Віталій Купрій: Порошенко буде на смітнику історії фото

Віталій, коли Ви вперше зайшли на Грушевського,5 які були враження?

Який маленький кабінет! (сміється - прим.ред.,) Як тут працювати? В мене два помічника: один - за столом, другий – за столом, а я на стільці під вікном. Тому, мені зручніше в моєму офісі працювати (офіс партії, - прим.ред). Це було перше враження. До сих пір залишилось. Рівень корупції в Апараті Верховної Ради зашкалює. Слава богу, перестали продавати коньяк. Коли голосували до ночі за бюджет, ще продаж був і вони ж понапивалися, бродили по Раді. Я не був на тій сесії. Мені дзвонять через день: «Віталя, а що ми там проголосували?» Я в такому шоу взагалі не хочу приймати участь.

Що для Вас взагалі політика?

Зміни в державі. Політика – це інструмент для того, щоб були зміни. Якби у нас все було добре я, можливо б, і не починав політичну діяльність. Все було б нормально - я був би в бізнесі. Але вже так доля склалася. Поки не бачу себе поза політикою.

Розкажіть, як Ви взагалі потрапили в політику?

Майдан. Перший Майдан 2004 року. Я займався бізнесом, і знаю який бандитизм був за часів Леоніда Кравчука і Леоніда Кучми. Моя родина торгувала тоді на ринку. Займалися підприємницькою діяльністю. На нас постійно через це нападали – матері руки перерізали, батька били арматурою по голові, забирали майно. На мене були часто напади. Я носив з собою зареєстровану зброю.

Відколи займаєтесь підприємництвом?

З початку 90-х років. Ще зі студентських часів. Давно. Займався будівництвом, торгівлею, рекламою. Тоді вижити було дуже важко. А починали із сільського господарства. Батьки вирощували в парниках капусту, огірки, помідори. Возили в Полтавську область, продавали - знову вирощували. У нас був деякий капітал, розвивався бізнес, і хтось постійно намагався скористатися цим. Бачили, що в селі хтось краще живе, і починали ось такі напади.

Я дуже хотів іммігрувати, втекти тому, що це просто був кошмар. Я спав із зарядженими карабінами, зі зброєю біля себе. Все це тривало близько двох років. А потім я поїхав в Австралію і отримав просто неймовірне задоволення від життя. Так спокійно там було. Там зовсім інше відношення до людей. Будь-яке реагування на скаргу громадянина - в транспорті щось с тобою трапилось, наприклад, – реагування миттєве: комісії збираються, притягуються до відповідальності винні. І мене просто трусило, що в Україні такого немає.

Я не брав участь у першому Майдані в 2004 році. А коли вже в 2005 році побачив виступ Юлії Тимошенко - вона вся в білому стояла в парламенті, - я аплодував стоячи і думав: невже в нашій країні щось зміниться? Я теж буду допомагати!

Віталій, розкажіть про свою освіту?

У мене декілька вищих освіт. Першу освіту отримав у Дніпропетровському університеті імені Альфреда Нобеля за спеціальністю «фінанси і кредит». Потім я навчався на перекладача англійської мови у гірничій Академії, в тому ж Дніпропетровську. Мав декілька стажувальних поїздок за кордон: Австралія, Африка. У 2002 році закінчив Австралійський університет ім. Маккворі за спеціальністю магістр ділового адміністрування. Я вчився за свій кошт. Вартість одного предмету була 2500 доларів. Їх було 16. Ще проживання, літаки, перельоти. Це була дуже висока сума – в той час можна було купити декілька квартир в центрі Києва за ці кошти, - але я успішно займався підприємницькою діяльністю багато років і мені вдалось заробити ці гроші.

Звідки така тяга до навчання?
 
Пам’ятаю, мені було років 4-5, ми їхали в автобусі, вщент переповненому людьми, аж вікна запотіли, і я малював на склі 24-17=7, наприклад, і всі люди були в шоці – такий малий і вже такі приклади вирішує, а батько був, звичайно, на піднесенні, пишався мною. Батько мене завжди інтелектуально провокував. Я читав буквар в 4 роки, в школі завжди п’ятірки були. Школу закінчив із срібною медаллю. Мені було цікаво перемагати і батьки мене всіляко підтримували.

А хто батьки за освітою?

Селяни, прості селяни. Незважаючи на те, що у них немає ніякої освіти – батько завжди прививав мені бажання вчитися.

Вирішили все покинути і піти в політику?

