Богдан Шаповал: “Ринок ЄС, в першу чергу, - це імідж.”

Богдан Шаповал: “Ринок ЄС, в першу чергу, - це імідж.”

Як вплинула втрата російського ринку на вітчизняних виробників, які іноземні ринки відкриті для українських продуктів, та де нас не чекають, коли наша продукція з’явиться на ринку ЄС і навіщо знижувати ПДВ на продукти харчування, розповів в інтерв’ю виданню  “Грушевського,5” голова Ради з питань експорту продовольства Богдан Шаповал.

Богдане, чим саме займається Рада з питань експорту продовольства?

Рада з питань експорту продовольства (Ukrainian Food Export Board, UFEB) – це неприбуткове об’єднання українських підприємств, яке допомагає їм знайти нові ринки збуту, нових контрагентів. По великому рахунку, наша мета – збільшити частку готових продуктів харчування в українському експорті.

Як вплинула на роботу українських господарств втрата російського ринку?

Дуже суттєво вплинула. В 2014 році підприємства втратили ринки збуту по м’ясу, молоку і кондитерським виробам. Розумієте, наша основна проблематика, як українських експортерів, - що ми за 25 років не спробували зробити й кроку від російського ринку. Ніхто не замислювався над новітніми технологіями, над іншими ринками, ніхто, звичайно, не думав, що в нас буде величезний воєнний, політичний конфлікт з РФ. Коли це все відбулося, ми опинилися без будь-яких зв’язків та напрацювань у сфері експорту, а такі речі на закордонних ринках встановлюються саме завдяки тісним зв’язкам, довірі контрагента до контрагента. Якби ми почали над цим працювати в  2008 році, коли були перші сирні торгівельні війни з Росією, то зараз би ситуація була набагато кращою - ми б диверсифікувалися, і мали достойну заміну російському ринку.

Чи складно виходити на іноземні ринки?

Процес виходу на експортні іноземні ринки дуже не простий. Виникають три питання. Перше питання - якості, друге - ціни, третє – логістики. І окреме, не менш важливе питання, - чи готові нам довіряти? До 2006 року Україна по молочним продуктам мала доволі непогані позиції. Ми постачали їх серйозними обсягами в Африку, Японію, Південну Корею, але через те, що постачання було масовими і якість особливо не контролювали, тому що російський ринок приймав будь що, ми спочатку втратили Японію, потім - ряд інших країн, і зараз це повертаємо.

Чи розглядаєте ринок ЄС?

Попри грандіозні заяви зі сторони влади, ми не розглядаємо ринки ЄС як найбільш пріоритетні для нас.

Чому?

Ринок ЄС, в першу чергу, - це імідж. Якщо наші підприємства отримують єврономери, нам потім легше виходити на ринки інших країн, тому що це підтвердження якості та безпечності нашої продукції експертами ЄС, але отримати підтвердження і квоти - лише третина шляху. Крім цього, потрібно продати себе на конкурентному, давно створеному, зайнятому по максимальній кількості ніш, ринку. Звісно, що ми можемо там пробиватися в окремих позиціях, таких як мед, грецький горіх,  різноманітні органічні продукти, але глобального надлишку сировини, що існує на нашому ринку і переходу від сировинної економіки до економіки готової до споживання продукції це не створить. Тому, основними напрямками, які ми розвиваємо, будуть Середня Азія, Казахстан, Узбекистан, Азербайджан, країни Кавказу. Ще ми активно дивимось в сторону країн західної Африки та Південно-Східної Азії  - це зростаючі економіки, де є рівень купівельної спроможності населення.

Що туди можна експортувати?

Туди можна експортувати м’ясні напівфабрикати, сухе молоко, масло. Ангола випиває, при населенні в 22 мільйона жителів, 11 мільйонів літрів молока щодоби, і все це молоко є відновленим, сухим. Сухе молоко - це сире молоко, висушене до порошку при температурі 110-120 градусів, яке втратило 9/10 своєї маси, і зберігається протягом 9 місяців. Його відновлюють «просто доливши» води. Якщо це сухе знежирене молоко, з якого видалені молочні жири, то ще додають жири. Сухе молоко легко зберігати, продавати, транспортувати. Воно не шкідливе, але ясно, що користі в ньому менше, ніж в парному молоці.

Які ще країни важливі для українських експотерів?

Країни північної Африки ,Близький Схід – дуже важливий для нас ринок також. Варто було б виділити окремо ринок Єгипту, Саудівської Аравії та 6 країн, які входять до партнерства Gulf. Але арабський світ дуже принциповий. Для них важливо розуміти і бачити, що ти надійний партнер. А Україна не вміє поки що поводити себе з цими людьми належним чином. Ми не вміємо правильно працювати на міжнародних виставках, майданчиках.

Чому так відбувається?

