У 2019 році відбулася кардинальна зміна парадигми комунікацій суспільства і влади фото

 

Політичний сезон 2019 року закарбувався кількома визначними подіями, як на внутрішньому, так і на зовнішньополітичному рівнях. Показово, що у цьому році  Україна перебувала в центрі багатьох мейнстрімних політичних процесів світового рівня.

 

Поглянемо на політичний рік крізь призму систематизації ключових подій за їхньою хронологією і значущістю.

 

Вибори

 

Головними подіями політичного року 2019 стали президентські й парламентські вибори, які змінили політичний ландшафт країни і  стали віддзеркаленням суспільних настроїв і сподівань.

 

Переконлива перемога в другому турі Володимира Зеленського над Петром Порошенком виявила глибокий рівень розчарування громадян в багатьох нездійсненних очікуваних, їх невпевненості у власному майбутньому та прагненні якісних змін у політичній площині. 

 

 

Очевидно, що Петро Порошенко розумів: шанси на перемогу в президентських перегонах у нього незначні, але виразна виборча кампанія дала змогу мобілізувати електорат, завдяки чому політична партія “Європейська солідарність” подолала п’ятивідсотковий бар’єр під час дострокових парламентських виборів. 

 

Політичні еліти, зорієнтовані на Петра Порошенка, після його поразки одразу  відійшли на другий план і втратили вплив на перебіг політичних процесів у країні. Реципієнтом суспільних симпатій і сподівань стала партія “Слуга народу”, бренд якої виник з однойменного телевізійного серіалу. Виборчі кампанії відбувалися з використанням багатьох медійних і технологічних новацій, що зрештою засвідчили ефективність.

 

Під час дострокових парламентських виборів партія “Слуга народу” здобула високий рівень підтримки (43,16% - 124 депутата) в загальнодержавному багатомандатному окрузі.  Її представники також перемогли в 130 мажоритарних одномандатних округах. Завдяки цьому пропрезидентська політична сила вперше в новітній історії України сформувала одноосібну парламентську більшість.

 

Цікаво, що під час дострокових парламентських виборів не змогли отримати необхідної електоральної підтримки для подолання 5%-бар’єру Радикальна партія Олега Ляшка (4,01%); Партія “Сила і честь” Ігоря Смешка (3,82%); Опозиційний блок (3,02%); “Українська стратегія Гройсмана” (2,41%) та ще ціла низка дрібних партій.  Арсеній Яценюк і “Народний фронт”, які у парламенті сьомого скликання мали другу за чисельністю фракцію, зваживши на результати соціологічних опитувань, навіть не брали участь у дострокових парламентських виборах, повністю втративши за 4,5 роки свій електоральний потенціал.

 

Відкриттям політичного сезону стала політична партія “Голос” Святослава Вакарчука, яка була створена буквально “з коліс”. Партія розпочала боротьбу за прихильність виборців, маючи рейтинг близько 1%, і то лише завдяки популярності лідера - вокаліста групи “Океан Ельзи” Святослава Вакарчука. В результаті “Голос” здобув довіру 5,83% виборців, отримавши перепустку до парламенту дев’ятого скликання.  

 

Цікаво, що за даними соціологічних досліджень, зокрема  групи “Рейтинг”, напередодні парламентських виборів на межі подолання бар’єра була лише партія  “Сила і честь”. Загалом підсумкові результати виборів були дуже близькими до індексних показників і рейтингів, що надавали соціологічні служби.   

 

 

Електоральний майдан: зміна політичних еліт і виборчих кластерів

 

Політичний сезон продемонстрував високий протестний потенціал, акумульований у суспільстві за час президентства Петра Порошенка і до нього. Цей потенціал був значною мірою вираженням суспільного несприйняття всієї системи державної влади з  її очевидними корупційними вадами і повною відсутністю зворотного зв’язку. Потенціал був трансформований під час виборів у феноменальну готовність виборців підтримувати новий політичний проект з яскравою назвою “Слуга народу” і медійно “розкрученими” лідерами без будь-якого політичного бекграунду. Це явище одразу назвали “електоральним майданом”.

 

Чимало старожилів українського політикуму, які систематично обиралися у своїх мажоритарних округах, були знаними і шанованими політиками, програвали нікому невідомим кандидатам, які жодним чином не були пов’язані з політичною діяльністю. Єдиною їхньою конкурентною перевагою був бренд “Слуга народу”.

 

Результати двох виборчих кампаній також свідчить про значну зміну електоральних кластерів. Молодіжний кластер під час президентських і парламентських виборів виявився неочікувано активним, оскільки для молоді як ніколи актуальною стала проблематика вирішення військового конфлікту на східних теренах України, окреслення чітких перспектив розвитку країни і свого майбутнього в ній.  Молодь усвідомила власну відповідальність за майбутнє країни і прийшла на вибори. Люди середнього і пенсійного віку, які багато років поспіль робили вирішальний внесок у результати українських виборів, цього разу  вже не мали такого впливу. Отже, в Україні відбулася не лише кардинальна зміна пострадянських поколінь політиків, а й зміна поколінь виборців. 

 

Новий уряд

 

Політичний сезон у багатьох сенсах був унікальним. Під повний контроль глави держави одразу перейшла виконавча і законодавча гілки влади, чого раніше ніколи не було. Підходи до реформування судової гілки влади також свідчать про спроби взяти під контроль і судову гілку влади.

 

Не маючи потреби у проведенні консультацій для формування коаліції, партія президента дуже швидко сформувала і затвердила персональний склад Кабінету Міністрів. Одразу була проголошена амбітна мета економічного розвитку - збільшити ВВП на 40% впродовж наступних 5 років. Для цього в 2020 році ВВП має зрости на 5%, а впродовж 2021-2024 років - на 7% щороку.

