5 найбільших зрад українців у 2016 році





2016 був непростим роком, роком нескінченних зрад: великих та маленьких, поправних та невиліковних, нових та рецидивних, національних та міжнародних, політичних та культурних. Складалося навіть таке враження, що наші можновладці змагалися у тому, хто підкине кращу зраду, і це було досить легко, бо часом для цього не обов’язково було щось робити. Специфіка зрад у тому, що вони можуть виникати навіть тоді, коли не робиш геть нічого. Еталонним зразком можуть стати, наприклад, геть усі п’ятниці 2016 у Верховній Раді, коли сесійний зал виглядав таким же наповненим як рот хворого на цингу.

Отже, топ-5 найбільших зрад українців у 2016 році

ЗРАДА 1. Е-ДЕКЛАРУВАННЯ

Точніше, навіть не саме е-декларування, а його наслідки.

Почнемо з того, що цей процес неодноразово намагалися зірвати, і мишача метушня навколо нього стала головним джерелом зрад у період серпня-жовтня. На щастя, в розрізі справедливості і на нещастя з огляду на психічну травму, нанесену українському народу, процес все-таки стартував, і навіть найменша державна тля змушена була задекларувати те, на що вистачило сміливості. Щось нам підказує, що сміливості вистачило не на все, але й те, що показали, було досить ефектним.

За кілька днів державні мужі і немужі усіх рангів намалювали епічне полотно “Український сферичний жлоб в вакуумі”.

Виявилось, що наша верхівка зберігає готівку в брикетах під ліжком, живе на гроші дружин, батьків чи взагалі якихось інших міфічних істот, не гребує матеріальною допомогою, маючи мільйонні доходи, навіщось скуповує церкви, мощі та ікони, так, ніби це наблизить їх до Бога.

І цей золотий дощ був не єдиною нашою бідою. У прив’язці до теми майна важко не згадати такі підзради, як Панамські офшори, квартиру Лещенка і, звичайно ж, цілу мережу тунелів з сейфами під будинком голови Миколаївської ОДА.

Тож тепер, коли ми (зовсім) не маємо жодних ілюзій стосовно тих, хто там нагорі, саме час навчитися щось з цим робити, бо...

ЗРАДА 2. НІЯКИХ ПОСАДОК

Чи можете ви згадати бодай 5 значимих імен тих, хто зараз сидить, з повністю конфіскованим майном? І це не тому, що в нашій країні немає людей зі значимими іменами, з якими можна було б таке провернути, просто таких не садять.

І тут не можна сказати, що не намагаються, дуже навіть намагаються, але на заваді стають непереборні обставини. Такі, наприклад, як підвищений тиск. Хіба можна судити людину, якщо підвищений тиск? Ректора НАУ посадили під домашній арешт, бо у нього якраз підвищений тиск. Брати мільйонні хабарі при цьому тиск йому чомусь ніколи не заважав. Але домашній арешт це все ж дуже серйозно, ну й що, що з-під нього втікають на раз-два, як це зробив власник "Еліта-центру”.

Або от якщо ти збираєшся когось арештувати, то треба заздалегідь, як мінімум, надрукувати про це оголошення в "Урядовому кур’єрі", щоб потенційний арештант встиг насушити собі сухарів. Ну, ми, звичайно, перебільшуємо, але у випадку з Онищенком Луценко застосував приблизно таку стратегію і досить успішно, тому що той сидить… Ой.

Або історія про те, як ГПУ внесла подання на арешт Новинського до Ради, а комітет Ради “не спромігся” дати згоду і кудись те подання направив далі. Або от Охендовський. Його вже навіть випустили під заставу, але він і сам факт необхідності внесення застави збирається оскаржувати в суді. Або справа Майдану.  Робота йде такими ж темпами, як і у справі Гонгадзе, і це сумно, друзі, неймовірно сумно.

ЗРАДА 3. НАДІЯ САВЧЕНКО

Раз ми почали про тих, хто ЩЕ не сидить, продовжимо про ту, яка ВЖЕ не сидить.

