко і його заступник Кириленко жодного разу, за час перебування на своїх посадах,  не відвідали лінію зіткнення і не побачили як живуть люди. Навіщо тоді вони існують, якщо вони курують сектор, але жодного разу не відвідали міста, де людям найбільш важко. Щоб не говорив заступник міністра соціальної політики, але база даних досі  не працює. Коли я спитав про інсталювання бази даних мені відповіли що туди не поїдуть тому що бояться це робити.

А які існують перешкоди щодо вирішення цієї проблеми?

Я хочу чітко сказати, що в Україні відсутня державна стратегія і політика щодо ВПО. В уряді України ми бачимо, як мінімум, два міністерства, що мають протилежну позицію щодо ВПО, але урядові рішення, по суті підзаконні акти,  в останній час завжди займають сторону тих міністерств, що проводять політику санкцій щодо ВПО. Я сподіваюся, що ці гучні заяви, які лунали з боку фракції БПП та інших, щодо захисту прав ВПО серйозні й реалізуються під час обговорення вже у ВР України. Це буде тест: чи підтримають вони людей, які зазнають дискримінації, чи це є простою пропагандою.

З вашого досвіду, як європейські партнери відносяться до нашої проблеми з ВПО і чи мають вони якісь поради до нас, щодо будь - якого політичного вирішення цієї проблеми?

Я щойно повернувся з Німеччини, де мав розмови з німецькими політиками в різних відомствах. Мені здається, що вони більше турбуються про захист прав наших громадян, ніж ми.

Чи може ця проблема негативно вплинути на міжнародні відносини України?

Я мушу зазначити, що коли у нас говорять про так звану проблему «лісу кругляка», то забувають, що для виділення наступного траншу макрофінансової допомоги з ЄС в 600 млн євро треба вирішити проблеми ВПО: це їх реєстрація та соціальні виплати. Ця проблема не вирішена. Хто буде відповідати за те, що Україна не отримає черговий транш? Чи будуть покарані винні, чи ні?

Яка ситуація склалася з виплатами пенсій для ВПО, та чи потрібно державі й надалі їх виплачувати?

Візьмемо як приклад Грузію. Грузинська влада спочатку також ретельно «фільтрували» одержувачів соціальних виплат з Південної Осетії і Абхазії, але в якийсь момент було прийнято рішення закрити очі на відповідність формальним вимогам, мовляв, якщо ми хочемо повернути ці території, то повинні йти назустріч людям, тим більше, що це невеликі в масштабах держави гроші. Ми вважаємо, що виплачувати пенсії - це конституційний обов'язок держави. Люди заробили право на пенсію важкою працею впродовж багатьох років. Ми розуміємо, що не можна відкидати чинники безпеки, але не можна і нехтувати людьми, ускладнювати їм реалізацію їх права тільки через те, що вони виявилися на території, яку зараз тимчасово не контролює українська влада. Такої ж позиції дотримуються міжнародні організації, які, до того ж, готові допомогти українській владі з доставкою соціальних виплат людям, які не можуть самостійно приїхати за ними на підконтрольну територію.

З приводу законодавчих перспектив. Чи є шанси на прийняття необхідних законопроектів для підтримки ВПО, а особливо враховуючи їх суперечливий характер?

Для мене це не суперечливі питання! Для мене тут все дуже чітко і зрозуміло. Суперечливими вони були для тих, хто свого часу приймав ці рішення про перевірку матеріально-побутових умов, про притягнення силових структур для того, щоб обмежувати право на вільний вибір місця проживання, на пересування по країні. Це дискримінує переселенців в порівнянні з іншими громадянами. Ми піднімаємо також питання політичних прав. Наприклад, в Щастя вже три роки не проводилися ніякі вибори - ні президентські, ні парламентські, ні місцеві. Також - акти цивільного стану - свідоцтва про народження, смерть, шлюб. Підхід такий, що ці питання повинні вирішуватися адміністративно (а не в судах) і швидко. Ми повинні максимально спростити життя громадянам, враховуючи ситуацію з безпекою. Я думаю, що це не просто реально зробити, ми зобов'язані це зробити. І тестом в цьому сенсі буде бюджетний процес. Ми хочемо побачити не на словах, а на ділі, що бюджет чесний по відношенню до переселенців.

Текст: Анна Матусевич



Подписывайтесь на аккаунт Грушевского,5 в Twitter, Facebook: в одной ленте - все, что стоит знать о работе украинского и мировых парламентов.

Новости партнеров