Дельта Банк: будні фонду гарантування вкладів фізичних осіб фото

Останнім часом все більше і більше банківських фінансових установ виводяться Національним Банком України з ринку фінансових послуг в зв’язку з тим, що  такі установи перестають відповідати встановленим критеріям та вимогам платоспроможності, ліквідності тощо. 

Найбільш резонансним та скандальним прикладом виведення фінансової установи з ринку фінансових послуг є події, які мають місце навколо одного з найбільших та системо утворюючих банків - ПАТ «Дельта банк».

В засобах масової інформації почали активно з’являтись повідомлення про викриття в заволодінні коштами ПАТ «Дельта банк» його колишніх топ-менеджерів. Зокрема мова йде про першого заступника ради директорів Банку Віталія Масюру, який нібито з перевищенням своїх службових повноважень заволодів коштами банку в розмірі $50 млн., а зараз переховується від слідства та правосуддя за кордоном. 

«Анонімні» джерела в ФГВФО (фонд гарантування вкладів фізичних осіб) «розтлумачують» широкому загалу схему виведення активів «Дельта банку» на користь агрохолдингу Саrgill (сума перевищує $100 млн), вказуючи на створення штучної заборгованості за допомогою акредитивів, виданих на користь компаній зі сфери впливу Саrgill, які до того ж нібито мають невиконані кредитні зобов’язання перед «Дельта банком», а самі акредитиви начебто взагалі мають сумнівний характер, оскільки проведеною перевіркою таких акредитивів не було виявлено на обліку в банку. 

Звернувшись до судової практики, що існує на теперішній час у відкритому доступі та поспілкувавшись телефоном з представниками підприємств-позичальників «Дельта банку», які, з їхніх слів, на теперішній час намагаються врятувати свій бізнес від непомірних апетитів окремих представників ФГВФО за допомогою законних інструментів та у повній відповідності до вимог чинного законодавства, стало відомо, що низка підприємств реального сектору економіки України, які жодним чином не пов’язані з Саrgill, свого часу отримали валютні кредити в «Дельта банку» під заставу своїх основних засобів (земля, нерухомість тощо) на розвиток свого бізнесу. Проте валютні кредити, в силу об’єктивних причин, перетворились в непосильну ношу та стали загрожувати існуванню бізнесу як такому, на розвиток якого вони власне і отримувались. 

В пошуках виходу з ситуації, яка загрожувала катастрофою, зазначають підприємці, було вирішено придбати права вимоги за резервними акредитивами, емітованими «Дельта банком» у вигодонабувачів за такими акредитивами, та здійснити залік зустрічних однорідних вимог. 

Як зазначив Сергій Протасов, що представляє інтереси ТОВ «Стройбуд Іллічівськ» у Вищому Господарському суді у справі з ПАТ «Дельта банк»: «Така правова конструкція є абсолютно законним механізмом припинення зобов’язань, який передбачений цивільним та господарським правом як національним, так і міжнародним. А оскільки цей механізм було реалізовано до офіційного введення в «Дельта банку» тимчасової адміністрації, обмеження, що передбачені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не могли бути застосовані до зазначених правочинів, які на теперішній час є чинними та не визнані у встановленому порядку недійсними».

Відповідно до єдиного державного реєстру судових рішень, такими вітчизняними підприємствами, що тепер борються за своє існування є компанія «Яблуневий Дар» - виробник відомих соків, що випускаються під торгівельною маркою «Галіція»; «Танк Транс» (міжнародні транспортні перевезення); «Стройбуд Іллічівськ» (промислове будівництво); «Іллічівський зерновой порт» (транспорт, логістика).

Термін «акредитив» є дуже розповсюдженим у всьому світі фінансовим інструментом, який широко використовується у міжнародній торгівлі та є свого роду банківською гарантією щодо виконання клієнтом банку своїх зобов’язань перед третіми особами за комерційними договорами.

Тобто, якщо особа – клієнт банку, за заявою якої банком відкрито акредитив (наказодавець), не виконує належним чином своїх зобов’язань за комерційним договором, у особи, на користь якої відкрито такий акредитив (бенефіциар, вигодонабувач) виникає право вимоги до банку, а банк зобов’язаний розрахуватись із нею замість боржника, де банк в свою чергу матиме право зворотної вимоги до свого клієнта.

Простіше кажучи – зобов’язання Банку з виконання емітованого ним акредитиву є такими ж грошовими зобов’язаннями, як, повернення вкладнику депозиту, або виконання платіжного доручення та перерахування грошових коштів із поточного рахунку.

