Геополітика пандемії. Як хвороба змінювала історію? фото

Максим Білявський - провідний експерт енергетичних програм Українського центру економічних та політичних досліджень ім. О. Разумкова

 

Читаючи лекції своїм студентам про основи енергетичної безпеки держави завжди проводжу паралелі з історичними подіями, які знають більше за будь-якого вчителя. Вони знають і про те, як хвороби змінювали історію людства, технічний прогрес та політичну карту світу. Пропоную за п'ятнадцять хвилин пройти скрізь століття і проаналізувати все разом. 

 

▶️ Перша історична згадка про епідемію, яку мені вдалось знайти, відноситься до 430 року до нашої ери. Тоді загинуло фактичне все населення міста Афін. Існувало декілька версій походження мору. Одна з них свідчила про те, що хвороба була завезена торговими кораблями з далекого сходу, інша гіпотеза звинувачувала спартанців у тому, що вони отруїли джерело води під час Пелопоннеської війни. Природньо, що були і думки релігійного характеру, що нібито епідемія це відповідь «олімпу» на гріховне життя тамтешнього населення. Незважаючи на безліч гіпотез, винуватцем епідемії переможці Пелопоннеської війни призначили засновника афінської демократії Перикла, який був полководцем і до початку епідемії вміло протистояв натиску спартанців. Загинув політик від епідемії чуми, і разом з ним зупинився тодішній розквіт Греції. 

 

▶️ Майже через тисячу років, у 536 році була зафіксована нова епідемія, яка забрала життя майже половини мешканців Візантійської імперії. Знову ж таки причин розвитку хвороби існувало безліч, зокрема релігійного характеру, але згодом вчені довели що тодішня пандемія розвивалась із-за масового голоду, численних збройних конфліктів та зниження середньої температури на Землі через вулканічну активність. Як результат, все це призвело до остаточного падіння західної Римської імперії та народження нової релігії – Іслам. 

 

▶️ Перша згадка про чуму з Китаю датована 1325 роком. Тоді хвороба була занесена торговцями через шовковий шлях до грецьких поселень Криму. Цим скористались монголи, під час військового штурму фортеці Кафа (сьогодні окупована росіянами Феодосія), через катапульти перекидали тіла своїх померлих і поширювали хворобу серед захисників міста та її жителів. Враховуючи тодішнє логістичне значення Кафи, вірус швидко поширився до старої Європи. Завершилась епідемія 1352 року, а кількість жертв досягнула позначки 25 млн, що на той час складало 5% усього населення Землі. На цей раз пандемія фактично стала причиною падіння феодального ладу, адже хвороба забрала велику кількість робочої сили, яка обслуговувала лицарство. 

 

▶️ Чума проявлялась в Європі протягом 300 років, і сприяла цьому низька санітарія, брудні помешкання, нашестя пацюків та торгівля. Активна фаза боротьби розпочалась у Венеції, де в 1486 році був заснований перший державний орган виконавчої влади, який піклувався про стан здоров`я населення. Тоді його називали Магістрат для здоров'я, який під час спалаху чуми мав право вводити жорсткі заходи. Тут приймалися правила організації лазаретів, обмеження торгівлі, розміщення іноземців, видавалися приписи для лікарів і аптекарів. З наукових праць італійських фармацевтів XV століття відомо, що населенню під час чуми настійно радили, залишатися вдома та уникати масових зібрань. При цьому повітря очищали шляхом обкурювання ароматними травами, приміщення обприскували трояндовою водою і оцтом. Виходячи на вулицю, люди вдихали ароматні яблука, протирали оцтом обличчя та продукти харчування. Для збільшення імунітету, питна вода вживалась з кислими соками лимона та граната. Ключовим моментом в захисті від чуми була ізоляція хворих в лазареті, а також знезараження протягом 40 днів товарів, до яких, як вважалося, могли пристати збудники захворювання. За різними оцінками рівень смертності від чуми в Європі досягав 60%. На одному тільки Піренейському півострові загинуло до 65% населення. Смерть забирала життя і великих лідерів того часу, тим самим змінюючи майбутнє королівств та держав. 


Історія знає і випадки проникнення епідемій з Америки в Європу і подальше їх поширення на далекий схід. 

 

▶️ Літописами зафіксовано, що у 1494 році французьке військо під Неаполем було знищене невідомим тоді вірусом. Пізніше було встановлено, що це венерологічне захворювання. Відомий також випадок, коли низький імунітет ацтеків та інків до чужоземних збудників захворювання, пришвидшив падіння їх імперій та європейське завоювання Нового Світу в 1521 році. Тоді був зафіксований спалах таких захворювань, як віспа чи кір. 

 

▶️ Чума потрапляла до Європи із Азії двіччі. Наступна хвиля епідемії припала на XVІI сторіччя, коли хвороба була зафіксована у Севільї в 1649 році. Лише після великої пожежі в Лондоні у 1666 році, коли відбулось буквальне вигорання джерел поширення епідемії, відбувся поступовий спад поширення хвороби в Старому Світі. 

 

▶️ Наступний випадок масового захворювання був зафіксований у 1812 році під час військової компанії Наполеона. Тоді французька армія потерпала від сипного тифу, який дивним чином вразив ворога російської імперії. 

 

▶️ На початку ХІХ сторіччя на фоні активної індустріалізації, зростала кількість робочих поселень та бідних кварталів, де швидкими темпами поширювалась епідемія холери. Невідомо до яких змін могла би призвести хвороба, якби не технічний прогрес. Тоді він швидко допоміг перемогти епідемію, за рахунок спорудження розгалуженої інфраструктури водовідведення та застосування антисептиків. Пізніше - антибіотиків. 

 

▶️ Менше ніж за сто років, людство зустрілось з новою пандемією. Іспанський грип лише протягом двох років забрав до 50 млн. життів, що значно більше за кількість жертв Першої світової війни. Вперше хвороба була зафіксована у військових таборах американської армії в Канзасі, де проходили підготовку десятки тисяч новобранців до висадки на європейський континент. Тоді відсутність належної гігієни, безліч виснажених підготовкою і ослаблених людей, а також обмежений простір сприяли поширенню збудника захворювання. Вже на початку березня 1918 року американська військові лікарі зафіксували серед особового складу різке зростання кількості захворювань на грип. При цьому зменшити поширення інфекції на початковій стадії не вдалося, тому що тисячі хворих вже були в дорозі через Атлантику. В кінці березня перші випадки захворювання з незвичайними симптомами були зафіксовані на західному побережжі Європи, куди встигли дістатися кілька десятків тисяч американських солдат. Звідси вірус і почав активно поширюватися в Париж і далі на південь Франції, через Ла-Манш до Великобританії, ну і, звичайно, в сторону фронту - на захід Бельгії і схід Франції. Потрапив вірус і в Іспанію. А оскільки тамтешні газети користувалися свободою слова і першими опублікували інформацію про загадкову епідемію, незабаром про «іспанську хворобу» стало відомо вже і в Німеччині. У той же самий час німецькі війська під час весняного наступу, демонстрували успіхи на Західному фронті і, зокрема, брали в полон безліч британських, французьких і американських солдат. Серед них були, звичайно, і заражені іспанським грипом. Таким чином епідемія вразила і німецьку армію, незабаром захворіли десятки і навіть сотні тисяч бійців. 

 

Сьогодні через сто років після іспанського грипу людство зустрілось з новою пандемією. Немає сумніву, що хвороба буде переможена, а історія продовжена. Головне питання - коли це відбудеться, якою ціною і які уроки будуть винесені людством з геополітики пандемії?

 

 



Загрузка...

Оставьте первый комментарий