Парламентські ЗМІ: хто і як висвітлює діяльність парламентів


12.02.2017 09:50:00



На сьогоднішній день існує багато дискусій навколо форми власності медіа, що працюють у парламенті, зокрема, чи потрібні парламентські ЗМІ з державною формою власності? До прикладу, діяльність Верховної Ради України висвітлюють не тільки медіа з приватною формою власності, а й державні, серед них парламентський канал РАДА та газета «Голос України».

Згідно з міжнародними практиками більшість парламентів не має власних ЗМІ (США, Канада, Австралія, ПАР, Латвія, Естонія, Молдова, Румунія, Словенія, Угорщина, Чехія, Бельгія, Великобританія, Нідерланди, Норвегія) і повідомляє про свою роботу, плани та перспективи через ЗМІ, які виявили бажання висвітлювати парламентську діяльність. Так, поширеною є практика «медіа-галерей» – спеціально відведених місць для роботи журналістів. Найчастіше, щоб отримати допуск до медіа-галереї, необхідно мати окремий дозвіл від медіа-спільноти, адже подібні галереї представляють собою профспілкові організації зі своїм статутом, правилами роботи та вимогами до висвітлення події.

У США, до прикладу, медіа-галереї є тематичними – окремі місця відведені для роботи телевізійників (журналістів, операторів, дикторів, репортерів, кореспондентів); представників періодичних друкованих видань (журналістів, фотографів, репортерів, кореспондентів) та представників електронних ЗМІ (онлайн-видання, блогери, стрімери тощо). На сайті прес-галереї Сенату США можна знайти повний розклад порядку денного його засідань, періодичні зустрічі членів медіа-галереї з організаційних питань, її контакти, історію та стратегічні цілі, підсумкові звіти тощо.

Прес-галерея Австралії є однією з провідних та найсучасніших у світі, адже в ній немає обмежень щодо кількості акредитованих журналістів, окрім кількості місць у ложі преси, це можуть бути навіть регіональні представники, блогери та фрілансери. Журналісти здійснюють свою діяльність переважно в кулуарах парламенту та в залі бібліотеки. Серед основних цілей галереї вказано висвітлення діяльності уряду щодо національної політики та політики штатів та територій. При цьому наголошується на ролі нових медіа (Twitter, Facebook, Інтернет-трансляціях) та правилах роботи з ними. У Канаді, так само, прес-галерея зосереджена на роботі з новими інформаційними технологіями, зокрема на сайті галереї регулярно оновлюється новинна стрічка з повідомленнями Twitter та Facebook.

Щодо роботи парламенту Великобританії, то він не має власних ЗМІ. Всі засідання транслюються в прямому ефірі на сайті www.parliamentlive.tv; дебати по законопроектам, що відбулися в Палатах лордів та общин, викладаються на сайті Hansard на наступний день. Також існує канал «BBC PARLAMENT», що висвітлює діяльність парламенту та інші суспільно-політичні теми.

У Польщі натомість і Сейм, і Сенат мають власні газети, що висвітлюють парламентські перипетії. Сейм (нижня палата) видає газету «Kronika Sejmowa» та експертний журнал «Przeglаd Sejmowy». Сенат (верхня палата) користується послугами видання «Diariusz Senatu RP». Також виходять в ефір внутрішні телеканали для трансляції пленарних засідань та експертних обговорень порядку денного. У Хорватії прес-служба парламенту видає «Izvjstia Hrvatskogо sabora», визначною особливістю якого є обов’язковість передплати. У ньому парламентське видання детально інформує громадян про повну процедуру прийняття того чи іншого законопроекту, внесення правок, проведення експертних обговорень. Цікавим є те, що часопис підтримує найбільше зв’язків із ЗМІ, адже володіє найдетальнішою інформацією. За хорватським законодавством прес-служба видання має оперативно сповіщати про усі прес-конференції парламентської тематики, засідання та експертні зустрічі.

У Скандинавських країнах є інші цікаві особливості, наприклад у Швеції та Норвегії дуже чутливо ставляться до питань свободи слова, тому всі ЗМІ мають однаковий доступ до поточних парламентських подій. Однак специфікою є те, що інформаційні служби парламентів відповідають на запити та запитання журналістів відносно функціонування парламенту та політики ЄС виключно згідно із запланованим графіком медіа-галерей (реєстрація журналістів) та укладених контрактів з телекомпаніями.