Так. На той час, я був достатньо високооплачуваним менеджером, але все залишив, поступово попродавав все що було, і вирішив їхати в Україну. В 2005 році почав займатися політикою. Перша людина, яка запропонувала мені співпрацю - Микола Катеринчук. Він тоді очолював виконавчий комітет партії «Наша Україна». В той час були місцеві вибори. Я займався всеукраїнською передвиборчою кампанією: їздив областями, презентував певні програмні моменти, - був досить цікавий досвід.
Але те, що почав робити потім Ющенко – ну, вибачте. Йшли кулуарні домовленості з регіоналами, з Януковичем. Я подивився наскільки все відрізняється від європейських цінностей, що були у людей і вирішив, що в таке грати не буду. Інших пропозицій тоді не було. Я повернувся додому, в Дніпродзержинськ, місто, в якому я народився. Розпочав власну громадсько-політичну діяльність: організував правозахисну організацію, не будучи юристом. Просто, знаєте, за покликом душі – хотілося справедливості. Вона називалась «Дніпродзержинська правозахисна спілка». В 2006 році вона працювала ще де-факто, а в 2007 - я отримав всі документи.

Чим займалися?

Ми в той час допомагали міському голові, Захорольському Олегу Івановичу, боротися з регіоналами, які не давали йому працювати - депутати блокували всі його напрацювання. Згодом все ж таки міський голова змушений був піти з посади. І тут я подумав - а що далі робити? Ми стільки боролися, багато чого захищали для громади, і вирішив сам балотуватись на посаду міського голови. Мене ніхто в місті не знав, крім друзів та підприємців. Це був старт моєї політичної кар’єри. Дуже багато працювали: ногами ходили в кожне подвір’я, вивчали всі комунальні проблеми, все, що в місті відбувалося. Хочеш стати головою - треба знати все. Для мене це стало ще однією освітою, без диплому, але дуже серйозною. Без грошей, ніхто ж мене не підтримував, тільки громадські активісти. І люди оцінили.

Який відсоток населення за Вас проголосував?

Я взяв друге місце - 20% голосів. Ми дуже критикували партію регіонів. Розповідали, що вони витворяють, скільки грошей вкрали – багато чого розповіли. Настільки сильно попіднімали факти наверх, що їхній кандидат набрав лише 10%. І, звичайно, певні люди не змогли це мені пробачити. Регіонали не простили. Були дуже серйозні напади – обливали кислотою мій автомобіль, в родинні справи лізли - у мене розлучення було через це. Не хочу дуже глибоко копати, але тиснули на жінку, майно хотіли відібрати через дружину. Потім почали натравлювати прокуратуру - як це завжди робиться.

Не було бажання закінчити політичну діяльність?

Уже стільки всього пройшов, що зупинитись і повернутись в бізнес не можу. Я перестав займатися бізнесом – мій бізнес почали красти, арештовували рахунки. У мене конфлікт з Олександром Вілкулом. Є такий депутат від "Опозиційного блоку". З міським головою Дніпродзержинська – Сафроновим. Це, до речі, довірена особа Януковича. Коли я став депутатом Дніпродзержинською міської ради і почав жорстко критикувати владу - на мене здійснили два замахи на життя.

Перший раз, в 2011 році, двоє бандитів штовхнули в чотириметрову бетонну яму. Чекали біля офісу, потім була бійка – летів вниз головою: отримав багато переломів, досі відчуваю ці наслідки. Є відео з камер спостереження. Але справу розслідують до сих пір. Другий напад був коли тільки зняв гіпс. Я повернувся до роботи, і одразу відбувся другий замах - молотком по голові хотіли вдарити. Людина підкараулювала мене біля машини, в центрі міста. Вбив би однозначно. Але я зреагував, він розгубився - не очікував такої реакції, -я вибив молоток, ми почали боротися, позбігалися люди. В мене залишилась гумова рукавичка і молоток. Купа свідків. Але так само кримінальна справа була незаконно кваліфікована як хуліганство. Лише коли я став народним депутатом, ми зняли генпрокурора, який покривав цих злочинців - вже за часів Порошенка і Турчинова, - вдалось реанімувати ці справи і розслідування пішло дуже швидко.

Почались обшуки у мера, якого я вважав причасним, слідчі експерименти. Але в цей самий час стався конфлікт Порошенка з Коломойським. Ігор Валерійович пішов з посади, а оскільки нас всіх, дніпропетровських, асоціюють з командою Коломойського, то всі справи зупиняються.

Чому Вас асоціюють з командою Коломойського? Ви знайомі з ним особисто?
 

