"Ревізія критичних надр: яке багатство знаходиться під нашими ногами?" фото

Ксенія Оринчак - виконавча директорка Національної Асоціації добувної промисловості України 

  

В Україні все частіше говорять про “критичну сировину”, то в контексті перспектив участі нашої країни в Європейському сировинному альянсі (The European Raw Materials Alliance (ERMA), то в розрізі співробітництва у складі ще одної  організації - Європейського акумуляторного альянсу (European Battery Alliance – ЕВА). Європейський Союз усіляко демонструє свою зацікавленість до  українських «критичних надр», і настільки виразно, що в ЄБРР навіть готові надати Україні 200 млн євро для дослідження та верифікації запасів критичної сировини… А все тому, що нашим солідним запасам критичної сировини можуть позаздрити не лише країни Європи, але й увесь світ загалом. 
 

«Критична сировина в українських надрах»

 
В українських надрах нараховується 117 видів корисних копалин. Ми володіємо найпотужнішою в Європі мінерально-сировинною базою, яка займає 5% від загальних світових запасів сировини. Але є одна біда, ми досі не маємо визначеного та затвердженого переліку “критичних” корисних копалин нашої країни! А відтак і не маємо визначеної політики щодо такої сировини. 


В той час, коли в  США вперше заговорили про перелік критичних надр ще у 2008 році, в ЄС політику щодо критичної сировини визначили ще у 2011 році, у нас же про цю сировину майже не згадували, до недавніх пір. Щоправда, справедливості ради, слід зауважити, що в певний період у нас була своя градація з визначення стратегічних надр, перелік яких налічував близько 20 видів корисних копалин та визначав мінімальний об’єм запасів і перспективних ресурсів для них.  Це була постанова КМУ № 742 від 15 липня 1997 року, щоправда ще у 2016 році вона втратила чинність. Не має поняття “критичної” сировини – а отже відсутня і методологія виділення цієї сировини в сучасних українських реаліях. 


Лише нещодавно Україна зробила крок на зустріч цілеспрямованої державної стратегії щодо “критичних” надр. Держегеонадра розробили новий проєкт закону “Про внесення змін до Загальнодержавної програми розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2030” (https://cutt.ly/UcX0Sa5), де вперше в історії України з’являється поняття «критичної сировини» і визначається її попередній перелік: 

Природний газ

Нафта

Уран

Коксівне та антрацитове вугілля

Руди алюмінію

Руди вольфраму

Руди міді

Руди свинцю та цинку

Руди нікелю

Руди літію

Руди танталу

Руди ніобію

Руди хрому

Руди кобальту

Руди магнію 

Руди платиноїдів

 

Це, безперечно, великий прогрес. Але, дуже дивно, що в цьому списку відсутній такий елемент, як титан. Який, до речі, вважається критичним у США, Австралії та Канаді. За запасами якого Україна посідає перше місце у Європі, а за об’ємом видобутку – 6 місце у світі. Через технологічну складність і велику капіталоємність виробництво металевого титану існує лише у 7 країнах світу, і Україна займає місце серед них зі своєю часткою у близько 400 млн. т. продукції на рік.


Але, попри оптимістичний вигляд наведених цифр, насправді стан справ у титановій галузі України може бути охарактеризований як стагнаційний: виробництво титанового пігменту з 2011 року впало на 73% (зі 153 до 41,5 тис. т.), титанової губки – вдвоє за всі роки незалежності, а об’єми видобутку сировини за останні 3 роки зменшилися у 1,5 рази і скорочуються далі.


За прогнозами, при збереженні таких тенденцій обсяг випуску концентрату і готової титанової продукції до 2030 року скоротиться більше ніж вдвоє.


Не зрозумілим також є статус циркону, об’єми запасів якого в Україні дозволили б стати провідним експортером на світовому ринку цирконієвої сировини. У переліку відсутні стратегічно важливі для аграрної промисловості фосфорити, для металургійної – флюсові вапняки, більшість родовищ яких залишились в окупованих Криму і Донбасі. Сюди чомусь не потрапив магнезит – вогнетривка сировина для металургії, яку наша держава повністю імпортує. Втім, як іще десятки елементів, що відносяться до “критичних” в інших країнах. Для прикладу: у Австралії їх 27, у Європі 30, у Канаді – 31, а в США – взагалі 33.  