 

Формування уряду під нові завдання і водночас скорочення парламентських комітетів створило функціональні викривлення.  Для проведення важливих реформ та координації взаємодії між виконавчою й законодавчою гілками влади необхідні якісні комунікації і функціональне сполучення між парламентськими комітетами і міністерствами.

 

У парламенті 8 скликання депутати працювали в  27 комітетах, після проведення дострокових виборів їх кількість зменшилася до 23. Перерозподіл функціоналу між парламентськими комітетами відбувався з метою оптимізації та підвищення ефективності управління. Принаймні така ціль була задекларована. В результаті від кількох комітетів депутати відмовилися: у справах ветеранів, учасників бойових дій, учасників антитерористичної операції та людей з інвалідністю; з питань промислової політики та підприємництва; з питань культури і духовності. Натомість були створені комітети з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій; комітет з питань цифрової трансформації.  

 

Функціональне навантаження міністерств і особливо призначення міністрів в новому уряді були результатом складних компромісів у провладній команді. Внаслідок цього значна кількість посад міністрів дісталася людям, які не мають необхідної підготовки і  управлінського досвіду. Відсутність якісних результатів діяльності нового уряду може призвести до часткового або повного перезавантаження його складу вже на початку 2020 року. Офіційної інформації про можливу кадрову ротацію членів Кабінету Міністрів наразі немає, але в експертних колах  активно обговорюється це питання.

 

Україна в американському політичному дискурсі

 

Значний резонанс  у США і світі мав гучний скандал, який розпочався з оприлюднення на вимогу Демократичної партії США стенограми телефонної розмови Президента України Володимира Зеленського і Президента США Дональда  Трампа. Україна опинилася в центрі внутрішньополітичного протистояння впливових політичних сил Сполучених Штатів.

 

Дональд Трамп під час цієї розмови висловив бажання, щоб Україна продовжила розслідування справи щодо найбільшої української газовидобувної компанії Burisma, в наглядовій раді якої раніше працював Хантер Байден - син найімовірнішого кандидата, який висуватиметься на посаду президента США від Демократичної партії - Джо Байдена.

 

Демократи розцінюють таку позицію чинного президента США, як тиск на суверенну країну. На основі цього вони розпочали процедуру оголошення імпічмента Дональду Трампу, і маючи більшість в Палаті представників Конгресу США, оголосили йому недовіру.

 

Цікаво, що серед багатьох свідків, які брали участь у відкритих слуханнях  у справі проголошення імпічменту Дональду Трампу, була Марі Йованович - колишній посол США в Україні. До справи також виявився причетним колишній генпрокурор України Юрій Луценко, який неформально став на бік Трампа і заявляв, що Йованович передавала йому списки “недоторканних” людей, яких не варто переслідувати. Проте Марі Йованович під присягою у Конгресі США заявила, що ніколи не давала колишньому генпрокурору Юрію Луценку жодних списків людей, яких неможна переслідувати.

 

Щоб уникати потрапляння в такі ситуації, українській владі необхідно максимально дистанціюватися від внутрішньополітичних процесів у інших країнах. Також міждержавні візити мають бути якісно підготовлені, опрацьовані в інформаційній площині, з детальним вивченням внутрішньополітичної ситуації та врахуванням усіх можливих ризиків.

 

Політика - це інформація, її інтерпретація та комунікація

 

Електоральний успіх Володимира Зеленського і  партії “Слуга народу”  в перші ж місяці роботи Верховної Ради був затьмарений великою кількістю гучних скандалів і комунікаційних прорахунків. Нечисленна, але досвідчена парламентська і позапарламентська опозиція використовує помилки провладної команди на свою користь. Це проявилося під час розгляду законопроекту “Про обіг земель сільськогосподарського призначення”, як законодавчого інструменту запровадження ринку землі. Оскільки широкої суспільної підтримки запровадження в Україні земельного ринку немає, опозиція педалює цю тему, щоб послабити позицію владної команди.

 

 

На цьому прикладі бачимо, що налагодження каналів комунікації влади з суспільством за багатьма критично важливими напрямками недостатнє і потребує якісного посилення. Намагання проводити комунікативну політику “без посередників і журналістів” призводить до того, що опозиція  налагоджує суспільні комунікації значно швидше і ефективніше.

 

Нові комунікаційні формати, які започаткував Володимир Зеленський у формі прямих відеозвернень, виглядають значно динамічніше і мають високі показники переглядів та зворотної реакції. Необхідно лише визначити пріоритетну для громадян тематику, зробити цей формат максимально коротким і орієнтованим на широку аудиторію.

 

Наріжним каменем наступного політичного сезону і навіть міжсезоння стане налагодження ефективних прямих каналів комунікаційної політики влади з суспільством. Це можуть зробити підготовлені фахівці, які розуміють особливості сприйняття повідомлень різними суспільними прошарками. Найгостріші питання, які є важливими для громадян, необхідно відпрацьовувати превентивно, пропонуючи обговорення і врахування суспільних настроїв при прийнятті рішень.

 

P.S.

2019 рік ще раз засвідчив неспростовну істину про те, що державну політику мають здійснювати компетентні люди. В суспільстві зростає запит на кваліфікованих, патріотичних політиків, для яких Україна - це не просто держава  на політичні карті світу, а насамперед країна, з якою вони пов’язують своє майбутнє.    

 

 



Загрузка...

Оставьте первый комментарий