Коли був перший замах на моє життя, в 2011 році, я звертався до всіх. Єдиний, хто вийшов зі мною на зв’язок, взяв мене поламаного, був Святослав Олійник, людина Коломойського. Ми поїхали на прес-конференцію до Києва, сиділи показували фотографії, відео. Вони мені допомагали і не боялися ні Вілкула, ні Януковича - нікого. Потім мене запросили стати радником голови облдержадміністрації на громадських засадах з питань правоохоронних органів та боротьби з корупцією. Перший наш крок - ми з’ясували хто фінансує терористів і намагалися завадити цьому. Це був Олег Царьов. Це перше чим, я займався. Розшукував його бізнес. Він же був депутатом від Дніпродзержинська. Було з’ясовано,що у нього є п’ять-шість оборудок, на яких він обманював громаду - крав і перепродавав газ, не сплачував податки, тримав свинарники без очисних споруд. Його паперова фабрика виробляла продукт, не маючи дозволу і очисних споруд - забруднювала Дніпро. Ми разом зупинили фінансування тероризму Царьовим. Його майно було арештовано і продано податковою за борги перед бюджетом.

Одночасно з партії «Свободи» мені запропонували теж на громадських засадах стати радником Міністра екології, і у мене з’явилась унікальний шанс використати можливості Міністерства екології, посаду радника губернатора – поєднати так, щоб протистояти злочинцям.

А коли вже починалися чергові вибори – мені надійшли пропозиції від двох людей – Святослава Олійника і Андрія Павелка. Павелко очолював штаб, а зараз - голова бюджетного комітету ВР. Запропонував мені «БПП». Це була спільна позиція: я ж на Майдані був, голосував за Порошенка – він, як президент, дуже правильні речі казав.

Тоді чому Ви вийшли з його блоку?

Я подивився, що валиться реформа, абсолютно нічого не відбувається - почав з кінця грудня скандалити. Мені кажуть: «Тихше, тут війна, тут треба йти на компроміс». Я за бюджет не голосував. Вони не покрили ним нічого! Після того як я не голосував, а вони прийняли, я був змушений поїхати до своїх виборців і пояснити. Я зробив перший звітний тур на своєму окрузі ще 20 січня 2015 року. Антипорошенківський тур будучи в блоці Петра Порошенка! Якщо когось спитати - всі були в шоці. Я ж приїхав від "БПП" проводити зустріч. Всі хотіли мене просто порвати. А після 10- хвилин промови мені аплодували. На той момент я ще думав чи виходити з "БПП" чи почекати. І тут 9 лютого Порошенко виходить на зустріч з фракцією. Думаю, спитаю особисто, що там відбувається. Він агітує за Шокіна. Наше спілкування при 139 людях: «Шокін все зробить, реформа прокуратури.. окремо Вас прошу не підіймати питання Римського статуту, ми зустрінемося особисто – я Вам поясню, чому це не треба робити». Така була розмова. Я проголосував за Шокіна. Повірив. Але це остання моя довіра була. Тому, що раніше я думав, що ця свита там щось грає, а тут я побачив все на власні очі. Ніхто зі мною не збирався зустрічатися.
А що стосується Ігоря Валерійовича Коломойського - я його вперше побачив в грудні, коли він привітав, як голова облдержадміністрації, депутатів, обраних від Дніпропетровщини. Це перше в житті я його побачив. До цього знав Олійника. Після цього один максимум два рази зустрічались, обговорювали політичні питання. Я, по суті, не з команди Коломойського. Там є Корбан, Філатов, Олійник, Дубінін. Але я підтримую цих людей і вважаю їх своїми друзями.

Мандат народного депутата дає більше можливостей, щоб робити зміни в країні?

Мій мандат дає небагато. Хоча... Він дає можливість більше спілкуватися зі ЗМІ: більше запрошують, і я можу доводити свою думку до виборців, до слухачів - це теж дуже важливо. Деякі двері швидше відкриваються. Але мої законопроекти ігноруються тому, що є пряма вказівка від Петра Порошенка. Мої звернення ігноруються. ГПУ відмовляється, порушуючи закон, відкривати впровадження проти корупціонерів тому, що була вказівка. Така гра. Це для мене не нове, це так само було при Януковичі, коли я був депутатом місцевої ради і очолював правозахисну організацію. Але чим закінчив Янукович ми пам’ятаємо. І Порошенко буде на смітнику історії. Це в кращому випадку.

Як Ваша дружина ставиться до політичної діяльності?