«Ревізія особливо цінних родовищ» 

Україна багата на “критичні” корисні копалини, які можуть забезпечити економічну, енергетичну і ресурсну безпеку нашої держави. Серед них – коксівне та енергетичне вугілля, природній газ, нафта, марганець, солі, графіт, сірка, титан, нікель, магній, ртуть, благородні метали і, звичайно, літій, при чому з останнім пов’язують найбільші перспективи щодо Європейської співпраці України у сфері “критичної” сировини. Мало, хто знає, що у 2019 році до країн-лідерів щодо запасів та можливостей заробітку на виробництві літій-іонних батарей на ряду з Південною Америкою, експерти  Bloomberg віднесли і Україну. Основні родовища літію розташовані в Кіровоградській, Донецькій і Запорізькій областях. Це відповідно “Полохівське” родовище і ділянка “Добра”, “Шевченківське” родовище та “Крута Балка”. Відомо декілька перспективних рудопроявів літію – Станкуватське, Новостанкуватське, Липнязьке і Надія. За деякими даними запаси оксиду літію на окремих родовищах оцінюються у діапазоні від 0,5 до 5 млн. тонн.  


Але, крім літію, у нас ще є запаси інших важливих металів, що відносяться до групи “battery elements”. Зокрема – нікелю та кобальту. Державним балансом запасів корисних копалин України обліковуються запаси нікелю у 217,8 тис. тонн і кобальту у 8,8 тис. тонн. Родовища цих металів розташовані у Дніпропетровській і Кіровоградській областях. І хоча нікелеві руди у нашій державі за промисловим типом відносяться до бідних, існує позитивний світовий досвід по збагаченню таких руд, а значить перспективи видобутку нікелю в Україні теж можуть знайти своє місце.


Як і інші перспективи – стати золотодобувною країною. Загальний золоторудний потенціал України експерти оцінюють у 3 тисячі тоннметалічного золота, які сконцентровані у шести родовищах: Мужіївське, Сауляк у Закарпатській області, Бобриківське у Луганській області, Сергіївське, Балка Золота у Дніпропетровській області та Клинцівське у Кіровоградській області, а також у десятках рудопроявів. Це досить вагомі ресурси, цілком достатні для створення власної золотодобувної промисловості.


Та ще одної - особливої уваги у нашій державі заслуговує титан, мінерально-сировинна база якого нараховує понад 40 родовищ, серед яких одне унікальне, 13 великих та 10 середніх, що складають одну з провідних титаноносних провінцій світу. Це корінні родовища Волинського типу, розсипи одно- і двомінерального складу Іршанського типу, морські розсипи комплексного рутил-циркон-ільменітового складу Малишевського геолого-промислового типу. За запасами титанових руд Україна є лідером у Європі та займає 10 місце у Світі. 


І хоча це неабиякі запаси, унікальні властивості даного металу – відносна легкість при значній міцності, високі антикорозійні властивості, майже абсолютна інертність, тугоплавкість, що обумовлюють його застосування у аерокосмічній, машинобудівній, оборонній, електронній галузях промисловості, медицині, роблять титан одним із найцінніших металів сучасності. А отже – “критичним”.


Ще в Україні є поклади берилію, руд рідкоземельних металів, прояви поліметалічного зруденіння, з якими пов’язують платинові перспективи, родовища апатитів, які можуть слугувати альтернативою фосфоритам… Є багато чого. Проте цінність ресурсу, який лежить у надрах і ніколи не буде видобутим, практично дорівнює нулю. Корисними копалини стають як мінімум після видобутку і як максимум – після переробки. 
 

«Корисними копалини роблять люди» 

 
Сьогодні з усього переліку “критичних” корисних копалин в Україні по суті видобувають – природній газ та нафту, енергетичне і коксівне вугілля, галій, германій, титан, графіт, уран та марганець. При чому за обсягами виробництва галію, що складають 9 тонн на рік, Україна виявляється посідає 2-е місце у світі після Китаю. Виробляють його на “Миколаївському глиноземному заводі”. За обсягами видобутку германію наша держава знаходиться на 5-му місці, на 6- му – за видобутком титану, 8-е місце поділили графіт і уран, на 10-му місці – за обсягами видобутку силікату цирконію та на 12-му і 13-му місцях – коксівного і енергетичного вугілля відповідно.  