Причин багато - від абсолютного нерозуміння “що там робити?”, до елементарної похабності персоналу. В мене є енциклопедичний приклад з нашої діяльності, коли ми забезпечували контракт на 200 тонн масла на місяць для подальшого перепродажу. Через декілька місяців нам написав арабський партнер, що не буде далі працювати тому, що поставка припинилася. Ми почали уточнювати що трапилося. Виявилось, що десь в Узбекистані дали ціну дорожче на 40 центів за кг, - і  партнери пішли туди все продавати. Арабський світ досить чуттєвий. Якщо ти неправильно повівся, то, зазвичай, ти вже не зможеш далі працювати з цією компанією.

Ще один важливий ринок для нас - це південно-східна Азія, тут варто ділити на Китайську Народну Республіку, яка  є величезним ринком, до якого ми намагаємося підступитися, і країни Південно-Східної Азії. Принциповими є Південна Корея, Японія, Філіпіни, Індонезія. Дані країни можуть споживати практично все, - питання в якій формі запропонувати і наскільки бути готовим до входу на цей ринок.

12321436_1246085558752367_4045367346952792056_n.jpg

А ми готові?

Частково - так. В першу чергу потрібно терпіння і розуміння. Аби отримати нормальний реальний контракт від китайських партнерів, треба мінімум 2-3 роки з ними працювати, показувати, що ти зацікавлений ними, відвідувати виставки, - потім це все окуповується. Друге - нам потрібно змінюватися. Потрібно змінювати виробничі потужності, підхід до виробництва продуктів.

На жаль, ми вміємо виробляти лише те, що звикли виробляти. Наприклад, російський сир. Це не кращий сир за своїми смаковими якостями серед існуючих. Потрібно дивитися ширше. Дуже багато країн випускають м`які сири. Ми теж почали переорієнтовуватися на виробництво моцарели та фети. І це добре. Але нам потрібно виходити на виробництво такого масового продукту, як сир типу чеддер, яким торгують на біржах, при наявності необхідної якості. Це вимагає не стільки капіталовкладень, скільки зміни ментальності людей - бути готовими піти в щось інше. Якщо ми хочемо йти на Близький Схід, то виставляти на виставці наш твердий сир, типу голландський, не варто. Якщо хочемо йти на міжнародний ринок, то має бути чіткий розподіл між твердим сиром із молока і сирним продуктом, де є рослинні жири. Їх споживання вітається, наприклад, в екваторіальних країнах. Там є традиції споживання саме спредів і цей продукт гарно продається, але про нього треба говорити й показувати.

Потрібно вчитися працювати з цими ринками.

Можливо, нашим виробникам не вистачає маркетингових стратегій і кадрів, які б працювали.

Кадрів - так, а щодо маркетингових стратегій, то це гарне й звучне поняття, яке ми не любимо застосовувати. Взагалі їм не вистачає ентузіазму.

Чому? Це має бути інше покоління, більш сучасне, молодше?

Справа не у віці, навіть, а в поганій звичці та небажанні змінюватися. Українські виробники не можуть звикнути, що коли їдеш на міжнародну виставку представляти Україну, тобі, як мінімум, треба знати англійську мову, до того ж бажано вивчити базові слова мови тієї країни, де ти будеш. Варто розуміти культурні й моральні цінності країни. Можливо, коли ти будеш дивитися їм прямо в очі, вони вважатимуть це непристойним і відходитимуть від тебе. Це все дрібниці, які формують базу контактів та ставлення до тебе як до професіонала

Потрібно робити комплекс речей, які змінюють ментальні підходи: нам потрібно працювати ефективніше, не потрібно боятися розвідувати невідоме.

Ринки яких країн взагалі закриті для України?

Для ЄС ми абсолютно закриті по свинині і по яловичині. По свинині ми закриті через африканську чуму свиней, від якої немає вакцини. Хвороба прийшла до нас із Росії. Також вона є в Польщі та Білорусії, хоча Лукашенко її не визнає, бо це буде удар по експорту країни. Хвороба може поширюватися з м’ясними виробами, через людей. Тому, щоб не поширювати це в ЄС, а особливо в Німеччину, де велика популяція диких кабанів, нам заборонений експорт. І це правильно. В нас має більш розширено запрацювати Держпродспоживслужба, у складі якої має бути сильна ветеринарна структура,  яка буде контролювати спалахи хвороби і займатися їх локалізацією. Має бути також викуп за ринковою ціною туш свиней, які загинули. Селянин економічно зацікавлений дорізати помираючу тушу і продати хоч десь. Якби держава викуповувала туші та спалювала їх, то не було б того що є зараз, - поширення хвороби відбулося через відсутність державних програм.

Щодо яловичини, ми зараз працюємо з провідними ветеринарами країни та Держпродспоживслуюбою, щоб почати процедуру запрошення комісії по яловичині, яка б перевірила Україну на впровадження HACCP, системі аналізу ризиків, небезпечних чинників і контролю критичних точок.

