предисловие


Для початку розмови, у короткій ретроспективі, як би Ви окреслили історію Інституту міжнародних відносин Шевченкового Університету?

Нашому Інституту в цьому році виповнюється 72 роки. Тривалий час тут готували лише дипломатичні кадри для братніх Радянському Союзу держав: країн Латинської Америки, Африки, Близького Сходу, Південно-Східної Азії, Східної Європи.

Пригадую першу лекцію, де Гліб Миколайович Цвєтков, фундатор національної школи дипломатії, звертався до нас, радянських студентів: «Якщо ви думаєте, що ви сюди прийшли і будете після закінчення працювати дипломатами, то ви глибоко помиляєтесь.  Ми вас беремо для того, щоб ви створювали мікроклімат для наших колег з-за кордону, щоб вони відчували себе комфортніше. Ви - просто антураж». Але підготовка була якісною, і саме тому, на сьогоднішній день шість міністрів закордонних справ України є випускниками нашого Інституту.

На сьогоднішній день підготовка кадрів змінилася відповідно до реформування вищої освіти, але орієнтація на змістовне наповнення та ефективну методологію залишилися. Головне, ми зберегли викладацький склад і наукові школи.

На мій погляд, у будь-якій професії багато чого вирішує суспільний запит, іншими словами - ринок. Виші змагаються між собою, прагнуть підготувати фахівців найвищого рівня для того, щоб посісти найвищі рейтинги на освітньому ринку. Наше профільне міністерство, мабуть, правильно вважає, що місця державного бюджету мають розподілятися згідно із рейтингом університетів. Чому Кембрідж, Оксфорд, Гарвард і Єль такі престижні? Тому, що їх випускників ангажують ще зі студентської лави. Їх диплом добре важить на цьому ринку, і ми до цього теж прагнемо.

У нас є окрема програма майстер-класів, які проводять представники і державних установ, і приватних компаній. Щодо МЗС, то тут ми маємо угоду про співпрацю, яка, зокрема, передбачає, що керівники департаментів читають у нас лекції, проводять семінари. У такий формат вони не лише діляться зі студентами своїми практичними навичками та досвідом,  але й відбирають до своїх команд талановитих студентів.

Звичайно, нам доводиться долати нові виклики, але вони історично обумовлені, пов’язані зі становленням нашої держави як незалежної.

Загалом, вітчизняна школа міжнародного права, міжнародних відносин, міжнародних економічних відносин є надійним підгрнутям для підготовки фахівців сучасного рівня. У нас читають лекції та проводять практичні заняття представники різних поколінь викладачів, ми зберегли академічні зв’язки між поколіннями науковців та педагогів. І цю спадковість потрібно обов’язково плекати. Школа - це спадковість, передача традицій

На Ваш погляд, чого бракує сучасному студентові? Здавалося б – все доступне, всі двері відчинені?

Нам бракує у рамках освітнього процесу дипломатичної практики для студентів. І тут ми шукаємо нових форматів співпраці, у першу чергу з МЗС, куди ми спрямовуємо кращих студентів. Так запроваджено проходження практики в диппредставництвах за кордоном, де студент стикається із реальним «навчально-практичним навантаження» протягом двох-трьох місяців. Це взаємно корисно, бо ми відряджаємо до українських місій за кордоном контингент добре підготовлених людей, які натомість здобудуть безцінний досвід. І що не менш важливо, у такий спосіб студент отримує нагоду зробити для себе висновок, чи його ця професія?

Які вимоги висуває сьогодні МЗС до студентів? Яких знань вимагає сьогодні дипломатична служба?

Це знання основ дипломатичної служби, історії міжнародних відносин, навички комунікування, врешті інтерес до культури та мистецтва, вишуканий смак та розуміння людської психології.

