Снимок экрана 2017-02-04 в 21.32.14.pngНаталія Павлова
головний редактор ІА "Грушевського,5"

У континентальній та англосаксонській парламентській культурах закони переважно ухвалюються простою більшістю голосів від присутніх на засіданні парламенту (палати) депутатів. При цьому зазвичай конституціями передбачено, що на засіданні парламенту або палати має бути присутня більшість або не менше половини депутатів від загального складу парламенту (палати).

Абсолютною більшістю голосів від складу парламенту ухвалюються лише окремі типи рішень, зокрема рішення про подолання вето президента, вотум недовіри уряду, окремі рішення з кадрових питань, конституційні закони, регламенти палат. Кваліфікованою більшістю голосів у три п’ятих або дві третини від складу парламенту приймаються лише окремі, найбільш важливі рішення – про передачу повноважень органів влади міжнародним організаціям, про обрання глави держави (якщо він обирається парламентом), про усунення глави держави з поста в порядку імпічменту, деякі категорії законів (наприклад, закони про вибори та про внесення змін до конституції). Більша кількість голосів вимагається, як правило, лише для остаточного схвалення законів про внесення змін до конституції. Такий підхід дозволяє, з одного з боку, забезпечити стабільність окремих найважливіших законів (конституції, законів про вибори тощо), врахувати інтереси опозиції при вирішенні певних категорій питань (про прийняття деяких законів, окремих кадрових рішень тощо), а також вирішити проблему відсутності депутатів на засіданнях парламенту.

У Європарламенті можна розглядати питання, затвердити порядок денний і протокол незалежно від кількості присутніх. Однак кворум для голосувань законопроектів складає одну третину його членів. Австрійський парламент приймає рішення більшістю за умови присутності на засіданні не менш ніж третини членів відповідної палати. Двома третинами голосів приймаються рішення про зміну меж федеральних земель, Федеральний закон про Регламент Національної ради (нижньої палати), конституційні закони, рішення про скликання Федеральних зборів з метою прийняття рішення про проведення референдуму щодо усунення президента Австрії з поста в порядку імпічменту.

У Бельгії для окремих категорій законів та рішень передбачено їх схвалення представниками кожної з чотирьох мовно-лінгвістичних груп Бельгії. До таких рішень віднесено такі, що передбачають перегляд меж лінгвістичних регіонів, визначають компетенцію лінгвістичних регіонів та регіональних спільнот – Фландрії, Валлонії та Брюсселя; закони про порядок проведення виборів сенаторів; закони, які визначають конкуруючу компетенцію палат щодо ухвалення тих чи інших законів; закони, які визначають склад і порядок діяльності регіональних парламентів і урядів Фландрії і Валлонії. У Німеччині бундестаг має кворум, коли більше половини членів присутні в залі засідань. Рішення бундестагу приймаються більшістю голосів від загальної кількості присутніх на засіданні його членів. Абсолютною більшістю голосів від складу бундестагу ухвалюються федеральні закони щодо змін кордонів земель, рішення про обрання Федерального президента, про обрання Федерального канцлера, про недовіру Федеральному канцлеру та про введення воєнного стану.

У парламентах Литви, Латвії та Естонії кворум для сесійного голосування за закони становить не менше половини від загальної кількості членів. Закони ухвалюються більшістю присутніх депутатів, абсолютна більшість від складу потрібна для конституційних законів, подолання вето президента та висловлення недовіри посадовим особам. У країнах Центрально-Східної Європи правила голосування різняться. Наприклад, у Польщі та Словаччині кворум складає більшість від конституційного складу, а в Чеській Республіці закони можна ухвалювати третиною від загального складу парламенту. Абсолютна більшість приймає рішення про обрання президента, оголошення війни, подолання вето. 3/5 від складу необхідно для внесення змін до конституції, ратифікації міжнародних угод з передачею частини повноважень держави міжнародним організаціям.

В європейських країнах, де залишились елементи монархії, у конституціях та парламентських регламентах прописані запобіжники щодо звуження прав монарха та членів королівської сім’ї. Зокрема, у Данії та Швеції, хоча зазвичай рішення приймаються простою більшістю від загальної кількості членів парламенту. Питання, які стосуються монарха та його прав, вирішуються 5/6 від загального складу парламенту. У Нідерландах рішення розглядаються та ухвалюються палатами лише за умови присутності на відповідних засіданнях палат більшості від їх складу. Однак за конституцією лише двома третинами від присутніх на засіданні членів приймаються закони, якими окремі особи виключаються з переліку спадкоємців престолу, затверджується обсяг видатків на утримання монарха та членів його родини.

В умовах англосаксонської моделі, наприклад у США, закони приймаються простою більшістю, однак Регламент Палати представників вимагає 3/5 голосів для прийняття законів, резолюцій, поправок чи звітів засідань, які потребують додаткових виділень з бюджету. Відповідно до Конституції Австралії кворум для Палати представників складає одну п’яту частину від загальної кількості депутатів, а для Сенату – одну четверту частину. Кворум має бути тоді, коли розпочинається засідання і коли відбувається голосування. В Ірландії рішення про висування обвинувачення президенту та про усунення його з поста в порядку імпічменту приймається двома третинами голосів від складу палат. Вимоги щодо кількості членів, які мають бути присутніми на засіданнях палат для того, щоб засідання палати вважалось повноважним, встановлюються регламентами відповідних палат. Наприклад, засідання нижньої палати парламенту є повноважним, якщо на ньому присутні 20 із 166 її членів.

За матеріалами Громадянської мережі ОПОРА 

Оставьте первый комментарий