Підтримує мене в усьому. Вона майстер педікюру та манікюру. До політики відношення не має. Так ми і познайомились, до речі, в салоні.

Ви прийшли до неї робити манікюр?

Так (посміхається). Були певні косметичні проблеми, я прийшов в салон і там ми познайомились. Десь рік я так ходив-бродив, а потім дивлюся: хороша така жінка - треба одружитися. Вона не була в політиці жодним чином. Але, ще коли ми не були чоловіком і дружиною, я попросив її залишити в салоні свої листівки, календарики зі своїм фото. Вона погодилась, почала агітувати, клієнтам роздавати. Я ж, зрозуміло, оцінив (сміється). Зробив пропозицію. Зараз вона слідкує за моїми виступами, дивиться передачі по телевізору - вже розбирається.

Розкажіть про своїх дітей.

Сину 4 роки. Він взяв таку серединку між матір’ю і мною - така поміркованість, наполегливість, енергійність. Хочу, щоб рішучість була сформована - він зміг постояти за себе та за свою родину. Це обов’язково треба для хлопця.
Тільки, що заходила моя донька, до речі, 17 років. Вона теж планує навчатися на юриста і прийме участь у моїй громадсько-політичній діяльності, у виборчому процесі.

Це, дивлячись на батька, вона обрала освіту?

А як же. Всі на батька дивляться.

Тобто не було бажання навчатись іншому?

Не знаю, які були бажання. Діти йдуть за порадою до батька. А я, звичайно, кажу своє бачення. Я вважаю, що правники, юристи можуть бути державними діячами, працювати в муніципальних службах, в місцевих органах самоврядування. Це престижна професія.

Навчатиметься за кордоном?

В Україні. У мене перша освіта українська. Я думаю, що не потрібно втрачати коріння, це вже друга, третя..

Віталій, які книжки читаєте?

Я пишу книжки. Так (посміхається). У мене є філософські твори. Зараз трошки не вистачає часу, але писав. Я закінчив курси по психології і філософії. Вивчав науку про поведінку. Ця наука допомагає розуміти як діють люди в певних умовах. Допомагає працювати з персоналом, з кадрами. Допомагає розуміти психологію людей, знаходити підхід до людей, реагувати на те, що вони хочуть, мати зворотне спілкування. В будь-якій філософській дискусії перебороти мій аргумент буде дуже важко.
Щодо інших книжок. На жаль, на художню літературу зараз немає часу, але я займаюсь іншим проектом. Є такий автор Михайло Старицький. Він написав трилогію «Богдан Хмельницький»: «Буря», «Перед бурею», «На пристані». Я настільки проникся цим твором, читаючи ще рік-два назад. Це як роман Єжи Гофмана «Вогнем і мечем», тільки з польської сторони. І ось я за свої кошти роблю зараз переклад твору на українську мову – ініціював такий проект. Вже переклали першу частину. Думаю, до кінця року весь тритомник буде перекладений. Шукаю спонсорів, щоб надрукувати книги з гарними ілюстраціями. Ще в планах, можливо, зробити аудіо книгу. Вона буде така, що заслухаються, буде цікавий дикторський голос. В планах є також електронна книга, і, можливо, це буде сценарій і фільм. Вважаю, що ми повинні мати свою картину. Тому, це до того, що я читаю зараз – читаю професійний переклад, який мені надіслали в рамках договору. Є певні вислови, яким вже понад сто років - їх важко іноді зрозуміти і я, можливо, буду брати на себе функцію незалежного читача: правити, щоб молоді було цікаво читати, прибирати деякі старі слова, замінювати синонімами. Тому, що коли є речі, які ти тричі повинен перечитувати, шукати, що це значить - буде втрачатися енергія твору.

Політика це тимчасове явище чи на все життя?

Спочатку думав, що так, а залишився на 10 років. Можливо колись ми все змінимо, всі будуть на своїх місцях, і я скажу – ну, все.. досить. Поїду купатися в морі.


Довідка:
Купрій Віталій Миколайович
Дата народження: 20 серпня 1973 р.
Заступник голови Комітету ВР України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності
Заступник керівника групи з міжпарламентських зв’язків з Республікою Куба
Дата набуття повноважень: 27 листопада 2014р.
Обраний по: виборчому округу №29
На момент обрання: заступник голови правління, ГО "Дніпродзержинська Правозахисна Спілка"
Не входить до складу будь-якої фракції
Член Міжфракційного депутатського об’єднання (МДО) «Депутатський контроль»

Оставьте первый комментарий