А ще МЗС потрібні фахівці, які володіють щонайменше двома іноземними мовами на високому професійному рівні, адже просто знання англійської мови зараз це замало. Якщо, скажімо, це фахівець з питань Близького Сходу, то він знатиме англійську і арабську. Ось таке перед нами стоїть завдання, і ми його успішно реалізовуємо. В Інституті вивчається арабська мова, китайська, хінді, фарсі, шведська, японська. Ці мови потрібно знати на професійному рівні – не просто перекласти, а вести переговори.

Чи співпрацюєте з Верховною Радою?

Так, ми тісно співпрацюємо з Верховною Радою України. Зараз працюємо над механізмом ефективнішого залучення наших науковців до експертних оцінок парламентських документів, особливо юристів-міжнародників  у питаннях експертного оцінювання відповідності законопроектів ВРУ до європейських стандартів, а натомість плануємо отримати доступ до парламентських ресурсів, а саме електронних джерел. Сьогоднішньому студентові мало підручників та посібників. Вони більш орієнтовані на роботу із «живим» потоком інформації за відповідним фахом чи досліджуваною тематикою.

Все ж таки, час йде, освітні технології змінюються. Чи потрібне реформування освіти у сфері міжнародних відносин?

Реформування не уникнути. Раніше для того, щоб створити якусь спеціальність, потрібно було пройти складну процедуру в МОН. Сьогодні цей процес спрощено, і це нормально. Адже хто, як не виш знає, яка спеціалізація на сьогодні користується попитом. В Інституту вісім англомовних магістерських програм. Нам не треба було ні з ким їх узгоджувати. Ми вирішили, що це потрібно і зробили. Сьогодні за цими програмами навчається 23 іноземних студенти (французи, німці, британці), опановують магістерську англомовну програму із зовнішньої політики. У межах цих програм ми створили нову спеціалізацію – «Право Світової організації торгівлі», адже ми стали членом СОТ, а достеменно часто виробники не знають, як ця організація працює. Не виключено, що за кілька років ця спеціалізація вичерпає себе, томі ми відкриємо іншу. Це і є активна робота на ринку освітніх послуг.

Реформи потрібні повсякчас, інакше - стагнація, але не революційні збурення, перевороти робити не варто. Найстабільнішим в державі, на мій погляд, має бути міністерство, що опікується зовнішніми зв’язками. Ідеально, коли внутрішні політичні баталії щонайменше позначаються на роботі цього органі державної влади. Зарубіжні партнери очікують на передбачувану та системну зовнішню політику.

Як Ви ставитесь до лекційних програм, що за три дні пропонують зробити зі студента народного депутата чи його помічника?

Це хороший бізнес. Все, що я можу сказати. Ми таким займатися не будемо, адже для нас принциповим є питання високої академічної репутації. Якщо людина хоче підвищити свою кваліфікацію, але в неї бракує часу та можливостей кілька років вчитися, вона шукає варіант, як це зробити в форматі «експрес». Хоча нами розроблені деякі оперативні формати. Скажімо, протягом семи років читаємо для Секретаріату Кабінету Міністрів курси з євроінтеграції. Ми орієнтуємося на поглиблені підготовку професіоналів.

Чи потрібна Україні нова система підготовки майбутніх політиків?

У нас немає такої освітньої програми «майбутній політик». Просто наші випускники можуть і стають політиками найвищого рангу. Принаймні двох президентів ми підготували. Виховання людини, що сповідує і захищає загальнолюдські цінності – ось наша мета. На жаль, це непросте завдання, особливо в сьогоднішньому прагматичному світі. Духовність дуже важлива річ, і наша задача - цю річ в них виховувати, тому що завтра вони стануть політиками. Коли абітурієнти із найвищими балами із ЗНО обирають наш Інститут, хоча вони могли б злегка претендувати на стипендії у провідних вишах світу, мене переповнює натхнення до нових справ. Отже вітчизняна освіта – конкурентна, здатна надихати молодь. Власне й до того, щоб ставати політиками.

Ви були в стінах Верховної Ради. Яким було Ваше перше враження, коли Ви туди потрапили?

(задумався)

Це тут робиться політика? Вразило те, як відбувається перетворення із абстрактного на конкретне.

Оставьте первый комментарий