Дуалізм виконавчої влади: змінити не можна, проігнорувати?! фото

Віталій Скоцик - доктор економічних наук


Під час роботи нашої Конституційної ради ми аналізували різні сценарії та й розглядали і той варіант, коли на наступних виборах у разі формування нового типу управління державою і Президент, і парламент знову будуть делегуватися політичними партіями. 
Не приховую, що мені цей сценарій не до вподобиЧому? 


Тому що при тій системі управління, яка передбачає парламентську республіку з основною виконавчою гілкою влади – Кабінетом Міністрів і системою Державних секретарів, Президент як гарант Конституції має бути абсолютно незалежним від політичних партій людиною. Тому Президента потрібно вибирати на загальнонаціональних виборах, і він не має належати до жодної політичної сили. Крім того, думаю, що на наступних виборах Сенату і Президента обов’язково потрібно заборонити зовнішню рекламу та рекламу в ЗМІ.


Тобто людина, яка професійно здатна виконувати функції управління державою, не завжди піде на ті компроміси, за яких і фінансовий ресурс й інформаційний ресурс будуть підтримувати його в передвиборчій кампанії. Тому нам максимально потрібно уникнути впливу інформаційного простору і фінансових потоків, аби максимально якісно обрати Президента нашої країни та якісно сформувати Сенат.


Зараз в Україні маємо багато партій-блоків, маємо залишки з 00-х років, але якщо подивитися на програми всіх цих рухів і партій, то можна побачити або очевидне підлаштування під запити суспільства, або схожість між собою, або розмитість і відсутність конкретики. 


Отже, якщо ми залишимо стару систему, коли Президента висуває політична партія, то може статися так, що олігархічно-промислові політичні блоки візьмуть гору й висунуть свого кандидата у Президенти,  який потрібен в першу чергу їм, а не українському народу. 


Тому після тих всіх «накладок», які нині відбуваються у виконавчій владі, мабуть, головною рисою нашої політичної незрілості, яка завдає чимало неприємностей як у ВРУ, так і місцевим органам влади, лишається дуалізм виконавчих гілок влади. 


Знову ж таки, повертаючись до задуму Державних секретарів, Сенату та Верховної Ради, яка формує Кабінет Міністрів, і де прем’єром стає лідер партії, що виграв вибори до Національних зборів, ми фактично уникаємо дуалізму влади, а Президент виконує функцію гаранта Конституції.


За 30-річний період свого існування Україна пройшла шлях від суспільства з державно-колгоспною формою власності, з гегемонією Компартії, до суспільства з переважаючою приватною власністю олігархів і всезростаючим їхнім впливом на всі структури держави. 


Єдиним полем для гри, яке сьогодні залишається у звичайної людини, є земля. Мабуть, не всі знають, що із 42 млн га землі с/г призначення 31 млн га належить людям на основі приватної власності. Тобто це і паї, і городи та земельні ділянки, які ризикують потрапити в олігархічно-приватну власність уже в липні 2021 року. 


Отже, і одне, і друге є сьогодні негативним і неприпустимим. Політичний, економічний, соціальний і культурний розвиток України залежить від зрілості політичних партій, що керують державою. Україна прямує до суспільного стану відповідно до означень сталого розвитку з панівним середнім класом. У нас просто немає іншого виходу, як рухати наш середній клас на рівні й економічної основи, й управління державою. У зв’язку із цим визначальною політичною силою мають ставати партії середнього класу. 


І Богдан Гаврилишин, і Ігор Юхновський говорили, що основною формою власності держави є приватна власність та стимульований нею розвиток суспільства на принципах конкуренції та вдосконалення. У цій ситуації, крім партій середнього класу, головними політичними партіями стають також партії, які представляють інтереси власників засобів виробництва, і партії, що представляють найманих працівників. 


Читайте також
Виконавча влада в Україні: хто «крайній?»


Отже, і один і другий свого часу виписували структуру політичної системи, в якій мало б бути не більше 5 партій з різними ідеологіями, і які б мали конкурувати між собою командами та стратегіями, але жодним чином не змінювати стратегію руху і розвитку нашої держави. Богдан Гаврилишин завжди казав: «Три партії – достатньо, п’ять партій – це ідеально, сім партій – це ще нормально, а як їх більше, то вони перетворюють політику на цирк».


Організація такої структури з 3–5 партій має стати основною метою внутрішньої політики чинного Президента та ВРУ. Але поки що ми ні в діях, ні в кроках нічого подібного не бачимо.


При створенні цих 3–5 політичних сил змінюються і підходи до того, якою має бути і наша Конституція. Тому, аби внести всі зміни, потрібні сильні лідерські позиції Президента і його розуміння, як саме він хоче змінити державу. Більше того, не зрозуміла позиція Президента щодо терміну перебування при владі, оскільки він говорить, що прийшов на один термін, а зараз чуємо, що на два. Отже, і тут мабуть, хотілося б щоб основним досягненням Президента була отака зміна системи управління державою.