Зважаючи на те, що у Надії є досвід написання книжок, насмілимося за результатами 2016 порекомендувати їй написати ще одну, про те як прос*ати довіру народу в максимально стислі терміни.

У травні Савченко вийшла з в’язниці безумовною героїнею, символом, якщо хочете, але минуло півроку, і тепер вона намагається скористатися залишками народної довіри, поспіхом збираючи назву нової партії “РУНА”, хоча насправді в арсеналі лишилися лише букви “Д”, “У”, “П” і “А”.

Що ж сталося? Сталося те, що ми не готові хавати все те лайно, яке на подають на лопаті у виді Надії, бо Майдан і Антимайдан — не одне і теж, бо Захарченко і Плотницький — не хороші милі люди, бо поїздки в Росію і  на зустріч з терористами — це сумнівна тактика, як би активно не стрибала Надія, намагаючись переконати нас у зворотньому.

Найбільша зрада у всьому цьому - те, що Савченко спекулює на питанні звільнення українців, яких Росія все ще тримає в заручниках, а це дно в усіх сенсах.

Ну і зразу обмовимося про Росію, раз ми вже про неї заговорили. Окрім утримування українських заручників, Росія особливо ніяких зрад в цьому році не спровокувала, тому що нічого хорошого ми від неї уже давно не чекаємо, а отже,  сприймаємо її дії не як зраду, а як норму поведінки психічно хворого. 

А от у Росії кількість зрад з нашого приводу лише зростає. Наша поведінка геть перестає вписуватися в їхнє бачення братського народу, тож пукани палають ледь не щодня. І це перемога, бо фрази “вони нам надостатньо співчувають”, “вони не співчувають нам взагалі”, “вони з нас сміються” будують найкращий візовий режим з Росією, поки немає справжнього документально підтвердженого.

ЗРАДА 4. БЕЗВІЗ

На превеликий жаль, як немає у нас поки що візового режиму з Російською Федерацією, так немає і безвізового з ЄС.

Це зрада рецидивна, бо вже кілька років ми ледь не щомісяця отримуємо нову дату цього напівміфічного безвізу. Петру Порошенку вже настілки незручно змінювати дату, що він навіть хреститься з цього приводу.

Але навіть хрест не допомагає, безвіз і нині там. І на нашу думку зараз це вже провина (якщо не вжити міцніше слово) європейської сторони. Вони просто не очікували, що ми виконаємо всі вимоги, і тепер не знають, чим прикривати свою імпотенцію в цьому питанні. Відсувати дату у них виходить, але виглядає це настільки ж непереконливо, як імітація цнотливості 30-річною повією у борделі.

ЗРАДА 5. ГОЛЛАНДСЬКИЙ РЕФЕРЕНДУМ

Тут же хочеться згадати про ще один надзвичайний успіх наших європейських побратимів у вибудовуванні стосунків з Україною, а отже про ще одне чудове нагадування про те, що окрім як на свої сили нам не треба ні на кого покладатися, бо при першому ж конфлікті інтересів вибір зроблять не на наш бік.

Почнемо з того, що український політикум привертав до референдуму увагу, як тільки міг, депутат Олексій Гончаренко навіть дарував голландцям футболки з текстом "Ван Гог відрізав собі вухо, щоб не чути російську пропаганду”.

І знаєте що? Не допомогло! Аж дивно, з такою-то стратегією! Іронічно, але якби ми менше привертали увагу до цієї події, менше голландців би прийшло на голосування, а отже, явка була б надто низькою, щоб визнавати хоч якийсь результат.

Але справа навіть не в цьому, Україна, насправді, тут була ні до чого, і голландці це відкрито визнають, просто для них це був спосіб сказати "ні" владі та ЄС, а Україна стала побічною жертвою. Робимо висновки, нам треба ставати сильнішими, щоб ні у кого не виникало бажання не рахуватися з нашими інтересами настільки, наскільки це зробили в Нідерландах.



Подписывайтесь на аккаунт Грушевского,5 в Twitter, Facebook и ВКонтакте: в одной ленте - все, что стоит знать о работе украинского и мировых парламентов.

Новости партнеров