БЕЗ МЕНЕ МЕНЕ СУДИЛИ фото

Віталій Сердюк, старший партнер АО «AVER LEX»

 

Всі роки незалежності українське законодавство перебуває у стані реформування та приведення у відповідність до європейських стандартів. Однак, неодноразово ми відмічали той факт, що далеко не всі законодавчі ініціативи спрямовані на вдосконалення механізмів дотримання прав людини. А деякі з них взагалі супроводжуються лише голосними заявами, проте далекі від реального покращення правової системи в державі.

 

Однією з таких змін, на прикладі якої справді яскраво прослідковується ця тенденція, - спеціальне досудове/судове провадження (так зване «заочне» провадження). 

 

Вперше цей інститут був запроваджений в українському законодавстві у 2014 році. Таке нововведення було викликано необхідністю кримінального переслідування осіб, які на той час перебували за межами України, і в засудженні яких була і є зацікавленою діюча влада. Про це неодноразово висловлювалися політики з трибун. В результаті цю норму прописали таким чином, що сьогодні «заочну» процедуру можна застосувати до будь-кого, в тому числі до тих, хто особливо клопотався про її прийняття.

 

Перша редакція передбачала процедуру спеціального провадження до особи, яка перебуває за межами України і, на думку слідства, переховується. Оскільки така версія давала можливість правоохоронним органам зловживати механізмом «заочного» провадження, 15.01.2015 Верховна Рада України змінила обов’язкову умову «перебування особи за межами України» на «знаходження у державному та/або міжнародному розшуку (Інтерполу)».

 

Для правоохоронних органів, які в погоні за особистим піаром більше акцентуються на кількості розпочатих справ, а не на якості розслідувань, виникла нова проблема. Практично по всіх їх запитах  про оголошення у міжнародний розшук підозрюваних осіб, у тому числі топ-політиків, Інтерпол відмовляв з посиланням на політичний характер такого переслідування. Тому законодавство знову було змінено та пристосовано до необхідних умов.

 

У травні 2016 року за ініціативою Генерального прокурора Верховною Радою було прийнято Закон, яким до Кримінального процесуального кодексу України внесено положення про «тимчасовий» порядок здійснення спеціального провадження. Відповідно до нього для здійснення «заочного» розслідування/засудження достатньою була відсутність особи на території України протягом 6 місяців. За таких умов, наприклад, довготривале відрядження або перебування на лікуванні могло спричинити засудження особи без її відома. Ці зміни, що явно звужують права людини, але були вкрай необхідними для засудження екс-Президента В. Януковича, депутати погодились прийняти за умови обмеження їх строку дії. Цей «тимчасовий» порядок мав діяти до 15.04.2017. Але, оцінивши зручність спрощеної процедури, за місяць до закінчення терміну, 16.03.2017, був прийнятий Закон, яким продовжено дію «тимчасового» особливого порядку «до початку роботи Державного бюро розслідувань».

 

27.11.2018 Державне бюро розслідувань розпочало свою роботу, відповідно дія спрощеної процедури припинилась. І правоохоронні органи знову зіштовхнулися з обов’язковою умовою оголошення осіб в міжнародний розшук для можливості застосування «заочного» провадження та проблемою відмов Інтерполу по політично мотивованим справам. 

 

Тому наразі активно просувається законопроект № 9353, яким знов пропонують виключити міжнародний розшук Інтерполом як обов’язкову умову для застосування «заочної» форми. Крім того, вперше в українському законодавстві пропонуються норми, на підставі яких суду буде ЗАБОРОНЕНО відмовляти стороні обвинувачення в задоволенні клопотання про початок «заочної» процедури, чим повністю знищуються принципи незалежності суду, змагальності сторін процесу та право на захист громадян.

 

Головною умовою для цієї процедури пропонується лише оголошення громадянина в розшук постановою слідчого, яка не підлягає оскарженню та навіть не доводиться до відома громадянина.

 

Практика вже показала, що слідство зловживає своїми правами і при діючих на даний час нормах. Доволі поширеною є ситуація, коли у політично мотивованих справах або справах щодо переслідування бізнесу слідство складає повідомлення про підозру, у той же день оголошує у розшук та ще через день отримує дозвіл слідчого судді на затримання особи. 

 

На даний час, законопроект не було включено до порядку денного. Але на його прийнятті дуже наполягає Генеральний прокурор. Варто нагадати, що у справі Юрія Луценка Європейський суд з прав людини виніс рішення на його користь, в якому зазначив: «Вибіркове правосуддя і зловживання системою кримінального судочинства є порушенням статті 6 Європейської конвенції з прав людини та не відповідає міжнародним зобов'язанням країни щодо забезпечення додержання принципів верховенства права». Отже, поскаржившись тоді на порушення своїх прав, Генеральний прокурор сьогодні закликає порушувати права інших громадян. 

 

Залишається тільки нагадати всім ініціаторам прийнятих і запропонованих змін про те, що в першу чергу необхідно керуватися основоположними правами і свободами громадян, які гарантуються національним та міжнародним законодавством, замість використання кримінального закону як засобу досягнення політичних цілей. 

 

P.S. Особливості розгляду спеціального провадження та механізми правового захисту будуть детально обговорюватись 5 квітня 2019 року на Міжнародному кримінально-правовому форумі. Подробиці та реєстрація за посиланням - http://pravo.ua/events.php?id=99

 

 



Загрузка...

Оставьте первый комментарий