Основними гравцями ринку нафти і газу є державні компанії НАК “Нафтогаз України”, ПАТ “Укранафта” та приватні ПрАТ “Нафтогазвидобування”, ТОВ “ДТЕК Нафтогаз”, компанії групи Smart Energy. Безумовним лідером з видобутку коксівного і енергетичного вугілля є ТОВ “ДТЕК Енерго”. 


Лідером графітової промисловості України є ПрАТ “Заваллівський графітовий комбінат”, що розробляє Заваллівське родовище графіту у Кіровогрдській області (https://cutt.ly/0cVq07p).


Титанові руди в Україні добувають декілька компаній: ТОВ ВКФ “ВЕЛТА”, яка займає 2% світового ринку титану та володіє двома ресурсними активами. Це Берзулівське і Лікарівське родовища у Кіровоградській області.


До державних компаній, що розробляють родовища титанових руд належить АТ “Об’єднана гірничо-хімічна компанія”. Втім, перспективи у державної компанії, яка до того ж вже зовсім скоро може перейти в приватні руки дуже сумнівні. Враховуючи значні фінансові проблеми підприємства, є імовірність того, що ОГКХ за 2 роки припинить свою роботу, незалежно від того, відбудеться її приватизація чи ні. На тлі відсутності нових ліцензій і вичерпання старих родовищ (достовірні залишки запасів яких наразі невідомі),  падатиме, зокрема, виробництво Вільногірського ГЗК на Малишевському родовищі - орієнтовно в 2022-2023 рр. підприємство зупиниться, відповідно з балансу піде близько 100 тис. т. ільменітової сировини та 50 тис. т. рутилу.


Ряд родовищ у Житомирській області - Межиріченське і Валки-Гацківське розробляють компанії групи “DF”, яка володіє частиною (49%) ТОВ “Запорізький титано-магнієвий комбінат” - єдиний в Україні та Європі виробник губчастого титану.  


Металевий титан в Україні до сьогодні не виробляв ніхто. “ВЕЛТА” розробила та запатентувала власний метод вилучення металевого титану за революційною “зеленою” технологією, що дозволить зробити титан доступним. Компанія вже отримала не тільки перші зразки металу, а й окремі вироби з нього та планує будівництво титанового заводу на базі старої затопленої шахти у Кіровоградській області.  


Читайте також:
 
Ксенія Оринчак: "Національна асоціація добувної промисловості України – одна з найефективніших в державі"


Безумовно, такі компанії здатні змінити не лише Україну, а й цілий Світ. Проте, навіть вони не можуть зробити це самотужки. Чому? Тому що в Україні не має узаконеного поняття “критичної” сировини, відтак не розроблена чітка стратегія та відсутня виважена політика щодо “критичних” надр, яка передбачає особливий статус для таких корисних копалин, певні податкові пільги, державні преференції і гарантії для компаній, що займаються розвідкою і видобуванням “критичних” надр в Україні. Вже не кажучи про негативний вплив такої ситуації на інвестиційний імідж нашої держави.


Ми багато говоримо про позитивні літієві перспективи: від видобування сировини до виробництва акумуляторів для електрокарів, як мінімум впродовж останніх п’яти років. При цьому, станом на сьогодні в Україні діє лише один спеціальний дозвіл на користування надрами з метою видобування руд літію Полохівського родовища у Кіровоградській області. Дозвіл видано ТОВ “Укрлітійвидобування” у 2017 році і станом на сьогодні, на родовищі проведені бурові роботи та проходить оцінка запасів за міжнародними стандартами, однак видобувні роботи досі не проводяться. Через несприятливий бізнес-клімат в Україні є велика складність із залученням інвестицій. 


Ми маємо великий ресурс, але без плану чи покрокової стратегії вилучення та капіталізації цього ресурсу, ми втрачаємо великі економічні можливості для нашої держави. 

 



Загрузка...

Оставьте первый комментарий