circle (4).pngКатерина Одарченко,
SIC Group Ukraine

Уряд Гройсмана «зі щитом чи на щиті»?!

В Древній Спарті була неписана норма по відношенню до воїна, який відправлявся на битву. Якщо він виходив переможцем тоді зі щитом, якщо він зазнав поразки або загинув, тоді на щиті. Сьогодні часи інакші та й характер політичних процесів значно ускладнився через присутність неоднорідних політичних інтересів. Так само по відношенню і до діяльності національного уряду, він завжди буде об’єктом прискіпливого експертного аналізу та суспільного критичного невдоволення. Часом здається, що критика влади є частиною сприйняття політики українцями. Втім важливо завжди тверезо оцінювати політичну реальність і розуміти, де влада має свої слабкі, а де сильні позиції, що б в майбутньому одні посилити, інші - мінімізувати. Відповідно моя думка щодо діяльності діючого уряду Гройсмана, що є вже третім пост-майданним національним урядом є не спробою реабілітувати чи дискредитувати центральний орган виконавчий влади, а саме вказати на  вразливості політики уряду та визнати його позитивні починання.

Оцінка поточного результату діяльності уряду

Розпочати варто з  тієї тези, що уряду Володимира Гройсмана станом на 25 квітня 2017 лише один рік та одинадцять днів. Для уряду європейської країни це достатній термін, щоб виокремити перспективні вектори державної політики і продемонструвати вже попередні результати реформ. Щодо уряду Гройсмана в контексті динаміки просування демократичних реформ, варто сказати наступне. На самому старті сам Гройсман мав досить чіткий карт-бланш дій від глави держави, він був його однопартійцем, людину, якій Президент довіряє. Втім навіть ці передумови не уберегли прем’єра від порції критики суб’єктивного та об’єктивного характерів. До суб`єктиву варто віднести той акцент, що уряду Гройсмана закидують консервацію демократичних, інституційних реформ та не системні, відносні економічні реформи. В той же час, як урядам Яценюка навпаки при всій одіозності глави «Народного фронту» є думка, що саме вони були ініціаторами й мотиваторами реформ, починаючи від освітньої, армійської, податкової до реформ місцевого самоврядування. Остання, до речі, за уряду Гройсмана навіть не поглибилась, хоча саме ця реформа, як і реформа суду, податкової системи могли б стати ефективним базисом для подальших інституційних та економічних реформ в державі  і в результаті Україна моглаб раціональніше використовувати кошти, акумульовувати додатковий дохід. Тим не менше Володимира Гройсмана навіть використовуючи децентралізацій ну риторику по відношенню до місцевих громад залишається прихильником політичного, економічного централізму.

В той же час пригадаємо, що в 2016, коли було призначено уряд Гройсмана, економіка стабілізувалася, а фінансування від іноземних кредиторів стало менш актуальним. Втім популістські настрої в українському парламенті та «занепокоєння» з боку олігархів посилилися, що негативно вплинуло на темпи прийняття законодавчих актів та їх якість. Крім того, зменшилася кількість quick wins - реформ, які не потребують суттєвих зусиль. Загалом, чим далі, тим більше фокус зміщується до імплементації тих законів, які були прийняті раніше, тобто ще за урядів А.Яценюка, «дивіденди» від яких буде освоювати вже уряд В.Грйосмана. До честі діючого уряду можна віднести й те, що уряд ініціював більше половини всіх реформаторських нормативних актів, прийнятих в країні під час першого року його роботи. НБУ і парламент зберегли друге і третє місця (23 і 17% відповідно). Яскраво це видно в порівнянні, особливо з другим урядом А.Яценюка.

Коротко про «перемоги» і «зради» роботи уряду Гройсмана

Якщо конкретизувати в чому «значно» і «відносно» при успів уряд Гройсмана. До першого слід віднести по-перше,  для поліпшення умов ведення бізнесу уряд ініціював ряд змін в Податковому кодексі, якими, зокрема, було запроваджено єдиний публічний Реєстр заяв на бюджетне відшкодування ПДВ і передбачено ліквідацію податкової міліції; по-друге, був затверджений порядок роботи "єдиного вікна" на митниці, врегульовано порядок надання електронних документів в органи ліцензування та ін.; по-третє, перехід до  другого етапу приведення цін на газ до імпортного паритету та затвердження плану реструктуризації НАК Нафтогаз; по-четверте, у медичній сфері - запущена програма "доступні ліки" і визначено порядок відшкодування вартості лікарських засобів і надання субвенцій місцевим бюджетам на таке відшкодування. Позитивом, хоч із великим запізненням у кілька років варто відзначити ряд нормативних актів про 1) скорочення можливостей ДФС відкривати кримінальні справи проти підприємств; 2) постанова про створення депозитарію ( вільного доступу) до академічних текстів з України; 3) постанова про ліквідацію монополії обленерго в частині продажу населенню лічильників електроенергії. Разом з тим, дивує, радість урядовців від інших своїх ініціатив, які зовсім не ліквідували чи мінімізували галузеві ризики та проблеми.