Законність подібного механізму щодо заліку зустрічних однорідних вимог та припинення взаємних зобов’язань, де з однієї сторони є зобов’язання «Дельта банку» виконати платіжне доручення та перерахувати грошові кошти з поточних рахунків клієнтів банку, а з іншої сторони є право вимоги банку за кредитним договором, підтверджено судами всіх інстанцій, включаючи Верховних суд України. 

Формальною і головною умовою законності реалізації такого механізму стало те, що його було застосовано до введення в «Дельта банку» тимчасової адміністрації.

Мова йде про справу №910/11426/15, розглянуту в системі господарських судів України трьох інстанцій, законність рішень яких підтверджена Верховним судом, в якій діюче підприємство реального сектору економіки ПАТ «Білгород – Дністровський комбінат хлібопродуктів» довело свою правоту та врятувало виробничі потужності, припинивши кредитні зобов’язання перед банком шляхом заліку зустрічних однорідних вимог, зберігши при цьому сотні робочих місць та стратегічне продовольче виробництво на півдні України.

І це є вже усталеною практикою, оскільки судова палата з цивільних справ Верховного суду України своєю постановою №6-43цс15 від 16.09.2015 фактично підтвердила право позичальників банків припиняти свої кредитні зобов’язання шляхом заліку зустрічних однорідних вимог на підставі ст. 601 Цивільного кодексу, за умови, що такий залік було здійснено до введення в Банку тимчасової адміністрації.

З правової точки зору, жодної різниці в правовій природі грошових зобов’язань Банку, що вже виникли на підставі договорів депозитного вкладу, банківського рахунку, або акредитиву немає і походження таких зобов’язань значення немає. Головним є те, що грошовий обов’язок Банку вже виник, він існує, а тому здійснення заліку зустрічних вимог є законним, дієвим та ефективним механізмом захисту інтересів позичальників Банків, яким такі позичальники і скористались.

Підприємство збережено, виробництво продовжується, збережено сотні робочих місць, сплачуються податки до бюджету, розвивається соціальна інфраструктура регіонів.

Проте, особами, які приймають рішення в ФГВФО нагнітається в суспільстві думка про змову, шахрайство, обман простих вкладників «Дельта банку». В свою чергу, прості вкладники, які в більшій своїй частині далекі від розуміння принципів функціонування світової фінансової системи, використовуються ФГВФО для тиску на судову систему шляхом організації пікетів під судами та заганяються в самі судові засідання, саме тому і використовується «чорний PR» в ЗМІ, який вже неодноразово викривався та спростовувався самими авторами статей, як це було щодо вже згаданої справи ПАТ «Білгород – Дністровський комбінат хлібопродуктів», де суддів звинуватили в хабарництві, а згодом автор статті зізнався, що йому замовили очорнити колегію суддів, а потім не розрахувались за таку роботу. http://from-ua.com/articles/367101-nad-propastyu-vo-lzhi-1.html

Може саме тому останнім часом проявляють небачену активність правоохоронні органи, які забувши про презумпцію невинуватості і таємницю слідства «зливають» представникам ЗМІ інформацію про свої «сенсаційні» викриття колишнього керівництва «Дельта банку» в «крадіжці мільйонів», при цьому навіть не вручивши особі повідомлення про підозру та не допитавши щодо її версії подій.

Нагадаємо, що тривалий час перед введенням тимчасової адміністрації в «Дельта банку» працював куратор від НБУ, який був в курсі всього, що відбувалось в «Дельта банку» в той час і не висловлював жодного занепокоєння з цього приводу (http://from-ua.com/articles/367101-nad-propastyu-vo-lzhi-1.html).

Можливо тому з використанням вищезазначених брудних засобів тиску на суд, юристи ФГВФО змусили судову колегію Вищого господарського суду, що розглядала позов ТОВ «Стройбуд Іллічівськ» до «Дельта банку» про припинення іпотеки на підставі заліку зустрічних однорідних вимог, взяти самовідвід, щоб не ставити під сумнів неупередженість та незаангажованість суду (http://reyestr.court.gov.ua/Review/54981647).

Можливо події, які відбуваються навколо «Дельта банку» стануть лакмусовим папірцем, або іспитом для держави на зрілість, на готовність до побудови громадянського суспільства, на готовність до боротьби з корупцією та вирішення конфліктних ситуацій лише правовим та законним шляхом. 

Розгляд цієї справи триває. 
Редакція "Грушевського,5" слідкуватиме за перебігом подій.

Оставьте первый комментарий