Наша Конституційна рада розглядала варіанти перехідного періоду цілеспрямованого політичного дозрівання суспільства, що мав би тривати протягом усього періоду роботи чинної ВРУ. Ми передбачали, що в цьому перехідному періоді має бути перерозподіл виконавчої влади держави, який після п’яти років діяльності парламенту має перейти або в президентську або в парламентську форму правління. Я вважаю, що наразі в нас часу на перехідний період абсолютно немає.


Тому на наступних виборах, особливо якщо це будуть позачергові вибори, потрібно реально формувати новий парламент, який складатиметься з верхньої палати і нижньої палати, тобто не 300 депутатів Верховної Ради, а докорінна зміна формування системи управління нашою державою. Тому давайте ще раз подумаємо, яким має бути в новій Конституції, у новій системі управління державою Кабінет Міністрів України.


Кабінет Міністрів України має здійснювати керівництво системою органів усієї виконавчої влади України. Кабінет Міністрів відповідальний перед Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Національним зборам України, але прем’єр-міністр України не може бути обраний без рекомендації Сенату нашої держави. Тобто фактично людина, яка йде на позицію прем’єр-міністра, незважаючи на те, що він має бути лідером політичної партії, він обов’язково повинен знайти спільне розуміння із Сенатом нашої країни. 


Перший прем’єр-міністр, який обиратиметься на цій основі, зрозуміло, що в цей час буде формуватися і Сенат, стає прем’єр-міністром держави. Кабінет Міністрів України у своїй діяльності має керуватися Конституцією та законами України. 


У загальній стратегії формування рад на період розбудови Аграрної партії України ми заклали функціонування 27 внутрішніх рад, як прототипи Комітетів наступної Верховної Ради України та 27 міністерств. Так, дуже часто виникали дискусії стосовно того, що міністерств мало б бути менше, бо на сьогодні в Україні їх – 19. Але ми повинні розуміти й те, що є багато складових нашого життя, над якими слід дуже добре працювати і чітко концентруватися з тими людьми, які дуже фахово розуміються на кожному напрямку, і тоді законодавчий орган працює плідно з виконавчим для досягнення загального результату.


Дуже важливо, щоб при новому устрої управління нашої держави Кабінет Міністрів складався з прем’єр-міністра і одного віцепрем’єр-міністра, бо ми не бачимо необхідності в декількох, але має бути хоча б одна людина, яка може його підмінити в разі потреби чи непередбачуваних обставин. Тому функція першого віцепрем’єр-міністра – міністра економіки обов’язково має бути в Кабміні. Загалом цей орган повинен працювати колегіально, а міністри Кабінету Міністрів – бути підзвітні відповідним палатам Сенату.



У разі відставки Кабінету Міністрів інші посадові особи залишаються на своїх посадах допоки не сформований новий Кабінет Міністрів, а функцію стабілізації в такому випадку виконують Державні секретарі. Прем’єр-міністр України має бути найвищою посадовою особою в органах виконавчої влади нашої держави. Він разом зі своєю політичною партією, перемігши на виборах, несе політичну відповідальність. Хоча ні в наших депутатів, ні в прем’єра немає політичної відповідальності. Якщо взяти сьогоднішню позицію прем’єра, то він взагалі не має відповідальності ні перед ким, тому що навіть Програма його уряду не затверджена ВРУ. Тож політична відповідальність має бути основою в роботі прем’єр-міністра України та КМУ.


Читайте також:
Четверта влада – це наука!


Отже, прем’єр-міністром України стає людина, яка є лідером партії та яка виграла вибори до нижньої палати або Національних зборів. Він фактично пропонує Національним зборам структуру Кабінету Міністрів, а депутати Національних зборів, які входять до складу Кабміну та його структур, не складають своїх повноважень (теж суттєва відмінність). Тобто команда, яка прийшла до влади в повному складі і несе повну відповідальність за те, що відбувається в країні. 


І навіть у випадку, якщо народний депутат став міністром, він свої депутатські повноваження все-одно не складає і фактично залишається народним депутатом і далі. В даному випадку не потрібно витрачати ні кошти ні час на довибори додаткових депутатів Національних зборів. Кандидати на посади міністрів обов’язково мають проходити попередню атестацію у відповідних палатах Сенату. Тобто не може бути так, що людина без необхідної кваліфікації, лише на внутрішніх зв’язках, стає міністром. Ця людина обов’язково має пройти профільну кваліфікацію у відповідній палаті Сенату.


Парламентська меншість може формувати «тіньовий» Кабінет Міністрів і його Програму, яку також подає Президенту України і голові Сенату. Обов’язковим у складі Кабінету Міністрів є Міністерство статистики і планування. Це важливо, і на цій функції неодноразово наголошував І.Р.Юхновський.