Також, проводимо переговорний процес спільно з Держспоживслужбою і з ветеринарною службою Південно-Африканської Республіки. Ми будемо подавати туди списки підприємств, щоб довести органам цих країн, що наша свинина нормальна, бо свинина, яка експортується, - не селянська, це свинина великих господарств, де дотримуються всіх необхідних стандартів.

Читайте також5 бар’єрів для українського продовольчого експорту на шляху до міжнародних ринків

На китайському ринку так само, як і в ЄС, - споріднена ситуація, -  має бути сертифікація. Вони набагато сприятливіше до нас ставитимуться, коли знатимуть, що ми маємо єврономери.

Щодо кондитерських виробів. Українська кондитерка дуже якісна, і тому така країна як Туреччина, яка сама є великим виробником кондитерки і забезпечує всі країни сходу своїми ласощами, звичайно, боїться українських продуктів. Мито на імпорт української кондитерки - 150%! Це так захищають свого виробника, щоб не імпортували. З цим потрібно працювати, їхати в Туреччину, збирати турецьких кондитерів і пояснювати, що ми не такі страшні, і якщо ми зайдемо на ринок, то не відхопимо його увесь. Плюс - це додасть стимулу та конкуренції в самій країні.

А що таке система НАССР? Чи є вона в Україні?

НАССР - це загальносвітова система для тих, хто торгує на світових ринках. Вона виражається в різних сертифікатах та процесах на підприємстві, забезпеченні всебічної безпечності даної продукції. Головне, щоб ти зміг сказати звідки ця продукція і гарантувати її безпечність. В цивілізованих країнах немає апарату їз 10 тисяч ветеринарів, там є страх штрафу, відповідальність особиста і групова.

Нам потрібно впровадити НАССР до 1 вересня  2017 року на підприємствах, які займаються переробкою тваринницької продукції. Для цього кожне підприємство має подати й захистити свою систему, як вони гарантують, що продукція безпечна, і як це відслідковується.

Ми не можемо прослідкувати, з чого зроблена ковбаса, куплена в магазині, що їла та корова, а в Польщі так можна. Існує система контролю. Є партія корму, яка заходить з такого-то підприємства на ферму, ведеться облік, яка корова їла цей корм. Потім їде корову відправляють на м’ясопереробне підприємство, ведеться облік, коли і як її забили, вихід м’яса, і в які м’ясні продукти воно потрапило. Якщо виявлена якась проблема з безпечності цієї продукції, за цими всіма ланками можна відслідкувати, на якому етапі вона виникла і покарати винного. У нас цього зробити не можна.

Богдане, Рада з питань експорту продовольства співпрацює з українською владою та в яких питаннях?

Так, співпрацює, але ми не одразу до цього прийшли. Так виходить, що ми розпочали з міжнародних проектів, а потім зрозуміли, що треба тісніше працювати з відповідальними органами в Україні. Питання експорту продовольства в нас контролюють 13 державних органів. Мінфін включає ДФС і митницю, контролює по ПДВ, по митним пропускним, по вартості. Держпродспоживслужба - по ветеринарній та фітосанітарній безпеці. Значну підтримку отримуємо від Міністерства аграрної політики і продовольства. 

Щодо народних обранців. З якими депутатами співпрацюєте, чим вони допомагають вам?

В більшості це увесь аграрний комітет, який підтримує наші аграрні ініціативи - це до 50 депутатів, які мають розуміння, що відбувається в аграрному секторі. Вони з різних структур та фракцій, об’єднані розумінням аграрного сектору. 

Раніше у фермерів був спецрежим. ПДВ акумулювався на спеціальному рахунку, з якого фермер, чи трейдери могли купити основні засоби: трактори, комбайни, побудувати приміщення. За рахунок розподілу це залишалось на казначейських рахунках виробників і за рахунок цього ж вони оновлювалися. Фактично уряд балансує бюджет не за рахунок викорінення корупції, введення системи ProZorro, регулювання тендерів, зменшення державницького апарату, а за рахунок спецрежиму. Подумайте лише, корупція в Україні оцінюється в 250 мільярдів гривень, а питання нашого ПДВ – 18 мільярдів, і вони вирішили заткнути цю “дірку” ПДВ.

Ми намагалися це обгрунтувати, показували наскільки здорожчає продукція, наскільки ми станемо неконкурентоспроможними на ринку - нас не почули. Наша позиція наступна: ми, звісно, готові платити це ПДВ, якщо його частина залишається в державі, без корупційних схем.  

Наталія Павлова, Грушевського,5



Подписывайтесь на аккаунт Грушевского,5 в Twitter, Facebook: в одной ленте - все, что стоит знать о работе украинского и мировых парламентов.

Новости партнеров