До таких, однозначно я б додала Перше. Закон про спрощення реєстрації ліків з США, Канади, Австралії, Японії, Швейцарії і країн ЄС; замість того, щоб започаткувати реальні інституційні зміни щодо ліквідації корупції при закупівлях медикаментів і заохочення місцевих фармвиробників до створення вітчизняних аналогів зарубіжних ліків; Друге. Створення мобільних груп для протидії корупції на митниці. На мою думку це вимушене і очевидно не довговічне тактичне рішення. Очевидно потрібно дійсно запроваджувати систему стримування корупції на митниці, підвищення ціни безпеки на ній для всіх учасників перетину кордону та контролю цього перетину. Третє. Субвенції місцевим бюджетам за медичні препарати, з одного боку це тактичний позитив, але в жодному разі не відміняє необхідність інвестування уряду в оздоровлення нації, протидії поширенню, профілактики небезпечних захворювань типу ВІЛ\СНІДу, туберкульозу, цукровому діабету,тощо. Четверте. В контексті антикорупційної тематики, уряд рапортує, що він створив всі належні від нього умови для  роботи антикорупційних органів, втім щодо запуску роботи Національного  агентства  з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, уряд ще далеко, бо тільки розпочав конкурс з обрання його очільника. Пяте. В контексті розробки і застьоування інстукрментів фномраційної політики, уряд Гройсмана на стадії планування та мрій. Так схваленими є 1) проект стратегії розвитку телерадіомовлення в Херсонській області та організація мовлення на територію Криму на 2016–2017 роки, реалізується комплексна комунікаційна кампанія "Крим – це Україна"; 2) схвалено концепцію популяризації України у світі і просування інтересів України у світовому інформаційному просторі. Зокрема, здійснюється іномовлення України. Так, телеканал іномовлення UA|TV включено до одного з найбільших в світі ОТТ-сервісів, представленого у 209 країнах світу, а також забезпечено його просування у Латвії, Польщі, Естонії, Болгарії, Грузії та Молдові, зазначив Володимир Гройсман. В той же час ці країни, я б не віднесла до політичних стейкхолдерів в ЄС на громадську думку яких потрібно в першу чергу здійснювати вплив.

І взагалі інформаційна політика це не єдина сфера де уряд лише мізкує про формат та контент реформ. Для прикладу, в сфері освіти уряд Гройсмана виділяє актуальність концепції нової української школи, створення мережі опорних шкіл та введення трьох стандартів до  з актуальних професій на ринку, піднімає заробітню плату вчителям, але жодним чином не говорить про заробітні плати викладачів ВУЗів, не говорить про реформу вищої освіти, модернізацію вимог та стандартів підготовки вчителів шкіл та викладачів ВУЗів, матеріального забезпечення банального функціонування мережі закладів проф.тех. освіти та врешті решті збільшення комунікаційних можливостей українських школярів і студентів через вмотивацію останніх до вивчення кількох іноземних мов та поглиблення знання української ділової мови.

Підсумково про слабкі сторони діяльності гройсманівського КМУ

Врешті-решт, з економічної точки зору можна сказати, що цей Кабінет міністрів не запропонував жодної економічної стратегії розвитку України. Хоча в той же час судячи з заяв представників чинного уряду, їм вдалося досягти позитивних результатів щодо окремих напрямів діяльності. Так, Департамент інформації та комунікацій із громадськістю Секретаріату КМУ разом з іншими структурними підрозділами виконавчої влади виокремив основні досягнення уряду у 2016 р. Так, серед основних було названо: запуск зони вільної торгівлі з ЄС; збільшення державних інвестицій у сфері соціально-економічного розвитку; збільшення мінімальної зарплати до 3200 грн з початку 2017 р., впровадження е-декларування, видача українських документів 16 тис. жителів окупованих територій протягом доби; процедуру оформлення субсидій. Серед досягнень в оборонній сфері уряд зазначає поставку 90 тис. т боєприпасів, підготовку інструкторів та проведення командно-штабних навчань, а також оновлення структури ЗСУ. А основними досягненнями у сфері енергетики названо розблокування рахунків «Енергоатому», а також те, що Україна вже більше року не закуповує газ у Росії.

Але позитивив від діяльності уряду має присмак гіркоти. Так наприклад, підвищення мінімальної зарплати до 3200 грн, а також зарплат освітянам і медикам. Тут взагалі ситуація досить цікава. По-перше, таке підвищення просто «з’їсть» інфляція. Підтвердженням цього є той факт, що зарплати тільки пообіцяли підняти, а ціни на товари першої необхідності вже зросли. Це також результат ще одного експерименту уряду, згідно з рішенням якого фермери, виробники продуктів харчування, а також торгові мережі звільняються від обов’язкової декларації (дозволу) на зміну цін і примусового обмеження націнки. По-друге, існує імовірність, що представники малого та середнього бізнесу, особливо в регіонах не зможуть витримати такого навантаження і змушені будуть скорочувати персонал, переходити в тінь або взагалі закриватися. І врешті, небезпідставні побоювання бюджетників про можливе скорочення робочого тижня та урізання всіх існуючих надбавок до заробітної плати, що, у свою чергу, унеможливить фактичне зростання доходів цієї категорії працівників.

Інший, не менш актуальна сфера діяльності уряду, запланована земельна реформа вже наразилася на шквал критики. Так, за словами заступника голови ради Асоціації «Земельний союз України» А. Мартина, на сьогодні в Україні практично не залишилося вільних земельних ділянок, які можна було б приватизувати, якщо закон про вільний обіг вступить у силу. «Якщо чесно, звичайний простий смертний вільну землю не знайде. Насправді з 60 мільйонів гектарів території нашої країни 55 мільйонів вже мають своїх щасливих власників».

В уряду Гройсмана є ще відносний карт-бланш на поточний рік, але за умов не лише наявності реформатської риторики, публікації стратегії розвитку без їх початку впровадження, а в тому числі переходу до прийняття непопулярних політичних, економічних рішень та створення ефективних комунікацій та можливостей для підтримки малого і середнього бізнесу. Це вже завдання для уряду, але з умов політичної волі, скорочення видатків на власне утримання і повернення за стіл перемовин із приватним малим, середнім бізнесом, профільними бізнес асоціаціями, уряд зберігає можливість виграти не лише репутаційно, але й політично.

Оставьте первый комментарий