Полем діяльності прем’єр-міністра і Кабінету Міністрів має стати все, що стосується економіки і фінансів, усіх структур, діяльність яких покликана за своєю природою наповнювати бюджет, забезпечувати економічну, енергетичну та соціальну стійкість держави, проведення фінансової, цінової, інвестиційної і податкової політики спрямованої на сталий розвиток держави і всі інші виконавчі функції нашої країни. Тобто незалежність та суверенітет України вимагають, щоб вона була забезпечена товарами і продуктами першої необхідності власного виробництва, як і усі інші складові національної безпеки нашої країни.


Отже, за прикладом США чи ФРН ми уникаємо дуалізму виконавчої влади, бо у нас в даному випадку основною виконавчою особою стає прем’єр-міністр України. І як в одній країні, так і в іншій він безпосередньо несе пряму політичну відповідальність за результат роботи. А «тіньовий» Кабінет Міністрів, який сформований опозицією, завжди готовий зайняти їх позицію, якщо такий час і необхідність настане. 


І партія, яка виграла вибори, не здана буде сформувати новий коаліційний Кабінет Міністрів. Тобто Кабінет Міністрів розробляє проєкт закону про державний бюджет України, забезпечує виконання затвердженого обома палатами Верховної Ради України державного бюджету і керує податковою та митними службами, і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної та зовнішньополітичної діяльності. Тобто ми не передбачаємо, що Президент України буде відповідати за зовнішньополітичну діяльність, тому що це також «розмиття» виконавчих функцій влади. Отже, вся відповідальність за виконавчі функції влади залишається в Кабінету Міністрів. 


У разі доведення громади, району, міста-громади до банкрутства, або самоусунення від виконання посадових обов’язків, або узурпації влади, бездіяльності, яка, зокрема, унеможливлює прийняття бюджету та інших дій, що ведуть до порушення програмних цілей уряду держави та рішень Сенату, повноваження Кабінету Міністрів щодо органів місцевого самоврядування мають включати право звернення до суду стосовно розпуску органів місцевого самоврядування і відсторонення від влади їхніх керівників. 


Відповідне рішення Кабінету Міністрів України, затверджене Сенатом, передбачає введення прямого управління і негайне оголошення нових виборів органів місцевого самоврядування. Члени Кабінету Міністрів, керівники органів виконавчої влади є владними особами. Перехідного періоду, як ми передбачали в роботі наших рад, ми наразі не передбачаємо. Тому: вибори – формування нового Кабінету Міністрів – формування нової системи управління державою.


Читайте також: 
Квиток на «Титанік» чи квиток в історію?


Тепер до функцій Президента?
Отже, він залишається найвищою владною особою держави, йому надається право виступати від імені українського народу і держави, також лише український Президент може звернутися від імені держави до українського народу. Президент має право законодавчої ініціативи, за поданням Сенату Президенту України надається право розпуску Національних зборів і відставки Кабінету Міністрів. Президент України має бути головою Ради національної безпеки і оборони, Секретар Ради національної безпеки і оборони України має призначатися Сенатом за поданням Президента.


Також Президент має право тимчасово призупиняти дію депутатського мандату депутата і сенатора, але не більше ніж на 6 місяців, і передати справу на розгляд Конституційного Суду. Рішення КСУ про позбавлення депутата чи сенатора мандата мають бути остаточними. 


Щодо імпічменту. Якщо Президент порушує Конституцію України, то з ініціативою імпічменту має виступати Верховний суд України, а у разі кримінального злочину, або якщо дії Президента призвели до втрати Україною суверенітету, зниження обороноздатності то  – Національні збори двома третинами голосів. Рішення про імпічмент Президента ухвалює Конституційний Суд, але він обов’язково має бути затверджений верхньою палатою нашого парламенту, тобто Сенатом.


Можлива і ситуація, коли у зв’язку з протестом прем’єр-міністра, палати Сенату розглядають питання про відповідність займаній посаді Секретаря Ради національної безпеки і оборони України чи голів департаментів Ради національної безпеки і оборони України. У такому випадку всі спірні питання вирішує Сенат, і його рішення є остаточним. У будь-якому варіанті Конституційний Суд з точки зору Конституції, Сенат з точки зору кінцевої ланки виконавчої гілки влади в Україні, є тими, що приймають необхідні рішення в диспутних ситуаціях. 


Таким чином, ми формуємо абсолютно іншу систему управління державою Україна, в якій чітка виконавча гілка влади: де система Державних секретарів формує довготривалу стратегію розвитку управління нашою державою, де є нижня палата, що рівномірно сформована з представників усіх регіонів, де верхня палата Сенату гарантує стратегію розвитку нашої держави і незмінність курсу на тривалий час і де Президент України є гарантом Конституції. 


Отже, усі необхідні гілки виконавчої і законодавчої влади у нас будуть належним чином сформовані.

 



Загрузка...

Оставьте первый комментарий