ДІЯЛЬНІСТЬ ЗМІ У ПАРЛАМЕНТІ

Про прозорість у роботі парламенту свідчать, з-поміж іншого, правила та умови роботи медіа-спільноти у стінах законодавчого органу. За Положенням про порядок  акредитації журналістів і технічних працівників засобів масової інформації при Верховній Раді України від 1 липня 2014 року, встановлено основні правила роботи журналістів на території будівлі українського парламенту. Зокрема, зазначено, що всі працівники ЗМІ, які бажають висвітлювати парламентські події, мають пройти обов’язкову акредитацію через Прес-службу Апарату Верховної Ради України шляхом надання індивідуальних акредитаційних карток – разових  або на термін чергового скликання. Акредитація проводиться за поданням керівника засобу масової інформації або громадської організації про бажання делегувати свого працівника та висвітлювати парламентську роботу; до подання обов’язково надається повний пакет документів з відомостями про журналіста. Акредитаційна картка дає доступ до будинків та окремих приміщень Верховної Ради України, згідно з загальним режимом роботи парламенту та дозвіл виконувати свою професійну діяльність. В результаті, представник ЗМІ може вільно відвідувати: ложу преси та кулуари під час пленарних засідань ВРУ та громадських слухань; брифінги, круглі столи, відкриті засідання комітетів та тимчасових комісій ВРУ. У випадку неодноразового грубого порушення порядку роботи ВРУ або журналістської етики Прес-служба ВРУ може позбавити журналіста акредитації.

Однією з основних проблем діяльності ЗМІ у ВРУ є те, що на кожне скликання реєструються близько 3000 тис. журналістів, а до прикладу ложа преси налічує всього 70 місць. Часто акредитовані журналісти не здійснюють жодних публікацій або репортажів після відвідин засідань парламенту, таким чином – не використовують своє право за призначенням.

Досвід інших країн показує, що рішення про надання акредитаційної картки має приймати спеціальна комісія, що складається з представників медіа при прес-службі парламенту (чи спеціалізованому органі, який займається акредитацією журналістів, своєчасним розміщенням законопроектів, звітів, актів, інформаційних бюлетенів, дебатів, прес-релізів), або парламентський комітет свободи слова, або спілка журналістів тощо.

Згідно з міжнародними практиками,  переважна більшість парламентів не мають власних ЗМІ (США, Канада, Австралія, ПАР, Латвія, Естонія, Молдова, Румунія, Словенія, Угорщина, Чехія, Бельгія, Великобританія, Нідерланди, Норвегія)  і повідомляють  про свою роботу, плани та перспективи через ЗМІ, які виявили бажання висвітлювати парламентську діяльність. Так, поширеною є практика «медіа-галерей» - спеціально відведених місць для роботи журналістів. Часто такі медіа-галереї можуть бути тематичними, наприклад, у вигляді окремих місць для роботи телевізійників (журналістів, операторів, дикторів, репортерів, кореспондентів); представників періодичних друкованих видань (журналістів, фотографів, репортерів, кореспондентів)  та представників електронних ЗМІ (онлайн-видання, блогери, стрімери тощо). Найчастіше, щоб мати допуск до медіа-галереї необхідно мати окремий дозвіл від медіа-спільноти, адже подібні галереї представляють собою профспілкові організації зі своїм статутом, правилами роботи та вимогами до висвітлення події.

У цьому контексті, важливо згадати про основні заборони для представників медіа на території парламенту. Зокрема, в країнах, де будівля парламенту має тривалу історію і є пам'яткою архітектури та культурної спадщини (Великобританія, Австралія, Угорщина, Чехія), заборонено проводити зйомку на її території без спеціального дозволу. В Конгресі США не можна знімати та вести трансляції в місцях, де проводиться моніторинг безпекової ситуації  (пункти охорони) та загороджувати технічною апаратурою входи/виходи, перешкоджати вільному руху кулуарами; в Бельгії, Нідерландах та Іспанії для створення окремих медіа-точок та студій необхідний дозвіл, завірений керівником Апарату. Загальноприйнятою практикою є заборона  знімати в особистих кабінетах парламентарів (без їх дозволу), їдальнях, кафе, паркінгах та вбиральнях; не можна фільмувати/фотографувати документи парламентарів або представників Апарату.

В окремих парламентах для відвідувачів, включно з  фотографами та операторами, вимагають обов’язковий формальний дрес-код (Великобританія, Австралія, Канада). Також важливою вимогою є прохання переводити мобільні телефони на території парламенту у беззвуковий режим. У випадку порушень будь-яких вище зазначених правил, відбувається анулювання парламентської акредитації, у випадку серйозних порушень (копіювання важливих документів, спотворення думки членів парламенту, порушення порядку на пленарних засіданнях) може бути застосована заборона на ведення журналістської діяльності на певний термін.

Анастасія Константинівська
Підготовлено в рамках Програми USAID “РАДА: підзвітність, відповідальність, демократичне парламентське представництво”, що виконується Фондом Східна Європа.




Подписывайтесь на аккаунт Грушевского,5 в Twitter, Facebook: в одной ленте - все, что стоит знать о работе украинского и мировых парламентов.

Новости партнеров