Снимок экрана 2017-06-01 в 15.13.01.pngІрина Паламар, 
Голова Асоціації тваринників України

Відставка Міністра аграрної політики та продовольства України Тараса Кутового 23 травня стала сюрпризом для суспільства, але не для фахівців. Чутки про цю відставку ходили щонайменше з початку 2017 року, хоча достовірно відомо про неї стало за кілька днів.

Відставка Міністра аграрної політики та продовольства України Тараса Кутового 23 травня стала сюрпризом для суспільства, але не для фахівців. Чутки про цю відставку ходили щонайменше з початку 2017 року, хоча достовірно відомо про неї стало за кілька днів.

Не хочу багато говорити про фігуру Міністра. У нього були й свої перемоги, й свої поразки.

Часом спілкування між міністерством та профільними асоціаціями й бізнесом було складним – не вдалося своєчасно зреагувати на кризу з африканською чумою свиней що коштувало економіці більше 1 млрд. грн. (а ще є питання щодо інструкцій по ящуру та нодулярному дерматиту), зберегти прозору й зрозумілу усім систему дотацій аграрних виробників, провести  повноцінну аграрну реформу й реформу самого управління в аграрному секторі  - Міністерства й служб (на діяльність яких сьогодні витрачається 70-80% коштів аграрного бюджету). Гостро стояли проблеми контролю за лісовою та спиртовою галузями. Не було обрано моделі підтримки особистих селянських господарств та кооперативного руху. Врешті-решт, міністр обіцяв надати приміщення для роботи профільних асоціацій в Міністерстві, але обіцянка так і не була виконана. 

Разом з тим, розвиток аграрного сектору України продовжився, роль його в національній економіці зростає. В 2016-му році встановлено новий рекорд зі збору зернових за роки незалежності – 66 млн. тон. (хоча це є передусім здобуток  сільськогосподарських товаровиробників, а не жодного міністра), аграрний експорт склав 42% всього експорту України, покращився доступ України на ринки Азії (особливо Китаю), але через АЧС втрачені ринки  Білорусі, Молдови, Румунії, Вірменії; розпочато дуже важливий діалог про розширення квот для української продукції на ринках ЕС.   

Загалом, аграрний сектор вкрай інерційний й результатами роботи будь-якого Міністра агрополітики є, в кращому разі, заділи його попередника, або й попередників. Виробничі цикли в тваринництві - від будівництва підприємства до отримання першого прибутку  - можуть рахуватися роками.

Проте ця відставка, ставить гостро питання інше питання - яким має бути Міністр аграрної політики та продовольства, щоби його дії буле ефективними та приносили користь суспільству, державі та галузі. Адже, Т. Кутовий став 18-м міністром незалежної України, й третім за останні три роки. Звичайно за такого кадрового калейдоскопу говорити про можливість реалізації будь-яких державних системних стратегій щодо галузі не доводиться.

Сьогодні реальна тактика та стратегія розвитку аграрної галузі знаходиться в руках бізнесу, який, орієнтуючись на наявні ресурси та ринкову кон’юнктуру, творить нинішнє сільське господарство України та візію його майбутнього. Саме тому, для прикладу, в Україні майже зникло вітчизняне сільськогосподарське машинобудування, але активно розвивається зерновий сектор чи птахівництво. Це потрібно чесно визнати.

Тому, можливо, наразі настав час шукати міністра не серед політиків та депутатів, а серед виробників чи фахівців, які будуть більше думати не про політичну доцільність, а про економічну ефективність сектору, що на очах перетворюється в локомотив національної економіки. Очевидно, що в такому разі, питання АЧС чи зовнішніх ринків не потрібно було б «педалювати» профільним асоціаціям чи великим виробникам -  воно вирішувалося б раніше ніж виникала проблема. Швидше за все й реформа галузі пішла б швидше й ефективність витрачання державних коштів була б вищою".

Оригінал статті за посиланням

Оставьте первый комментарий