Чи просунулась Україна на шляху до демократії фото

Леонід Кравчук - перший президент України

 

Якщо ми говоримо про демократію з боку влади – то ми не надто пішли вперед. Наша влада все ж має схильність до автократичної форми правління: вона би хотіла бути над народом, а не під ним. Вона не розуміє, що народ її обирає, утримує і наймає для того, щоб вона виконувала його волю. Влада думає – принаймні діє – так, наче вона над народом. І у результаті влада та народ живуть самі по собі. Наче розділені: народ волає, а влада не чує.

 

На жаль, у діяльності влади відчуваються і сакральні елементи. Там вважають, що прийшли десь зверху. Наче від якоїсь сили, а тому знаходяться над народом і можуть  жити в інших умовах. І не потрібно владу в своїй діяльності обмежувати: тоді вона не зможе виконувати своїх повноважень. Владі весь час хтось заважає – то внутрішні вороги, то зовнішні. І якщо ти критикуєш владу, то таким чином допомагаєш Кремлю.

 

Така ідеологія постійно присутня в діяльності нашої влади. Нас лякають, що коли прийде нова влада – можлива втрата країни. Або зміна курсу. І що влада, яка прийде, не справиться зі своїми завданнями, поставить Україну в залежність, принаймні від нашого північного сусіда. Ці широко розповсюджені легенди свідчать: справжньої демократії у нашої влади не існує.

 

Натомість народ відчув для себе більшу силу демократії – відчув смак свободи.

 

Перший і другий Майдани засвідчили, що український народ не мириться з обдурюванням і фальшивими словами: він проявляє свою волю і силу. Коли стало важко на Сході, Росія відкрила проти України агресію, народ сам організував добровольчі батальйони і пішов захищати країну. Я веду до того, що народ став іншим: відчув свої можливості та щоразу використовує їх все ширше і ширше.

 

Відтак народ змінився, а влада продовжує діяти за старими схемами. І це відповідь на питання, чому сьогодні народ хоче іншого порядку. Люди, як бачимо, надають перевагу молодій людині, яка фактично ніколи не була в політиці.

 

Якщо новий політик є демократом, толерантною, освіченою людиною і розуміє, що таке честь, совість і відповідальність перед народом, то він може зібрати навколо себе досвідчену команду. Необов’язково, щоб вона займала якісь найвищі посади. Головне – аби була в системі управління, соціальних, економічних, зовнішньо-політичних чи інших відносинах. Якщо ця команда збереться і почне працювати разом, спираючись знову ж таки на волю народу – а коли це потрібно, то й на пряму демократію, то народ матиме більше контролю над владою, а вона не буде боятись, що її контролюють. Зрештою, коли не відчуваєш, що тебе за щось можуть упіймати, то чого боятись?

 

Я чув заяви Зеленського. Так, йому буде складно у Верховній Раді. Я бачу, що в парламенту, рейтинг якого зараз мізерний – у цих тенетах старої влади – є нагромадження ненависті до команди Зеленського, і його самого. Політологи, депутати чи просто політичні діячі старої команди навіть морщяться, коли говорять про нього. Бо втрачати владу важко, а втрачається не лише влада, а й доходи, що вона приносить. Та якщо за нового президента проголосує значна кількість виборців – а рейтинг високий – то це буде свідчити про дуже високу підтримку. І опираючись на неї – на волю народу та завдання, які він хоче вирішувати передусім – президент може діяти рішуче. Спираючись на закони і Конституцію – але які заразом і надають президентові в таких умовах діяти саме в інтересах українського народу.

 

Та все це – передбачення. Я говорю лише про можливу перемогу Зеленського.

 

Зрештою ми не повинні заважати президенту керувати Україною – ми повинні заважати президенту красти Україну. Тому незалежно від того, хто переможе в цих виборах, якщо він буде служити Україні, я йому не заважатиму. Якщо ж буде діяти знову так, як нині – оточить себе бізнес-партнерами, кумами і сватами, то я завжди стоятиму категорично проти.

 

 

 

Оставьте первый комментарий